Вчора відбулася реконструкція бою під Бродами. Все було на високому рівні, от тільки погода підвела.
2 дні і ніч майже без перестанку дощ, і то переважно злива.
Ходиш повінстю весь мокрий, під ногами суцільне багно.
Спиш в наметі з цельтів, і вони не витримують - промакають.
Сушилися білья вогню, перед сохне, зад мокне!
Тактика вийшла гарна, тільки дійсно закоротка.
Не вистачало третього епізоду - прориву через залізничний насип із використанням водосточної труби (цей епізод описаний в спогадах дивізійників, тож мав би бути точним відтворенням подій того часу), хоч він і був з початку запланований.
Пересування по місцевості за всіма правилами, з дозорами та бічним забезпеченням, прикриваючи автоколону.
Бій на роздоріжжі біля сільського цвинтаря серед полів з житом.
Бій в селі із використанням деяків будинків, горищ будинків, вибиванням шибок та дошок обшивки (в закинутих будинках) для ведення вогню.
Пересічена місцевість на підступах до села (дренажні рівчаки).
Все це сподобалось і додало тактиці насиченості.
"Ти в мене не попав" - майже не було. Всі відіграли тактику адекватно, наскільки це було можливо.
Вперше використали всю наявну у організаторів техніку. При чому за призначенням - панцерники йшли в співпраці із піхотою, вантажівки підвозили на поле бою особовий склад.
Також сподобався елемент оточення частин Дивізії Галичина та Вермахту совітами і реальний прорив, через ліній супротивника. Тобто реально воювати довелось на два боки - хтось проривався, а хтось прикривав тили збірного підрозділу.
Ще сподобалась робота мінометників СС.
Перший раз як гупнуло, застрочили кулемети та почався щільний вогонь з карабінів - відчув себе ніби в реальному бою...