Sahno_Bogdan
Слідопит
ось чому я питав иж 54 "байкал"
ИЖ 54 глазами владельца
- Автор теми muela2008
- Дата створення
Sahno_Bogdan
Слідопит
В паспорті ясно написано ИЖ-54 "Байкал" оказується таке існує
На ІЖ-58;26;27;12-які йшли на експорт написи на "книжках"теж були -"БАЙКАЛ" та РАЗНОЕКСПОРТ," у попередніх повідомленнях все про маркуІЖ подано .....Інформації з фото-описами рушниці ІЖ-54 більш чім достатньо.
Никол@й
Новачок
Не могу ,не мое.И он "не был" а есть ружье в прекрасном состоянии.Просто оно было разобрано для ремонта. Скорее всего это ружье было сделано для какого-то начальника.
"В прекрасном состоянии" - это в мраморной калке, а не после капитального ремонта с разборкой коробки ружья до "основания". Не путайте.
О заказе тоже речь здесь не идет - обычный ранний штучник (не самой высокой градации), не более того. Подобных в интернете достаточно. И именно с куликом ( вальдшнеп?), как на Вашем фото.
Порушення відбою бойків в ІЖ-54
Як відомо, моделей ІЖ-54 було два види. Перший зразок ІЖ-54 до 1957 року й модель наступних випусків. Зразок до 1957 р. – це модель без брандрубок колодки, що викручуються зі сторін щитка. Основна відмінність цієї моделі була ще й у тому, що на неї ставилися гвинтівкові (англійські) ложі й дуже довгі спускові скоби, які проходять через усю шийку приклада. Другий зразок ІЖ-54 мав уже пістолетну ложу, з укороченою спусковою скобою й брандтрубками, що вкручувалися з боку дзеркала затвора. При цьому вони ще стопорилися знизу одним гвинтом. Ця модель і була проблемнішою. Хоча й перша мала проблеми з бойками.
Отже, спочатку розглянемо першу модель до 1957 р. з бойками, що мають брандтрубки, які вкручуються зсередини. Внутрішнє закручування брандтрубок трубчастої форми (без фланця) не можна назвати досконалим. Справа в тому, що якщо закрутити брандтрубку глибше посадкового отвору, то її відразу заклепає курком наглухо, і викрутити її буде дуже непросто, особливо в обмеженому просторі (у прорізі для курка). У літературі з опису технічних даних моделі вказується, що в ІЖ-54 до 1957 р. курки виконані разом з бойками. Однак у своїй практиці я такого не зустрічав жодного разу. Можливо, це помилка, а, може, і ні. В ІЖ-49 першої моделі курки виконані разом з бойками, а в другій вже окремо. Причому друга модель ІЖ-49 дуже схожа на ІЖ-54 до 1957 р.
Отже, в ІЖ-54 до 1957 р. бойки трохи іншої конфігурації, ніж у моделі другої модифікації. Відбою курки не мали й тому бойки визирали назовні з щитка колодки. Хоча відбійні пружинки все-таки були, і ховалися вони тільки тоді, коли курки зводилися, тобто вставали на бойові зведення шептал. Чому не було відбою на курках? Він просто не був передбачений. На курку не було вирізу для вкладиша, який обмежував хід курка вперед. А малий вихід бойка до 2,2 мм не дозволяв екстрактору чіплятися за бойки, які ховалися всередину ще до того, як екстрактор доходив до бойків. Однак якщо бойки ховалися з запізненням, це була вже проблема. Відбувалося це з таких причин: 1. Сильне засмічення або обіржавлення бойків; 2. Усадка відбійної пружинки; 3. Розклепування ударної частини курком при низькому загартуванні. У цьому випадку необхідно було розбирати весь ударно-спусковий механізм, викручувати бойок і, затиснувши його в електродриль, сточити розклепування наждаковим папером або дрібним напилком, роблячи кільцеву фаску помітнішою. При сильній усадці пружинки необхідно її замінити, при цьому потрібно стежити за довжиною виходу бойка, оскільки дуже короткий може стати причиною осічок, а дуже довгий (при заміні бойка) не буде йти врівень в колодку, що теж не годиться для експлуатації моделі. Також при сильному втаплюванні бойка несправність уже свідчить про відкручування (мимовільне) брандтрубки. Іноді доводиться саджати й кернити біля торця брандтрубку, щоб зафіксувати її від самовільного розкручування.
Поломка бойків зустрічалася мені вкрай рідко. В основному мисливці самі спилювали бойки, вкорочуючи їх. Робилося це для того, щоб бойки не пробивали наскрізь капсулі Центробій. Матеріал сталі, що використовувався на бойки, це: В8, В10, 40X13, 40ХРА, 30ХРА. Твердість загартовування 46-48 за Роквеллом.
При сильному обіржавінні бойків я чищу їх наждаковим папером, затиснувши в патроні електродриля. І полірую до блиску. При цьому не зашкодить крапля веретенки.
