хто вже бачив гусей?
- Автор теми Пантрюха
- Дата створення
Тут такое, убить лебедя... Так сожрать его не забудь рассказать как это вкусно...
Копатыч
Зброяр
http://www.hunting.ru/video/view/75596/
http://www.astoriaclub.ru/ohota/ohota_na_lebedya
вот как то так...., но не в Украине, у нас ЗАПРЕТ!!!!
http://www.astoriaclub.ru/ohota/ohota_na_lebedya
вот как то так...., но не в Украине, у нас ЗАПРЕТ!!!!
Sergiy_Kopach
Мисливець
Сьогодні вдень бачив пару невеликих табунчиків гусей над містом, і вчора вечером чув зі сторони кукурудзяного поля гелгет гусей, їздив зранку подивитись тиша.
це куди? що ж так побраконьєрити тягне. чи може в Білорусію - там напевне відкрили
може не в тему але:
Гоголь Bucephala clangula (Linnaeus, 1758)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з 3-х видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні: Репродуктивна частина ареалу у лісотундрі і тайзі Євразії та Пн. Америки. В Україні гніздиться групами на пн. Рівненської обл. і, можливо, на Шацьких оз., а також на Дніпрі. Зимує на Дніпрі (сотні птахів) і АзовоЧорноморському узбережжі, переважно на Утлюцькому лимані та у пн. частині Сивашу.
Чисельність і причини її зміни: У Європі складає 395–400 тис. ос. В Україні був численним на гніздуванні у плавнях Дніпра між Запоріжжям і Нікополем, але після затоплення Кінських і Базавлуцьких плавнів в останнє десятиріччя не трапляється. Кілька десятків пар гніздиться у Волинській та Рівненській обл., окремі пари — у заплаві середнього і нижнього Дніпра. На зимівлі звичайний (за рахунок прилітних птахів з Росії та Білорусі) переважно на Чорноморському узбережжі, але чисельність не перевищує 5 тис. ос. і продовжує зменшуватись, вірогідно у зв`язку з підвищенням рівня Каспію і покращанням там умов зимівлі. Вирубування старих дуплистих дерев у заплавах річок і на берегах озер, затоплення заплав внаслідок будівництва ГЕС.
Особливості біології та наукове значення: Прилітає у кінці лютого — на початку березня. Займає прісні водойми (озера, заплави великих рік), оточені лісом з дуплистими деревами; на зимівлі — морські затоки та ополонки на великих ріках і водосховищах. Пари утворює наприкінці зимівлі. Гнізда влаштовує виключно у дуплах дерев листяних порід; охоче заселяє штучні гніздівлі. Гніздо використовує кілька років. Кладку з 7–12 яєць відкладає з другої половини травня; насиджує самка (28 діб). Пташенята починають літати у кінці липня. Статевозрілим стає у 2 роки. Окремі особини влітку можуть знаходитись за межами репродуктивної частини ареалу (на Молочному лимані, Сиваші), де проходить їхнє линяння. На місця зимівлі прилітає пізно (зазвичай у 2-й половині грудня), утворює мішані зграї з іншими качками, які кочують уздовж узбережжя. Живиться личинками комах, молюсками, ракоподібними, а також дрібною рибою.
Морфологічні ознаки: Маса: 570–895 г, довжина тіла: 325–360 мм, розмах крил: 620–690 мм. У самця тулуб білий, голова чорна з зеленим полиском та білою плямою біля дзьоба, дзьоб чорний. Самка, самець улітку і молодий птах темно-сірі, голова коричнева.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включено до ЧКУ (1994), Резолюції № 6Бернської конвенції зі статусом 3, Бернської (Додаток ІІІ) та Боннської (Додаток ІІ) конвенцій. У місцях, зручних для гніздування виду, необхідно влаштовувати штучні гніздівлі, а також зберігати у заплавах річок старі дуплисті дерева. У місцях гніздування в Рівненській та Волинській обл. необхідно створити заказники загальнодержавного значення.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розмножується у зоопарках.
