Герои этой войны

AIRBORNE

Мисливець
Раніше вона рятувала життя шахтарям на Луганщині, а нині – витягує з поля бою захисників України і дякує долі за появу нових армійських друзів. Це про стрільця-санінструктора окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади молодшого сержанта Альбіну.
Дівчина народилася і більшість свого життя провела на Донбасі в маленькому Лисичанську.
– До окупації Криму і частини українського Донбасу працювала медиком на місцевій шахті, – говорить Альбіна. – Робота була дуже відповідальною і мала свою специфіку. Адже хлопці щодня опускалися на сотні метрів під землю і реально ризикували. Тож постійно перебувала в напрузі та повторювала в голові алгоритм своїх дій, бо в разі обвалу породи завжди відбувається метушня і це відволікає.
Вона пригадує, що під час перебування в Лисичанську незаконних збройних формувань у 2014-му було мало патріотів України, готових їм протистояти. Адже місцевий люд переповнила незрозуміла ейфорія від повернення до «радянщини», де ковбаса була по 3 карбованці, а горілка по 5. Все інше її земляків не турбувало.
– Мені тоді було мало років і відкрито проявляти любов до України побоювалася. Але пам’ятаю, як кричала на вулиці «Слава Україні!» першим нашим воїнам, які 24 липня 2014-го визволили рідне місто. Подруги тоді крутили пальцем біля скроні, дивлячись у мій бік. Та мені байдуже, бо тоді скінчився період мого страху, – розповіла контрактниця.
28 квітня 2018-го опинилась у військкоматі, звідки потрапила до окремого штурмового батальйону «Донбас».
У перші дні армійського життя за дівчиною закріпився позивний «Албанець». А бойове хрещення вона пройшла на Донеччині.
Про роботу в окопах першої лінії із санітарною сумкою під час трьох ротацій розповідати Альбіна не надто налаштована.
– Кров у всіх однакова – червона, а ціну життя виміряти неможливо. Під час роботи із пораненим я, як і колись у забоях шахти, зосереджуюся і просто виконую те, що повинна. Навколо можуть лунати вибухи чи заважати крики друзів постраждалого. Проте у цей момент бачу і чую лише те, що потрібно для порятунку воїна, – говорить стрілець-санінструктор.
Крайні пів року дівчина провела на Харківщині, де її військова частина відновлювала боєздатність після ротації з району ООС. У цей період вона встигла відбути чергову відпустку в рідному Лисичанську.
– За шість років думки земляків радикально змінилися. Дешевої ковбаси вже не хочуть, бо спілкуються зі знайомими на окупованій частині Луганщини. І тому добре знають, що там зовсім не «радянський рай», – продовжує вона.
За словами Альбіни, завдяки військовому життю вона здобула десятки вірних друзів.
– Раніше жила в маленькому місті із сірими буднями. Із квітня 2018-го потрапила у «буревій» подій, спілкуюся тільки зі справжніми патріотами України і прагну скорішої перемоги, – підсумувала розповідь молодший сержант.

 

AIRBORNE

Мисливець
В цей день 18.03.2014 - в Сімферополі російськими окупантами під час штурму на спостережній вежі автопарку вбитий Сергій Кокурін, прапорщик ЗСУ. Вічна пам'ять Воїну!!!

 

AIRBORNE

Мисливець
Микола Смірнов з позивним "Кіт".
На війні від самого її початку. На фронт пішов добровільно. Два поранення у голову, контузії та ускладнення - все це не заважає Миколі впевнено казати, що незабаром він повернеться у Збройні сили України!
Вже в офіцерському званні!

 

AIRBORNE

Мисливець
Вітаємо начальника артилерії холодноярців полковника Олексія Дубовика із відзначенням державним орденом Богдана Хмельницького II ступеню. Відповідний указ №93/2020 опублікований на сайті глави держави.
Цією державною нагородою відзначаються громадяни, що самовіддано служать Українському народові, виявили особисту мужність під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Олексія називають артилеристом від Бога. «Ця людина викликає в мене величезну довіру. За рік спільної роботи я переконався, що його підрозділ самодостатній, виконує бойові задачі швидко і злагоджено. І це підтвердилося під час активних бойових дій.18 лютого, коли на українські позиції напали російські окупаційні війська, наші артилеристи під керівництвом Олексія Леонідовича безкомпромісно і жорстко відбили атаку ворога й не залишили йому жодного шансу на прорив. Цей орден – абсолютно заслужений», - сказав командир 93 бригади Холодний Яр полковник Дмитро Брижинський, привітавши із нагородою. Він висловив сподівання, що невдовзі Олексій Дубовик стане повним кавалером ордену Богдана Хмельницького.

