Альбіноси та меланісти

Бірючий2007_4.png Порушення пігментації зовнішніх покровів зустрічається у багатьох тварин. Найвідоміші та поширені у культурі образи меланістів диких кішок, відомих як "пантери" та альбіносів-рептилій, таких, як змії та крокодили. Насправді обидва цих явища досить поширені у природі та відомі у багатьох видів. У мисливській фауні найлегше знайти такі аномалії у лані. За різними підрахунками до десятої частини усіх малюків лані (в окремих популяціях) народжуються з цим відхиленням. До речі, така кількість відхилень багато чого говорить про стан популяцій і генетичне різноманіття цієї тварини. Потрібно зазначити, що ступінь втрати пігментації може бути різною, тож лань на долученому фото не є повною мірою альбіносом. У цієї тварини не повністю відсутня пігментація, світла лише шкіра. Така тварина має набагато більше шансів до виживання, ніж справжній альбінос. Нам доводилося відмічати альбіносів та міланістів серед зайців, диких качок, фазанів тощо, однак, зафіксувати на фото таких тварин вдається не завжди. Пропонуємо в цій темі ділитися фотографіями таких тварин.
 
Останнє редагування:

Напад ведмедя на групу туристів стався при підйомі на гору Арарат, сезон 2021 року. Ведмідь атакував першу людину у ланцюжку, якою виявився місцевий провідник-курд. Коли тварина побачила, що людина не одна, вона швидко відмовилася від свого наміру і втікла.
Власне, зверніть увагу на те, що тварина саме альбінос. Цілком можливо, що така відчайдушна дія, як напад на людей спричинена саме тим, що такому хижаку важче полювати.
 
Останнє редагування:

Tkach Ye

ЗНУ
ЗНУ
Наскільки мені відомо, є лише одна "нормальна" популяція світло забарвлених ведмедів з регіонів з помірним кліматом. Я про "spirit bear", форму американського чорного ведмедя з тихоокеанського узбережжя. Якби колір хутра не мав пристосувального значення, були б ведмедики набагато більш різноманітними за забарвленням.
 

Mr.Forest

Новачок

Напад ведмедя на групу туристів стався при підйомі на гору Арарат, сезон 2021 року. Ведмідь атакував першу людину у ланцюжку, якою виявився місцевий провідник-курд. Коли тварина побачила, що людина не одна, вона швидко відмовилася від свого наміру і втікла.
Власне, зверніть увагу на те, що тварина саме альбінос. Цілком можливо, що така відчайдушна дія, як напад на людей спричинена саме тим, що такому хижаку важче полювати.

Ведмідь на відео швидше жовтий ніж білий, я б більше схилявся до варіанту з лейкізмом, по суті своїй штука схожа з альбінізмом, але різниця полягає в тому що при ньому втрата пігментації може відбуватись не повністю. Словом тварина може бути або просто світлішою ніж звичайний представник виду, або ж рябою, ще різниця є в забарвлені рогівки ока (при лейкізмі вона має звичайне забарвлення, в альбіносів ж очі червоні-рогівка без пігменту й забарвлення дають судинки в оці)

Вищезгадані спіріти з узбережжя це якраз приклад поширення лейкізму всередині популяції, а не альбінізму. Як доказ темний ніс(тобто не позбавлений пігменту, а висвітлений)
 

Tkach Ye

ЗНУ
ЗНУ
2021-12-14_12-55.png Так і є, лейкізм дає тварині набагато більше шансів на виживання. Кермоди дуже цікаві ведмедики, довелося бачити в живу. Вони живуть у надзвичайних біотопах, вологих лісах помірної зони, де ще є таке, крім Британської Колумбії, навіть не знаю. Там багато опадів, багато рослинності й мало інсоляції. Надзвичайно багато дерев-гігантів, наші дерева після тих лісів здаються карликами.

З одного боку ведмедя з відео дослідити нам ніхто не дасть, це турецька сторона гори, та й перебував він неочікувано високо, приблизно на 4000 м, а альбіноси часто виглядають жовтими, бо хутро можна і забруднити, з іншого — взяв оригінал відео, вдалось його збільшити. Ніс там справді схоже пігментований.
 

Mr.Forest

Новачок
Там взагалі на прикладі кермодів і схожих з ними популяцій можна цілу лекцію по генетиці й спадковості накатати, але це вже не дуже стосуватиметься конкретно цієї теми
 

Паганель

ветеран форуму
надійна команда
надійний помічник
Якщо ви підняли цю тему, то може розкажите про більш близьку для наших мисливців форму прояву меланізму , наприклад , у звичайного лиса... Бо про чорнобурку багато хто чув, та мало хто бачив ;)
Та почути ваше пояснення плямистості у дикого кабана. Всеж бігають «рябі» по лісу— не всіх АЧ винищила.
 

Tkach Ye

ЗНУ
ЗНУ
Якщо ви підняли цю тему, то може розкажите про більш близьку для наших мисливців форму прояву меланізму , наприклад , у звичайного лиса... Бо про чорнобурку багато хто чув, та мало хто бачив ;)
Та почути ваше пояснення плямистості у дикого кабана. Всеж бігають «рябі» по лісу— не всіх АЧ винищила.
А ви з якого регіону? У нас в межах міста Хортиця, сліди свинок наче є, а от бачити давно не доводилося, хоча я регулярно у плавнях з'являюся.
 