Господарське та комерційне значення: Випадково здобувається.
Гуска мала (гуска білолоба мала) Anser erythropus (Linnaeus, 1758)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качині (Anatidae). Один з 4-х видів роду, зокрема у фауні України. Підвидів не утворює.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Внутрішні тундри і лісотундри Євразії від Норвегії до Чукотського хребта. Зимує на Пд.-сх. Каспії, у Азово-Чорноморському р-ні, пн.-зх. Європі, Китаї. В Україні під час міграцій зрідка трапляється по всій території, регулярніше у Пн.-зх. Приазов’ї, де обмежено може залишатися і на зимівлю. Також зрідка зимує у пд. частині Сивашу.
Чисельність і причини її зміни: Трапляється на прольоті окремими групами по 3–7, зрідка до 20–30 ос., іноді зграями до 50–300 ос., переважно з іншими видами гусей. Світова чисельність не перевищує 30 тис. ос. Останніми роками відбувається збільшення чисельності виду на міграціях та зимівлі у пн.-зх. Приазов’ї, що пов`язано з погіршенням умов зимівлі на Каспії. До причин зміни чисельності належать: трансформація біотопів у місцях зимівлі, браконьєрство, винищення під час линяння на місцях гніздування, розлякування птахів у репродуктивний період.
Особливості біології та наукове значення: Весняна міграція в Україні з середини березня до початку травня. Восени з’являється в середині або кінці вересня. В АзовоЧорноморському р-ні трапляється до грудня. Гніздові біотопи — схили берегів річок, вкриті густою рослинністю. На зимівлі та міграціях тримається різних типів водойм. Живиться переважно рослинною їжею.
Морфологічні ознаки: Маса — 1,3-2,3 кг, довжина тіла — 51–60 см, розмах крил — 1215–1340 мм. У дорослого тулуб темно-бурий, черево і підхвістя білі, на лобі велика біла пляма (заходить на тім`я), навколо ока голе жовте кільце; дзьоб (коротший за 40 мм — головна відмінність від гуски білолобої) та лапи рожеві. Молоді птахи буруваті, без білої плями на лобі.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до ЧКУ (1994), Європейського червоного переліку, у Додаток І Директиви Ради Європи про охорону диких птахів, у Додаток І Боннсь кої конвенції, Додаток II Бернської конвенції і угоди AEWA. Виконується міжнародна програма реінтродукції в природу в Лапландії. В Україні разом з іншими водоплавними птахами охороняється на об’єктах природно-заповідного фонду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Успішно розмножується в умовах неволі, але в Україні не розводять.
Господарське та комерційне значення: Раніше була об’єктом спортивного полювання.
Казарка червоновола Rufbrenta rufcollis (Pallas, 1769)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Єдиний вид роду.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в україні: Гніздовий ареал від п-ва Ямала до п-ва Тайми-ра. Основні місця зимівлі у Болгарії, Туреччи-ні та пд.-зх. частині України. В Україні — лише під час міграцій і зимівлі. Головний проліт-ний шлях уздовж Азово-Чорноморського узбережжя. Частина популяції зимує в дельті Дунаю, Чорноморському БЗ, на Молочному і Утлюцькому лиманах, у Криму.
Чисельність і причини її зміни: У кінці 1980-х рр. на міграції по країні реєстру-вали біля 40 тис. ос., на початку ХХI ст. — до 100 тис. ос. На зимівлю (у м’які зими) у 1980-ті рр. залишалося 60–300, зрідка 1,2 тис. ос., у 2000 р. — 14 тис. 130 ос. Загальна чисель-ність зараз складає понад 15 тис. ос. Осно-вні причини її змін: незаконне полювання (в Україні щороку здобувають понад 1 тис. ос.), виловлювання птахів, освоєння терито-рій у місцях зимівлі та міграційних скупчень, отруєння птахів добривами і пестицидами.
