Особенно ярко внешне оно проявилось в "эволюции" приклада (цевья, насечки и т.д.)
тут треба прослідкувати еволюцію від першоджерела і вивчати її як приклад придурковатості деяких інженерів:
1. "Тато" для ІЖ-27 то є ІЖ-12 (зверніть увагу на фото - форма дерева, насічка, кути на дерев"яних частинах)
ось уже ІЖ-27 ранніх випусків, уде незрозуміло чим викликані поява гострих кутів, та рубаних форм, на фото не передати, але і товщина дерев"яних частин значно зросла, але міцності не додалось
1988 рік ознаменувався зміною врізання хвостовика колодки та новими баченнями естетики (поступове знекнення наростів на щоках приклада і прямі кути у ців"ї) у формі дерева а головне перехід на неповну планку спайки стволів, хоча і не полегшило це рушницю ніграма. десь в той же період бічні планки стали не впуклими, а з рівною поверхнею.
а з 2008 року ців"я набуло округлої форми, приклад став трошки стоншеним, і майже виключно виготовлявся з горіха, так як поставки в Україну вже вважались експортом (на моєму 2008 р.в. всі написи англійською) ну і канал ствола звичайно 18,4 мм
канал ствола 18,5 мм був на ранніх ІЖ-54, того ми зараз говорим про кращий бій останніх за більшість радянських рушницю валового виготовлення, але в цілях економії Іжевчани перейшли на 18,2 мм.
тому якщо прослідковувати 50 років історії від ІЖ-12 до ІЖ-27 (МР-27М) то з якої форми почали ставити ложі на перші ІЖевські вертикалки, до такої і прийшли... як власник скажу - сучасний ІЖ-27 у користуванні мені подобається, наявність вставки в опору заднього підствольного гака, хоча і не робить рушницю класу Магнум, але посилює загалом конструкцію рушниці, також тішить те, що цей гак став суцільний. якщо користуватись звичайними патронами та забезпечити рушниці мінімальний догляд - служитиме довго, головне під час вибору в магазині не взяти заводський брак, а вибрати хоча б з 5 одиниць.
все ІМХО