 

AIRBORNE

Мисливець
Легендарний "Маршал",командир розвідроти 79-ої бригади ,славний кіборг Донецького аеропорту Євген Жуков.
Народний Герой України.
Дві ротації він провів у ДАПі, керував його обороною.
Про його мужність до сих пір ходять легенди.

 

AIRBORNE

Мисливець
Лариса Чайка, лікар. Врятувала життя сотням бійців. Будучи вагітною, витягла з-під обстрілу свого важкопораненого чоловіка. Низький уклін!

 

AIRBORNE

Мисливець
— Взагалі я Ніколаїч, але всі кличуть Док. А мені й добре, це ж мої хлопчики. Ось Сергій, бач, після поранення повернувся, вже в строю. Снайпер поранив, витягали його під обстрілом години півтори. Він кричить, а ми до нього ні підійти, ні підлізти. І підкопувались до нього, і сітку різали, а тоді мотузку з карабіном кинули і тягли. Витягли. Довезли.
Молодий юнак плескає Ніколаїча по плечу.
— Ой, якби не Док…
Сьогодні Док прибіг до Сергія на спостережник, щоб поміряти тому температуру. Тепер це для Ніколаїча щоранкова процедура.
— Їхня ж задача не температуру собі міряти. У них задача — оборона, фронт, ворог. Їхня задача бути сильними. А от їхнє здоров’я — це вже моя задача. Я ж медик. Бережу тут кожного. Ганяю з термометром по лінії і знаю температуру кожного, і який у кого стан. Цей коронавірус не жарти. Не дай Бог, мої хлопцям такого. Мої орли мають бути здорові.
Ніколаїч для своїх хлопців зробить все. І так кожен бойовий медик на фронті. Адже кожен з них знає: захворіє один, а зі строю може вийти все відділення.

 

AIRBORNE

Мисливець
Справжні Герої!
Галаган Володимир. Доброволець, командир 1-ї роти, заступник командира батальйону 8-го ОБ" Аратта " УДА. На фронті - з серпня 2014-го. Народний Герой України. За чотири роки переніс 11 поранень і контузій, отримав травму хребта, витягаючи на собі побратима.

 

AIRBORNE

Мисливець
Бойовий медик Богдана Сидоренко: "я мрію, аби Україна перемогла у війні, і цей важкий етап став поштовхом до нашого розвитку, мрію про добробут українців. Маємо нарешті задуматись та зрозуміти, що заможність і процвітання українців — це питання існування України як незалежної, повноцінної держави.
Своє 18-річчя дівчина святкувала під свист куль і розриви снарядів поблизу села Кримське на Луганщині. Адже гарячого літа 2014-го студентка другого курсу Одеської юридичної академії Богдана Сидоренко прийняла рішення, яке змінило все її життя. Вона більше не сидітиме вдома і спостерігатиме по телевізору за подіями, які розгорталися у країні. Тоді вона ще не знала, що через п’ять років керуватиме власним підприємством і знання, здобуті на фронті, допоможуть вибудувати стратегію розвитку виробництва.
— До рішення піти на передову я підійшла зважено. Це не були спонтанні емоційні дії, — розповіла Богдана Сидоренко. — Ще на початку літа 2014-го долучилася до волонтерства, збирала і передавала знайомим хлопцям на передову потрібні речі. Постійно цікавилася тим, що відбувається. І в певний момент зрозуміла, що маю бути на Сході, разом із найкращими синами й доньками моєї країни, в якій розпочалася справжня війна.
На початку воєнних дій військо гостро потребувало медиків, тому Богдана вирішила не просто вирушити на передову, а спочатку пройти пришвидшене навчання з надання невідкладної медичної допомоги. І вже в серпні 2014-го дівчина у складі добровольчого батальйону «Айдар» рятувала поранених у мобільному медпункті жовтої зони.
— Упродовж року виконувала обов’язки медика. Довіру та авторитет, звісно, довелось заслуговувати вчинками не один місяць, адже юний вік та гендерні стереотипи були не на моєму боці. Уже коли командування побачило, що я не дівчинка, яка кліпає очима, коли йде обстріл, а відповідальний, надійний та врівноважений боєць, я почала брати участь у виїздах на бойові завдання. Окрім того, продовжувала контактувати з волонтерами щодо медичного забезпечення підрозділу та хворих.

 

AIRBORNE

Мисливець
Не дарма в світі існує думка, що українська армія, незважаючи ні на що, стає однією з найбільш боєздатних у світі. Хто сумнівається - подивіться на фото.
Народний Герой України - Dmitriy Derzkiy

 

жестянщик

ветеран форуму
надійна команда
Григорій Сіваченко, позивний Гора, пішов служити добровольцем навесні 2014-го.
IMG-20191009-WA0004.jpg
Друже,я пишаюся тим,що особисто з тобою знайомий!
 

