День Героїв

Статус
Закрита.

BOGUN

ветеран форуму
надійна команда
День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передовсім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. В сучасному вигляді відзначається 23 травня, але святкові та вшанувальні заходи проходять весь тиждень, на який припадає свято.
http://uk.wikipedia.org/wiki/День_Героїв

Вітаю всіх зі святом!
Слава Україні!
 

Вкладення

PETROPAVEL

Слідопит
Не превращайте наш форум в свой партийный филиал SSвободы !
И не врите относительно своих навязываемых нам праздников . Процитирую :

==================================================
" Для зручности та якомога більшої участи, масові заходи, почасти, відбуваються в п'ятницю, суботу та неділю, що настає після свята. Львівська обласна рада прийняла рішення про святкування в четверту неділю травня.[1]
Історія

У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку, 23 травня, святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець.

До здобуття Україної незалежності свято святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності у 1992 році почало набувати розголосу.

Станом на 2013 рік не є офіційним державним святом.

Сьогодні День Героїв широко святкується передовсім у Галичині, де до нього приурочуються офіційні урочистості[2][3], але останніми роками відбулось значне поширення святкування в центральні та східні регіони України. Націонал-патріотичні організації домагаються встановлення Дня Героїв офіційним державним святом."
 

Вкладення

BOGUN

ветеран форуму
надійна команда
Дорогі форумчани
Пропоную не вдаватися у сварки з українофобом PETROPAVEL і ігнорувати його.
В українців свої герої!
Слава Героям!
 

ABBAT

Мисливець
ВІЧНА ПАМЬЯТЬ ОТАМАНАМ ХОЛОДНОГО ЯРУ!!!
ОСИБЛИВО Я РАДИЙ,ЩО Є ЗЕМЛЯКОМ ЧОРНОГО ВОРОНА, ІВАНА МАКАРОВИЧА ЛЮТОГО.
СЛАВА ХОЛОДНОЯРЦЯМ. УКРАЇНСЬКА ЧЕРКАЩИНА СУМУЄ І ПАМ'ЯТАЄ СВОЇХ ГЕРОЇВ.
І ПОВІЄ ВОГОНЬ НОВИЙ З ХОЛОДНОГО ЯРУ (Гайдамаки. Т.Г.Шевченко)


ЯРІЙ ДУШЕ,ЯРІЙ А НЕ РИДАЙ, У ЧОРНІЙ СТУЖІ СОНЦЕ УКРАЇНИ...(В.Стус)
 