Особливості біології та наукове значення: В Україні з'являється у жовтні–листопаді. Пе-рельоти у зграях по 10–50 (іноді більше) ос., часто з іншими видами гусей. На лиманах Пн. Приазов'я затримується на 4–8 тижнів. На зи-мівлі утворює скупчення на озерах, ріках, най-більші — на мілинах лиманів Пн.-зх. Приазов’я, Сиваші, у дельті Дунаю. Кормові міграції на поля вранці та ввечері. Відлітає на початку бе-резня. Живиться озиминою, зерном пшениці, рису, навесні також пагонами, листям та цибу-линами трав'яних рослин. Гніздові біотопи — сухі ділянки тундри та лісотундри поблизу во-дойм з крутими берегами, острови.
Морфологічні ознаки: Маса: 890–1700 г, довжина тіла: 430–560 мм, розмах крил: 110–113 см. Забарвлення чорне; підхвістя, надхвістя і пляма на вуздечці білі; воло, шия і пляма біля вуха каштанові. У мо-лодого птаха оперення з іржастим відтінком.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесено до Європейського червоного переліку, у Додаток I Директиви Ради Європи про охорону диких птахів, Додаток I Боннськоїконвенції, Додаток II Бернської конвенції, До-даток II Конвенції CITES і угоди AEWA. В Україні на прольоті охороняється у Чорноморському і Дунайському БЗ, БЗ «Асканія-Нова», Азово-Сиваському НПП, заказниках «Обитічна коса» і «Молочний лиман», на Лебединих о-вах (філія Кримського ПЗ). Необхідно створити заказник у Новотроїцькому р-ні Херсонської обл. (ок. с. Сивашівка), де птахи зимують, та зони спокою у мисливських господарствах, де є їх скупчення на міграції та зимівлі.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розводиться в неволі.
Господарське та комерційне значення: Утримується в зоопарках.
Гоголь Bucephala clangula (Linnaeus, 1758)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з 3-х видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні: Репродуктивна частина ареалу у лісотундрі і тайзі Євразії та Пн. Америки. В Україні гніздиться групами на пн. Рівненської обл. і, можливо, на Шацьких оз., а також на Дніпрі. Зимує на Дніпрі (сотні птахів) і АзовоЧорноморському узбережжі, переважно на Утлюцькому лимані та у пн. частині Сивашу.
Чисельність і причини її зміни: У Європі складає 395–400 тис. ос. В Україні був численним на гніздуванні у плавнях Дніпра між Запоріжжям і Нікополем, але після затоплення Кінських і Базавлуцьких плавнів в останнє десятиріччя не трапляється. Кілька десятків пар гніздиться у Волинській та Рівненській обл., окремі пари — у заплаві середнього і нижнього Дніпра. На зимівлі звичайний (за рахунок прилітних птахів з Росії та Білорусі) переважно на Чорноморському узбережжі, але чисельність не перевищує 5 тис. ос. і продовжує зменшуватись, вірогідно у зв`язку з підвищенням рівня Каспію і покращанням там умов зимівлі. Вирубування старих дуплистих дерев у заплавах річок і на берегах озер, затоплення заплав внаслідок будівництва ГЕС.
Особливості біології та наукове значення: Прилітає у кінці лютого — на початку березня. Займає прісні водойми (озера, заплави великих рік), оточені лісом з дуплистими деревами; на зимівлі — морські затоки та ополонки на великих ріках і водосховищах. Пари утворює наприкінці зимівлі. Гнізда влаштовує виключно у дуплах дерев листяних порід; охоче заселяє штучні гніздівлі. Гніздо використовує кілька років. Кладку з 7–12 яєць відкладає з другої половини травня; насиджує самка (28 діб). Пташенята починають літати у кінці липня. Статевозрілим стає у 2 роки. Окремі особини влітку можуть знаходитись за межами репродуктивної частини ареалу (на Молочному лимані, Сиваші), де проходить їхнє линяння. На місця зимівлі прилітає пізно (зазвичай у 2-й половині грудня), утворює мішані зграї з іншими качками, які кочують уздовж узбережжя. Живиться личинками комах, молюсками, ракоподібними, а також дрібною рибою.