Друга модель ІЖ-54 (із зовнішньою брандтрубкою) складніша. Ця модель із відбоєм курків, які відходять від бойків завдяки вкладишам, що знаходяться збоку курка. І ці вкладиші-обмежники під час ремонту й складання механізму доводиться приклеювати Циатимом-201 до курка, щоб він не сповзав з вирізу курка.
Відкручування зовнішньої брандтрубки вимагає спеціального інструмента – вильчатої викрутки Т- подібної форми. І взагалі, її відкручування досить нелегка й неприємна операція, особливо коли брандтрубку вже намагалися відкручувати, і симетричні отвори для відкручування вже розірвані, нижній гвинт із розірваним шліцом або його взагалі немає. От і спробуйте це все відкрутити, якщо до тисячі гільз своїми денцями законопатили наглухо різьблення з кроком 0,75 мм.
Бойки в другій моделі вже іншої конфігурації. Фланці бойка збільшені, ударна частина, що розбиває капсуль, сильно підрізана в приєднанні до фланця. От і трапляється в цьому місці поломка. Відбувається це так: розбитий бойок працював як цілий, але постріл без гільзи (холостий спуск) призводив до того, що бойова частина бойка летіла назавжди. Іноді розклепана вона застрягала в брандтрубці, не даючи рушниці закритися. Заклепування задньої ударної частини курком відбувалося також. Відтак її теж доводилося шліфувати. Та й заміна відбійних пружинок клопітна справа.
Матеріал на бойки й режим гартування в другій моделі той самий. Щоб не було поломок бойка в місці приєднання до фланця, я замовив токареві зробити в цьому місці кільцеве стовщення в декілька десяток мм, і це себе виправдало. Перероблені мною бойки працюють і понині, хоча минуло вже більше 20 років. Мисливцеві також необхідно стежити за закругленням бойової частини бойка. Воно має бути 1,9 мм. Майже напівкруглим. Найменший виступ бойка з брандтрубки не допускається, щоб уникнути мимовільного пострілу при закриванні рушниці.
На завершення хочу сказати що ІЖ-54 – це копія Зауер моделі 8. Однак копія досить вдала, перевірена часом, та ще й з потрійним запиранням замка. Тож проблеми з бойками, які не вирішив завод, можна вирішувати самому. До тогож надовго, це вам не ТОЗ-34, де все ламається, гнеться, мнеться. Це ІЖ-54 – нащадок Зауера, як і ІЖ-49.
Також хочу сказати, що в ІЖ-26 і ІЖ-57 16 калібру механіка ідентична основній моделі ІЖ-54. Там так само ламалися бойки, так само неприємно було відкручувати брандтрубки, хоч і з боку щитка колодки. Мушу зазначити, що діаметр брандтрубок був різним і в ІЖ-54, і в ІЖ-26. Тож для їхнього ремонту доводилося виготовляти декілька вильчатих викруток. Зате складання ІЖ-54 відповідало штучній зброї 80-90 років: кольорове гартування, гравірування, пригін – усе було виконано бездоганно. Відтак є сенс доводити цю зброю, про яку пам'ятатимуть ще довго.
В. Вольф
http://hunt-fish.com.ua/article.htm?ident=11d816f8ca8f2b2
Отже, спочатку розглянемо першу модель до 1957 р. з бойками, що мають брандтрубки, які вкручуються зсередини. Внутрішнє закручування брандтрубок трубчастої форми (без фланця) не можна назвати досконалим. Справа в тому, що якщо закрутити брандтрубку глибше посадкового отвору, то її відразу заклепає курком наглухо, і викрутити її буде дуже непросто, особливо в обмеженому просторі (у прорізі для курка). У літературі з опису технічних даних моделі вказується, що в ІЖ-54 до 1957 р. курки виконані разом з бойками. Однак у своїй практиці я такого не зустрічав жодного разу. Можливо, це помилка, а, може, і ні. В ІЖ-49 першої моделі курки виконані разом з бойками, а в другій вже окремо. Причому друга модель ІЖ-49 дуже схожа на ІЖ-54 до 1957 р.
Отже, в ІЖ-54 до 1957 р. бойки трохи іншої конфігурації, ніж у моделі другої модифікації. Відбою курки не мали й тому бойки визирали назовні з щитка колодки. Хоча відбійні пружинки все-таки були, і ховалися вони тільки тоді, коли курки зводилися, тобто вставали на бойові зведення шептал. Чому не було відбою на курках? Він просто не був передбачений. На курку не було вирізу для вкладиша, який обмежував хід курка вперед. А малий вихід бойка до 2,2 мм не дозволяв екстрактору чіплятися за бойки, які ховалися всередину ще до того, як екстрактор доходив до бойків. Однак якщо бойки ховалися з запізненням, це була вже проблема. Відбувалося це з таких причин: 1. Сильне засмічення або обіржавлення бойків; 2. Усадка відбійної пружинки; 3. Розклепування ударної частини курком при низькому загартуванні. У цьому випадку необхідно було розбирати весь ударно-спусковий механізм, викручувати бойок і, затиснувши його в електродриль, сточити розклепування наждаковим папером або дрібним напилком, роблячи кільцеву фаску помітнішою. При сильній усадці пружинки необхідно її замінити, при цьому потрібно стежити за довжиною виходу бойка, оскільки дуже короткий може стати причиною осічок, а дуже довгий (при заміні бойка) не буде йти врівень в колодку, що теж не годиться для експлуатації моделі. Також при сильному втаплюванні бойка несправність уже свідчить про відкручування (мимовільне) брандтрубки. Іноді доводиться саджати й кернити біля торця брандтрубку, щоб зафіксувати її від самовільного розкручування.