Tkach Ye

ЗНУ
ЗНУ
Для того, щоб пояснити яким чином у тварин з'являються і закріпляються фенотипічні себто «зовнішні» особливості слід зайти на поле популяційної генетики і якщо розглядати питання детально, то це практично половина курсу годин так на 40. Втім, якщо дуже скоротити і спростити, то вийде таке:
1. Усі живі істоти мають певний набір ознак, які можуть проявитися в певних межах, що залежить від сукупності впливів з боку навколишнього середовища, і це стосується багатьох, якщо не всіх зовнішніх ознак. Приклад — сіамська кицька, що живе у добре опалюваному приміщенні матиме забарвлення кремове, а та саме тваринка, що живе у холоді матиме темне, ледь не чорне забарвлення.
2. В залежності від зовнішніх умов та саме ознака може бути як корисною, так і шкідливою. Приклад — заєць біляк, що змінює забарвлення хутра взимку на білий, десь на Запоріжжі просто не виживе. Ну просто немає у нас снігу взимку. Мутація, що попереджує таку зміну забарвлення теоретично могла б дозволити таким зайцям опанувати південь України.
3. Ознаки фенотипічні визначаються генетикою, у ссавців набори хромосом (два у кожної особини) отримуються від мами й від тата, прояв цих ознак залежить у найпростішому випадку (один ген — одна ознака) залежить від того, який саме білок буде експресовано (варіант від мами, від тата, чи обидва) і який з них буде проявлятися. Простий приклад, у домашньої киці колір хутра визначається зчепленим зі статевою хромосомою геном, відповідно кіт, у якого є чоловіча Y-хромосома і жіноча Х-хромосома, може бути чорним, або рудим, адже ген кольору знаходиться саме у Х-хромосомі, кішка ж має дві жіночі Х-хромосоми і може відповідно мати черепахове забарвлення.
З чорно-бурими лисами теж досить просто, колір хутра визначається комбінацією двох генів — один кодує чорний колір хутра, другий — рудий. Чорнобурка це простий випадок меланізму, забарвлення таких лис гуляє від коричневого до чорного, при чому в різному віці може відрізнятися в однієї й тієї ж тваринки. Найчастіше це ознака прояву рецесивного гена, що відповідає за рудий колір, у природній популяції лисиць рецесивний ген не особливо і поширений, тому й проявляється (чорнобурістю) не особливо. Ситуація приблизно така, як у людей з дальтонізмом, у популяції варіант є, але проявляється досить не часто.
4. Поширення генів у популяції, навіть тих рецесивних алелей, що проявляються найнеприємнішим чином відбувається завдяки випадковостям на початку та підкорюється статистичним обрахуванням тоді, коли вже добряче розійшлося по популяції.
5. Багато генів має кілька проявів у фенотипі, наприклад виловухість у котів деяких порід пов'язана з проблемами серцево-судинної системи, а блакитні очі білих котів — з глухотою. Загалом один ген — один прояв, це скоріше виняток повно ознак, які визначаються цілою купою генів, скажімо зріст людини визначається більш ніж десятком генів.
Я можу продовжувати ще довго, якщо цікаво, можемо розібратися більш детально.
 

Паганель

ветеран форуму
надійна команда
надійний помічник
Я перепрошую, але особисто мені це не цікаво, бо свого часу працював в одному із вишів в Києві.
на кафедрі зоології. Тому така академічна, суха, форма подачі теми виглядає як по підручнику, не зовсім… :cool:
Просто та доступною мовою поясніть нашим молодим мисливцям — чим відрізняється чорнобурка від сріблясто- чорної лисиці, яку інколи можна вполювати біля звіроферм. Саме тут криється елементарне «незнання»
А всі ці генетичні тонкощі для людини без біологічноЇ освіти занадто нудні.
 

Mr.Forest

Новачок
Просто та доступною мовою поясніть нашим молодим мисливцям — чим відрізняється чорнобурка від сріблясто- чорної лисиці, яку інколи можна вполювати біля звіроферм.
З точки зору рядового мисливця різниці немає, на звірофермі та ж варіація забарвлення що й в природі, тільки закріплена селекцією. Тобто в такої лисички обоє батьків мали темне забарвлення й дитятко власне успадкувало цю особливість. Різниця якщо й є то вона буде полягати більше в поведінкових аспектах, та можливо в дрібних фенотипових ознаках (десь зустрічав дослідження радянських здається генетиків які на звірофермах зі зміною поколінь змогли спостерігати за поступовою зміною форми вух та хвоста в лисів, інбридинг дає про себе знати). Та й цікава різниця не мисливцю буде, а єгерям та генетикам. Для єгерів точка інтересу буде в тому що на території їх мисливських угідь може зрости чисельність чорнобурих лисів за рахунок прилиття в популяцію крові особини з закріпленим нестандартним забарвленням. В для генетиків можливо буде цікаво поспостерігати за тим як цей індивід чи індивіди зможуть вплинути вплинути на популяцію в межах певної території вцілому.

P.S. на звірофермах зараз не тільки чорних лисиць зустріти можна, там досить багато варіацій є, навіть до білого.

P.P.S. фішка з забарвленням не тільки у лисів є, в звичайного мисливського фазана теж достатньо багато цікавих морф, й думаю в нас по господарствах для полювання їх теж можна знайти, головне щоб попит на це був у мисливців))

P.P.P.S. випадок закріплення нестандартного забарвлення в лисів у природі доводилось самому спостерігати. В місцевості де я зараз полюю вже декілька сезонів маю можливість спостерігати за парою лисів, один з яких чорний. І майже кожен рік влітку там же натикаюсь на молодняк з нестандартним забарвленням, двічі це були особини просто зі значно темнішим забарвленням ніж у лисички поряд, а цього року бачив повноцінного меланіста
 
Зверху