Морфологічні ознаки: Маса: 570–895 г, довжина тіла: 325–360 мм, розмах крил: 620–690 мм. У самця тулуб білий, голова чорна з зеленим полиском та білою плямою біля дзьоба, дзьоб чорний. Самка, самець улітку і молодий птах темно-сірі, голова коричнева.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включено до ЧКУ (1994), Резолюції № 6Бернської конвенції зі статусом 3, Бернської (Додаток ІІІ) та Боннської (Додаток ІІ) конвенцій. У місцях, зручних для гніздування виду, необхідно влаштовувати штучні гніздівлі, а також зберігати у заплавах річок старі дуплисті дерева. У місцях гніздування в Рівненській та Волинській обл. необхідно створити заказники загальнодержавного значення.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розмножується у зоопарках.
Господарське та комерційне значення: Випадково здобувається.
Гуска мала (гуска білолоба мала) Anser erythropus (Linnaeus, 1758)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качині (Anatidae). Один з 4-х видів роду, зокрема у фауні України. Підвидів не утворює.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Внутрішні тундри і лісотундри Євразії від Норвегії до Чукотського хребта. Зимує на Пд.-сх. Каспії, у Азово-Чорноморському р-ні, пн.-зх. Європі, Китаї. В Україні під час міграцій зрідка трапляється по всій території, регулярніше у Пн.-зх. Приазов’ї, де обмежено може залишатися і на зимівлю. Також зрідка зимує у пд. частині Сивашу.
Чисельність і причини її зміни: Трапляється на прольоті окремими групами по 3–7, зрідка до 20–30 ос., іноді зграями до 50–300 ос., переважно з іншими видами гусей. Світова чисельність не перевищує 30 тис. ос. Останніми роками відбувається збільшення чисельності виду на міграціях та зимівлі у пн.-зх. Приазов’ї, що пов`язано з погіршенням умов зимівлі на Каспії. До причин зміни чисельності належать: трансформація біотопів у місцях зимівлі, браконьєрство, винищення під час линяння на місцях гніздування, розлякування птахів у репродуктивний період.
Особливості біології та наукове значення: Весняна міграція в Україні з середини березня до початку травня. Восени з’являється в середині або кінці вересня. В АзовоЧорноморському р-ні трапляється до грудня. Гніздові біотопи — схили берегів річок, вкриті густою рослинністю. На зимівлі та міграціях тримається різних типів водойм. Живиться переважно рослинною їжею.
Морфологічні ознаки: Маса — 1,3-2,3 кг, довжина тіла — 51–60 см, розмах крил — 1215–1340 мм. У дорослого тулуб темно-бурий, черево і підхвістя білі, на лобі велика біла пляма (заходить на тім`я), навколо ока голе жовте кільце; дзьоб (коротший за 40 мм — головна відмінність від гуски білолобої) та лапи рожеві. Молоді птахи буруваті, без білої плями на лобі.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до ЧКУ (1994), Європейського червоного переліку, у Додаток І Директиви Ради Європи про охорону диких птахів, у Додаток І Боннсь кої конвенції, Додаток II Бернської конвенції і угоди AEWA. Виконується міжнародна програма реінтродукції в природу в Лапландії. В Україні разом з іншими водоплавними птахами охороняється на об’єктах природно-заповідного фонду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Успішно розмножується в умовах неволі, але в Україні не розводять.
Господарське та комерційне значення: Раніше була об’єктом спортивного полювання.
Казарка червоновола Rufbrenta rufcollis (Pallas, 1769)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Єдиний вид роду.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в україні: Гніздовий ареал від п-ва Ямала до п-ва Тайми-ра. Основні місця зимівлі у Болгарії, Туреччи-ні та пд.-зх. частині України. В Україні — лише під час міграцій і зимівлі. Головний проліт-ний шлях уздовж Азово-Чорноморського узбережжя. Частина популяції зимує в дельті Дунаю, Чорноморському БЗ, на Молочному і Утлюцькому лиманах, у Криму.