Поломка бойків зустрічалася мені вкрай рідко. В основному мисливці самі спилювали бойки, вкорочуючи їх. Робилося це для того, щоб бойки не пробивали наскрізь капсулі Центробій. Матеріал сталі, що використовувався на бойки, це: В8, В10, 40X13, 40ХРА, 30ХРА. Твердість загартовування 46-48 за Роквеллом.
При сильному обіржавінні бойків я чищу їх наждаковим папером, затиснувши в патроні електродриля. І полірую до блиску. При цьому не зашкодить крапля веретенки.
Друга модель ІЖ-54 (із зовнішньою брандтрубкою) складніша. Ця модель із відбоєм курків, які відходять від бойків завдяки вкладишам, що знаходяться збоку курка. І ці вкладиші-обмежники під час ремонту й складання механізму доводиться приклеювати Циатимом-201 до курка, щоб він не сповзав з вирізу курка.
Відкручування зовнішньої брандтрубки вимагає спеціального інструмента – вильчатої викрутки Т- подібної форми. І взагалі, її відкручування досить нелегка й неприємна операція, особливо коли брандтрубку вже намагалися відкручувати, і симетричні отвори для відкручування вже розірвані, нижній гвинт із розірваним шліцом або його взагалі немає. От і спробуйте це все відкрутити, якщо до тисячі гільз своїми денцями законопатили наглухо різьблення з кроком 0,75 мм.
Бойки в другій моделі вже іншої конфігурації. Фланці бойка збільшені, ударна частина, що розбиває капсуль, сильно підрізана в приєднанні до фланця. От і трапляється в цьому місці поломка. Відбувається це так: розбитий бойок працював як цілий, але постріл без гільзи (холостий спуск) призводив до того, що бойова частина бойка летіла назавжди. Іноді розклепана вона застрягала в брандтрубці, не даючи рушниці закритися. Заклепування задньої ударної частини курком відбувалося також. Відтак її теж доводилося шліфувати. Та й заміна відбійних пружинок клопітна справа.
Матеріал на бойки й режим гартування в другій моделі той самий. Щоб не було поломок бойка в місці приєднання до фланця, я замовив токареві зробити в цьому місці кільцеве стовщення в декілька десяток мм, і це себе виправдало. Перероблені мною бойки працюють і понині, хоча минуло вже більше 20 років. Мисливцеві також необхідно стежити за закругленням бойової частини бойка. Воно має бути 1,9 мм. Майже напівкруглим. Найменший виступ бойка з брандтрубки не допускається, щоб уникнути мимовільного пострілу при закриванні рушниці.
На завершення хочу сказати що ІЖ-54 – це копія Зауер моделі 8. Однак копія досить вдала, перевірена часом, та ще й з потрійним запиранням замка. Тож проблеми з бойками, які не вирішив завод, можна вирішувати самому. До тогож надовго, це вам не ТОЗ-34, де все ламається, гнеться, мнеться. Це ІЖ-54 – нащадок Зауера, як і ІЖ-49.
Також хочу сказати, що в ІЖ-26 і ІЖ-57 16 калібру механіка ідентична основній моделі ІЖ-54. Там так само ламалися бойки, так само неприємно було відкручувати брандтрубки, хоч і з боку щитка колодки. Мушу зазначити, що діаметр брандтрубок був різним і в ІЖ-54, і в ІЖ-26. Тож для їхнього ремонту доводилося виготовляти декілька вильчатих викруток. Зате складання ІЖ-54 відповідало штучній зброї 80-90 років: кольорове гартування, гравірування, пригін – усе було виконано бездоганно. Відтак є сенс доводити цю зброю, про яку пам'ятатимуть ще довго.
В. Вольф
http://hunt-fish.com.ua/article.htm?ident=11d816f8ca8f2b2
yura_kosmos
Новачок
Є рушниця без Паспорту. ИЖ 54 1956 року з такою ж серією "Х" і далі номер. Гравірування більш насичене. Чи може це говорити про те, що дана рушниця теж Ш2?
Dantist1982
Мисливець
Ш-2 весом 3600 гр?
yura_kosmos
Новачок
По весу можно определить штучное или нет?
Возможности взвесить ружье у меня сейчас нет, но это любопытно,если есть закономерность в весе и штучности.
Главный критерий определения градации ружья, это...его фото! При том, чем больше информативных фотографий- тем лучше!
Тогда еще люди не так врали, как в наше время