AIRBORNE

Мисливець
НАРОДНИЙ ГЕРОЙ УКРАЇНИ!
ВОЛОНТЕР МАРИНА КОМАРОВА ДЛЯ «НАЦІОНАЛЬНОЇ ОБОРОНИ»: «МОТИВАЦІЯ У МЕНЕ ОДНА – ПЕРЕМОГА У ВІЙНІ ТА ПОВЕРНЕННЯ РІДНОГО КРИМУ»
Кримчанка Марина Комарова чотири роки поспіль не припиняє знаходити та доставляти на передову необхідні для українських військових речі. Її знають майже у кожному підрозділі, вона удостоєна цілим списком нагород, зокрема стала Народним Героєм України.
Марина зізнається, що пишається знайомствами з багатьма українськими захисниками, які ніколи не давали їй приводів розчаруватися у них та опустити руки. В інтерв’ю героїня говорить, що збирається продовжувати боротьбу у лавах волонтерів до самої перемоги: «Усвідомлюю, що війна триватиме ще довго. Впевнена, поки ми не переможемо на Донбасі, про повернення Криму взагалі не може йтися».

 

AIRBORNE

Мисливець
Ми пишаємося нашими жінками!
Сьогодні чимало жінок руйнують стереотип про те, що військова служба суто чоловіча справа. Одна із таких і старший лейтенант десантно-штурмових військ Катерина Чемеc. Після навчання у Кременчуцькому навчально-виховному ліцеї твердо вирішила піти до війська, тому що завжди хотіла приміряти на себе однострій та спробувати армійського життя. Чи не найсильнішим поштовхом до такого рішення став приклад батька - офіцера повітрянодесантних військ. Подумала: а чим я гірша? Вступила до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де для неї розпочався казармовий режим із добовими нарядами, ранковими підйомами та шикуванням. Незабутніми стали тактичні заняття на полігонах і стрільбищах, марш-кидки.
Ставши дипломованим військовим психологом, Катерина змінила курсантське життя та підручники на суворі офіцерські будні, бронежилет, каску та автомат.
Вона жартує, що тепер одвічна жіноча проблема, що одягати - її не турбує.
З березня 2016 року старший лейтенант Катерина Чемеc виконує бойові завдання в районі проведення ООС
 

AIRBORNE

Мисливець
СПРАВЖНЯ УКРАЇНСЬКА АМАЗОНКА ЮЛІЯ "УРАГАН" РОЗВІДНИК-СНАЙПЕР СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ.
На війну пішла в 2014 році добровольцем і воює по сьогоднішній день. Приймала участь у багатьох операціях.

 

AIRBORNE

Мисливець
У 2014-му вона втратила на війні сина. І пішла на фронт, щоб закінчити розпочату ним справу. Знайомтеся, це - Світлана Чорна-Терещенко.
Сину Свєти, бійцю 81-ї окремої аеромобільної бригади Андрію Терещенко - назавжди залишиться 23 роки. Він загинув в Донецькому аеропорту 2 грудня 2014 го. Андрій не просто отримав поранення і помер на передовій - він був в числі Кіборгів, які змогли відбити атаку на ДАП регулярної російської армії. Той бій тривав 36 годин. 36 годин крові, болю, мужності і героїзму. Андрій не дожив до переможного кінця всього годину або дві. Він загинув, щоб інші могли жити...
Андрія добровільно мобілізували влітку 2014-го. Він не сказав мамі, що йде на фронт - запевняв, що «все добре», були короткі повідомлення «живий». Повернувся додому в Черкаси: мріяв після служби потрапити в одне з армійських спецпідрозділів - не вийшло. Став працювати, завів серйозні відносини з дівчиною. Але почалася війна...
Жінка збивала пороги військкоматів, щоб їй дали можливість підписати контракт. Від рішення піти на фронт її відмовляли не тільки рідні, а й бойові товариші Андрія: 90-й батальйон, де служив хлопець, вмовляли Світлану не йти на війну.
Але жінка добилась свого. Зараз мама Андрія служить санінструктором. Саме на цій посаді, як зізнається Свєта, вона найбільше може бути корисна на фронті. У січні їй виповниться 49 років. Зараз в армії жінкам за контрактом можна служити до 50-ти. Але віковий ценз, в разі чого, не зупинить Світлану.
"Я буду служити до перемоги. Якщо знадобиться - готова залишитися на фронті і після 50-ти річчя. Моїх знань і навичок досить, щоб допомагати на передовій. Хочеться не тільки наблизити перемогу, а й підтримувати хлопців, які, як і мій Андрій, пішли захищати Україну!"
Низький уклін вам, Світлано... Від усіх українців!! ️
 
Зверху