перші турки були дуже проблемні, з сусіднього села 2 сини одного фермера поїхали на початку 2000-х в Київ та купили на збройні базі (саме базі - по знайомству) 2 Хатсани, по 2300грн за кожен. приїхавши додому увечері вирішили постріляти у одного після першого пострілу рушницю розірвало - відірвало газову камеру, у іншого все в нормі - АЛЕ! після декількох пострілів лопнуло кільце на поршні, місцевій майстер робив цому з різним ступенем закалювання - одні лопали інші розгинало, за сезог міняв 5-8 штук. той, у котрого розірвало, здав рушницю на цю ж базу та натомість взяв ТОЗ-34. тай хатсан, що залишився, став схожий на страшидло - ламінування з прикладу злізло повністю. на той час МР-153 коштував 3150грн, МЦ-21-12МР - 2750грн. ТОЗ-87 - 1850 грн. відтоді пройшли роки, турки стали робити краще - почали проводити роботу над помилками, почали випускати рушниці не на коліні, а на італійському обладнанні, перестали копіювати (як китайці) міняючи 1 букву у назві відомого виробника, тай Дурмази з Сарзільмазами пропали з наших очей. нещодавно потримавши Ата в 20 калібрі, хоча й в пластику, аж сам захотів таку зброю, а інерціонка взагалі цяцька.
тепер тим хто вважає МР-153 хріновою рушницею, то ви ще не бачили МР-155, та не бачили як на стволі припаяна косо газова кмера і продавець в магазині наклавши газову камеру на трубчатий магазин (а вона не налазить - зайшла на край на свою довжину і все - хвостовик ствола не сідає в ствольну коробку) тримає за ствол і гупає прикладом по прилавку, на моє запитання як воно має стріляти, хлопчина сказав, що якось буде!
резюме - турки вчаться і роблять, а кацапи як були бидлом тупим, так і залишились
, но аргумент в отношение 2112 слабенький.