Чисельність і причини її зміни: У кінці 1980-х рр. на міграції по країні реєстру-вали біля 40 тис. ос., на початку ХХI ст. — до 100 тис. ос. На зимівлю (у м’які зими) у 1980-ті рр. залишалося 60–300, зрідка 1,2 тис. ос., у 2000 р. — 14 тис. 130 ос. Загальна чисель-ність зараз складає понад 15 тис. ос. Осно-вні причини її змін: незаконне полювання (в Україні щороку здобувають понад 1 тис. ос.), виловлювання птахів, освоєння терито-рій у місцях зимівлі та міграційних скупчень, отруєння птахів добривами і пестицидами.
Особливості біології та наукове значення: В Україні з'являється у жовтні–листопаді. Пе-рельоти у зграях по 10–50 (іноді більше) ос., часто з іншими видами гусей. На лиманах Пн. Приазов'я затримується на 4–8 тижнів. На зи-мівлі утворює скупчення на озерах, ріках, най-більші — на мілинах лиманів Пн.-зх. Приазов’я, Сиваші, у дельті Дунаю. Кормові міграції на поля вранці та ввечері. Відлітає на початку бе-резня. Живиться озиминою, зерном пшениці, рису, навесні також пагонами, листям та цибу-линами трав'яних рослин. Гніздові біотопи — сухі ділянки тундри та лісотундри поблизу во-дойм з крутими берегами, острови.
Морфологічні ознаки: Маса: 890–1700 г, довжина тіла: 430–560 мм, розмах крил: 110–113 см. Забарвлення чорне; підхвістя, надхвістя і пляма на вуздечці білі; воло, шия і пляма біля вуха каштанові. У мо-лодого птаха оперення з іржастим відтінком.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесено до Європейського червоного переліку, у Додаток I Директиви Ради Європи про охорону диких птахів, Додаток I Боннськоїконвенції, Додаток II Бернської конвенції, До-даток II Конвенції CITES і угоди AEWA. В Україні на прольоті охороняється у Чорноморському і Дунайському БЗ, БЗ «Асканія-Нова», Азово-Сиваському НПП, заказниках «Обитічна коса» і «Молочний лиман», на Лебединих о-вах (філія Кримського ПЗ). Необхідно створити заказник у Новотроїцькому р-ні Херсонської обл. (ок. с. Сивашівка), де птахи зимують, та зони спокою у мисливських господарствах, де є їх скупчення на міграції та зимівлі.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розводиться в неволі.
Господарське та комерційне значення: Утримується в зоопарках.
Нерозень Anas strepera Linnaeus, 1758
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з видів політипного роду; один з 8 -ми-видів у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні: Рівнинні р-ни Пн. Америки; у Євразії від пд. Скандинавії, Голландії, пд. Великобританії, на сх. до центральних р-нів Пн.-Сх. Китаю. В Україні гніздовий ареал мозаїчний: охо-плює долини Дністра, Дніпра, Прип’яті, у дельті Дунаю, пн. узбережжя Азовського та Чорного морів.
Чисельність і причини її зміни: Загальноєвропейська популяція — до 96 тис. пар, за останні 30 років чисельність сут-тєво скоротилась. Сучасна чисельність виду в Україні коливається в межах 650–1400 пар. Різке скорочення відбулось на о-вах Чорно-морського заповідника, по берегах більшос-ті лиманів Азово-Чорноморського узбереж-жя, а також на Поліссі. Зменшення розмірів гніздової популяції, навіть на територіях природних заповідників та національних парків (Чорноморський, Дунайський, Шацький НПП), пов’язано зі значним погіршенням стану гніздових біотопів та впливом хижаків.
Особливості біології та наукове значення: Весняна міграція у березні–квітні. Заселяє заплави рік, особливо вологі луки та пасо-вища біля берегів поліських озер, лиманів пн. узбережжя Азовського і Чорного морів, о-ви Чорноморського біосферного запо-відника, Сивашу. Будівництво гнізд та від-кладання яєць тривають з середини квітня до першої декади травня. Гніздо влаштовує на відкритих ділянках серед трави, уникає чагарників. Насиджує самка. Тривалість ін-кубації 24–26 діб. Кладка 8–12 яєць. Пташе-нята з’являються протягом червня. Підйом на крила у віці 45–50 діб. Відлітають у кінці серпня — першій декаді жовтня. Фітофаг.
Морфологічні ознаки: Довжина тіла: 481–558 мм, крила: 242–276 мм. Маса самців: до 650–1000 г, са мок: 550–850 г. Виражений статевий диморфізм. Сам-ці та самки мають бурувато-сіру голову з темними дрібними рисками. Спина у сам-ців сіро-бура, підхвістя і надхвістя чорні, на крилах «дзеркальце» білого та каштаново-го кольорів, яке є також і у самок, але меншого розміру. У самок спина, груди та боки тулуба темно-бурі з іржавими поперечними смужками, нижня частина грудей і черево білувато-іржаві, хвіст іржасто-рудий.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Оберігається Бернською (Додаток ІІІ) таБоннською (Додаток ІІ) конвенціями. Охороняється на природно-заповідних територіях (Чорноморський, Дунайський БЗ, Шацький НПП). Необхідні спеціальні плани для під-тримки природних рослинних формацій на територіях природно-заповідного фонду та вологих луках у долинах річок.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: В минулому був мисливським видом.
Огар Tadorna ferruginea (Pallas, 1764)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з 7-ми видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. Євро па, Пн. Африка та Центральна Азія. В Україні гніздиться на пн. узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму (Сиваш, Керченський п-ів) та в сх. частині Луганської обл. У XVII–XIX ст. гніздився у степовій та лісостеповій смугах, в ін. місцях лише окремі пари. Зальоти зареєстровано у Зх. Україні, середній частині бас. Дніпра, на Дунаї. Зимує на ставках БЗ «Асканії-Нови» (700–1900 ос.), іноді невеличкі групи зимують на Азовському узбережжі.
Чисельність і причини її зміни: Ймовірно, чисельність не переви щує 340–360 пар; найбільше на сх. Криму (понад 80 пар) та на сх. Луганської обл. (біля 50 пар). Репродуктивна частина напіввільної популяції у БЗ «Асканія-Нова» (Херсонська обл.) стано вить 120–200 пар. Наприкінці ХХ ст. чисельність виду стабілізувалась і в останні роки дещо зростає.
Причини зміни чисельності: погіршення умов гніздування, посилення фактора непокою; винищування птахів людиною.
Особливості біології та наукове значення: Перелітний птах. У місцях гніздування з’являється у другій пол. березня. Займає скелясті, урвисті береги солоних і прісних водойм, узбережжя морів, на ставах «Асканії-Нови» утворилася вільна популяція. У перші дні після появи птахи утворюють пари (часто прилітають вже парами), які існують кілька років. Гніздиться у нежилих норах лисиць, на скелях та кручах (часто на значній висоті), у покинутих будівлях. У кладці 8–12 яєць (квітень); у місцях, де огар гніздиться колоніями, знаходять здвоєні кладки. Насиджує самка (25–30 діб); молоді птахи стають на крила у другій половині липня — на початку серпня. Відлітає на зимівлю в кінці жовтня — на початку листопада. Живиться рослинною (проростки злаків та осок, зерно) та тваринною (комахи, молюски) їжею.
Морфологічні ознаки: Маса — 9,8–1,5 кг, довжина тіла — 55–62 см, розмах крил — 1047–1120 мм. У самця тулуб рудий, голова білувато-вохриста, на шиї чорний «нашийник», надхвістя, махові та стернові пера чорні, покривні пера плечей біліу самки голова майже біла, «нашийника» нема; молодий птах схожий на самку.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до ЧКУ (1994), ДодатківБоннської таБернської конвенцій (статус 2), угоди AEWAОхороняється у БЗ «Асканія-Нова». Слід оголосити заповідними місця гніздування виду наКерченському п-ві, а в «Асканії-Нові» посилитигетерозиготність напіввільної популяції черезобмін птахів з зоопарків.розмноження та розведення у спеціальностворених умовахУ БЗ «Асканія-Нова» створено штучну популяцію, яка є центром відновлення виду вУкраїні. За період 1983–2000 рр. у природувипущено понад 3400 ос. Розроблено технологію штучного розведення.
Господарське та комерційне значення: Використовується як декоративний птах.
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з видів політипного роду; один з 8 -ми-видів у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні: Рівнинні р-ни Пн. Америки; у Євразії від пд. Скандинавії, Голландії, пд. Великобританії, на сх. до центральних р-нів Пн.-Сх. Китаю. В Україні гніздовий ареал мозаїчний: охо-плює долини Дністра, Дніпра, Прип’яті, у дельті Дунаю, пн. узбережжя Азовського та Чорного морів.
Чисельність і причини її зміни: Загальноєвропейська популяція — до 96 тис. пар, за останні 30 років чисельність сут-тєво скоротилась. Сучасна чисельність виду в Україні коливається в межах 650–1400 пар. Різке скорочення відбулось на о-вах Чорно-морського заповідника, по берегах більшос-ті лиманів Азово-Чорноморського узбереж-жя, а також на Поліссі. Зменшення розмірів гніздової популяції, навіть на територіях природних заповідників та національних парків (Чорноморський, Дунайський, Шацький НПП), пов’язано зі значним погіршенням стану гніздових біотопів та впливом хижаків.
Особливості біології та наукове значення: Весняна міграція у березні–квітні. Заселяє заплави рік, особливо вологі луки та пасо-вища біля берегів поліських озер, лиманів пн. узбережжя Азовського і Чорного морів, о-ви Чорноморського біосферного запо-відника, Сивашу. Будівництво гнізд та від-кладання яєць тривають з середини квітня до першої декади травня. Гніздо влаштовує на відкритих ділянках серед трави, уникає чагарників. Насиджує самка. Тривалість ін-кубації 24–26 діб. Кладка 8–12 яєць. Пташе-нята з’являються протягом червня. Підйом на крила у віці 45–50 діб. Відлітають у кінці серпня — першій декаді жовтня. Фітофаг.
Морфологічні ознаки: Довжина тіла: 481–558 мм, крила: 242–276 мм. Маса самців: до 650–1000 г, са мок: 550–850 г. Виражений статевий диморфізм. Сам-ці та самки мають бурувато-сіру голову з темними дрібними рисками. Спина у сам-ців сіро-бура, підхвістя і надхвістя чорні, на крилах «дзеркальце» білого та каштаново-го кольорів, яке є також і у самок, але меншого розміру. У самок спина, груди та боки тулуба темно-бурі з іржавими поперечними смужками, нижня частина грудей і черево білувато-іржаві, хвіст іржасто-рудий.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Оберігається Бернською (Додаток ІІІ) таБоннською (Додаток ІІ) конвенціями. Охороняється на природно-заповідних територіях (Чорноморський, Дунайський БЗ, Шацький НПП). Необхідні спеціальні плани для під-тримки природних рослинних формацій на територіях природно-заповідного фонду та вологих луках у долинах річок.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: В минулому був мисливським видом.
Огар Tadorna ferruginea (Pallas, 1764)
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з 7-ми видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. Євро па, Пн. Африка та Центральна Азія. В Україні гніздиться на пн. узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму (Сиваш, Керченський п-ів) та в сх. частині Луганської обл. У XVII–XIX ст. гніздився у степовій та лісостеповій смугах, в ін. місцях лише окремі пари. Зальоти зареєстровано у Зх. Україні, середній частині бас. Дніпра, на Дунаї. Зимує на ставках БЗ «Асканії-Нови» (700–1900 ос.), іноді невеличкі групи зимують на Азовському узбережжі.
Чисельність і причини її зміни: Ймовірно, чисельність не переви щує 340–360 пар; найбільше на сх. Криму (понад 80 пар) та на сх. Луганської обл. (біля 50 пар). Репродуктивна частина напіввільної популяції у БЗ «Асканія-Нова» (Херсонська обл.) стано вить 120–200 пар. Наприкінці ХХ ст. чисельність виду стабілізувалась і в останні роки дещо зростає.
Причини зміни чисельності: погіршення умов гніздування, посилення фактора непокою; винищування птахів людиною.
Особливості біології та наукове значення: Перелітний птах. У місцях гніздування з’являється у другій пол. березня. Займає скелясті, урвисті береги солоних і прісних водойм, узбережжя морів, на ставах «Асканії-Нови» утворилася вільна популяція. У перші дні після появи птахи утворюють пари (часто прилітають вже парами), які існують кілька років. Гніздиться у нежилих норах лисиць, на скелях та кручах (часто на значній висоті), у покинутих будівлях. У кладці 8–12 яєць (квітень); у місцях, де огар гніздиться колоніями, знаходять здвоєні кладки. Насиджує самка (25–30 діб); молоді птахи стають на крила у другій половині липня — на початку серпня. Відлітає на зимівлю в кінці жовтня — на початку листопада. Живиться рослинною (проростки злаків та осок, зерно) та тваринною (комахи, молюски) їжею.
Морфологічні ознаки: Маса — 9,8–1,5 кг, довжина тіла — 55–62 см, розмах крил — 1047–1120 мм. У самця тулуб рудий, голова білувато-вохриста, на шиї чорний «нашийник», надхвістя, махові та стернові пера чорні, покривні пера плечей біліу самки голова майже біла, «нашийника» нема; молодий птах схожий на самку.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до ЧКУ (1994), ДодатківБоннської таБернської конвенцій (статус 2), угоди AEWAОхороняється у БЗ «Асканія-Нова». Слід оголосити заповідними місця гніздування виду наКерченському п-ві, а в «Асканії-Нові» посилитигетерозиготність напіввільної популяції черезобмін птахів з зоопарків.розмноження та розведення у спеціальностворених умовахУ БЗ «Асканія-Нова» створено штучну популяцію, яка є центром відновлення виду вУкраїні. За період 1983–2000 рр. у природувипущено понад 3400 ос. Розроблено технологію штучного розведення.
Господарське та комерційне значення: Використовується як декоративний птах.
Копатыч
Зброяр
Еще ее называют "пискулька", если не прав, поправте.
В суботу на рыбалочку ездил то 2 ключа серяка прошло около 60шт каждый, пара лебедей и пара крыжней местных которые гнездятся первыми. в понедельник около пяти утра масово летел чирок стаи многочисленны прибывает и крижень но опять же попарно добавилось количество местной серой гуски но наши "красавцы" как всегда ждут коропа и масово выпаливают болота также днём на кислороде начали проскакивать одинокие стаи белолобика.
а у повідмленнях профілю бачили про що Мисливець из Сум запитує Камаза? от там цих білолобих зустріне та прорідить "заград отряд" із тих, хто "...завтра в бой!"
Копатыч
Зброяр
Наверно совсем "голодные", пухнут бедные.....
Давайте смотреть "правде в глаза", соответсвующая экипировка (чучела гусей, маскировка, манки на гуся) есть у 10-15% охотников, остальные, как модно сейчас говорить, просто "зенитчики", которым главное выехать на "природу" и стрельнуть 1-2 пачки патронов. Ведь не секрет, что соответсвующая экипировка стоит "денег", а сейчас "очень больших денег". У нас есть ВСЯ экипировка, что купили, что сделали своими руками, но НЕ тянет на охоту Весной, не знаю по чему.