markiv-bogdan

Мисливець
Свято Героїв відзначають майже сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби, українці на чолі з ОУН вшановували пам'ять Героїв. Свято Героїв – це день пам'яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття: З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський; 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра: 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця. В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації. Українські герої – це вояки: – руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, • козацьких полків Богдана Хмельницького, та Івана Мазепи, Житомирянина гетьмана Івана Виговського, який розбив 100 -тисячне Московське військо 1659 року під Конотопом. • Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, • Січових стрільців Дмитра Вітовського, • Армії Української Народної" Республіки Симона Петлюри, • Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, • Української Повстанської Армії Романа Шухевича та "УПА – Поліська Січ" нашого земляка житомирянина отамана Тараса Бульби-Боровця, • членів визвольного руху шестидесятників Колоніальне минуле, в якому перебувала Україна залишило у спадок світоглядну систему, яка ґрунтувалася на цінностях шкідливих для розвитку Української Нації й заперечує її існування та право на вільне життя. Прикладом цього можна назвати відзначення чужих свят, вшанування чужих героїв, написання відповідно до чужих ідеологічних засад історії, підручників, книжок, фільмів. Відповідно до української національної ідеї має бути створена власна світоглядна система, яка передбачає встановлення власних державних свят. Одним з таких свят має бути Свято Героїв. Свято Героїв, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом залишилися нескореними. Їх гаслом було "Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї" Для нас то є свято, тому, що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України. Головним критерієм при складанні переліку українських героїв має бути наявність праці чи то боротьби за українську незалежну соборну державу, незалежно від часу, місця перебування чи обставин, які були на той час. На Святі Героїв ми вшановуємо пам'ять видатних діячів українського визвольного руху княжої та козацької доби, часів української революції та Другої Світової війни, десятиліть національного спротиву ОУН-УПА та часів відродження української державності. Також ми вшановуємо живих героїв України, ветеранів національно-визвольної боротьби, що чинили опір колонізації України, які є взірцем служіння українській нації для сучасної молоді. Свято Героїв потрібно щоби на вчинках -героїв, які захищали свій край, виховувалися нові покоління захисників Батьківщини. У всіх народів є ціла система свят, що возвеличують подвиги співвітчизників, бо на цьому будується світогляд, культура, та виховання нації. Відзначення Свята Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави. НАШІ ГЕРОЇ: Аскольд і Дир – князі Київські Святослав Ігорович "Хоробрий" – руський князь, загинув у бою з печенігами у 972 року. Ігор Святославович – князь Київський загинув 971 року у боротьбі з печенігами. Роман Мстиславич "Великий"- галицько-волинський князь, загинув у бою з поляками 26 червня 1205 року. Михайло Глинський – князь Київський, загинув 1507 року у московській в'язниці. Дмитро Вишневецький "Байда" – козацький гетьман, страчений турками у 1563 році. Іван Підкова – козацький гетьман, страчений поляками 16 червня 1578 року. Северин Наливайко – провідник козацького повстання, страчений і четвертований поляками 20 квітня 1579 року. Павло Бут "Павлюк" – козацький гетьман, страчений і четвертований поляками 13 лютого 1638 року. Станіслав Михайло Кричевський – козацький полковник, загинув у бою з литовською армією 31 липня 1649 році. Данило Нечай – козацький полковник, загинув 20 лютого 1651 року в бою з поляками. Богдан Хмельницький-гетьман України 1648-1657 року. Іван Богун – козацький полковник, страчений поляками 17 лютого 1664 року. Іван Виговський – житомирянин, гетьман України, розбив 100-тисячне Московське військо під Конотопом у 1969, страчений поляками 16 березня 1664 року. Іван Мазепа – гетьман України. Кость Гордієнко – кошовий Запорозької Січі, помер 1733 року. Павло Полуботок – наказний гетьман України, закатований у російській в'язниці 29 грудня 1724 року. Максим Залізняк – керівник гайдамацького повстання Коліївщина, засуджений росіянами на довічне заслання, а згодом на каторгу. Іван Гонта – керівник гайдамацького повстання Коліївщина, виданий росіянами і страчений поляками у 1768 року. Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької січі, помер незборимим на Соловках. Адам Коцко – український студент, який боровся за український університет, вбитий поляками 1 липня 1910 року. Герої Крут – студенти, які загинули в бою з Московсько-біпьшовицьким окупаційним військом 29 січня 1918 року. Герої Базару – загинули в бою з Московсько-більшовицьким окупаційним військом 21-24 листопада 1921 року. Федір Черник – пластун, сотник Січових Стрільців, загинув у бою з більшовиками 18 листопада 1924 року. Ольга Басараб – Член Української військової організації,замордована поляками 12 лютого 1924 року. Микола Міхновський – автор "Самостійної України", убитий більшовиками 3 травня 1924 року. Симон Петлюра – головний отаман війська УНР, убитий більшовицьким агентом 25 травня 1926 року. Юліан Головінський – крайовий комендант УВО, убитий поляками ЗО вересня 1930 року. Євген Коновалець – провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 23 травня 1938 року. Михайло Колодзинський – начальник штабу Карпатської Січі, загинув у бою з мадярами у квітні 1939 року. Дмитро Мирон "Орлик" – крайовий провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 25 липня 1942 року. Іван Климів "Легенда" – організаційний референт Проводу ОУН, закатований німцями 4 грудня 1942 року. Олена Теліга – поетеса, публіцист, політичний діяч, член ОУН, розстріляна німцями 9.02.1942 року. Олег Ольжич – житомирянин, член Проводу ОУН, поет, загинув у концтаборі Заксенгаузен 1944 року. Микола Сціборський – житомирянин, теоретик українського націоналізму, член проводу ОУН, загинув внаслідок терористичного акту у 1941 році та похований у Житомирі. Дмитро Клячківський "Кпим Савур" – перший командир УПА, убитий більшовиками 12 лютого 1945 року. Олексій Берест- підняв прапор над рейхстагом 1945 року. Іван Кожедуб – відомий у світі пілот Володимир Кремінський – Крайовий провідник ОУН, загинув 1940 року від НКВД. Володимир Робітницький – Крайовий провідник ОУН, загинув на Волині у 1941році від НКВД. Тимчій-Лопатинський – провідник ОУН, загинув від НКВД 1940 року. Ярослав Старух "Стяг" – крайовий провідник ОУН, загинув у бою з більшовиками 17 вересня 1947 року. Василь Сидор "Шелест" – командир УПА-Захід, загинув у бою з більшовиками 14 квітня 1949 року. Роман Шухевич "Тарас Чупринка" – головний командир УПА, убитий більшовиками 5 березня 1950 року. Осип ДякІв "Осип Горновий" – краєвий провідник ОУН, загинув у боротьбі з більшовиками 28 листопада 1951 року. Петро Федун "Полтава" – головний ідеолог підпілля, загинув у бою з більшовиками 22 грудня 1951 року. Степан Бандера – провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 15 жовтня 1959 року. Кирило Осьмак – Президент Української головної визвольної Ради, помер у Російському концтаборі у 1960 році. Алла Горська – український митець, дисидент", вбита радянськими спецслужбами 28 листопада 1970 року. Михайло Сорока -один з керівників ОУН, загинув в російському концтаборі 1971 року. Олекса Гірник – український патріот, спалив себе у 1978 році на знак протесту російщення України. Валерій Марченко – поет, письменник, загинув в російсько-радянському ув'язнені 1984 році. Юрій Литвин – поет, письменник, загинув в російсько-радянському ув'язнені у 1984 році. Олекса Тихий – український філолог, загинув в російсько-радянському ув'язнені у 1984 році. Василь Стус – український поет, дисидент, загинув у радянському концтаборі 4 вересня 1985 року. Володимир (Романюк) – Святійший Патріарх Київський та всієї Руси – України, в'язень російських концтаборів, помер 1995 року. Олег Осуховський, Голова ГО "Люстрація". З доповіді на науково-практичній конференції "УПА на Житомирщині"
СЛАВА УКРАЇНІ!!! ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ!!!
 

PETROPAVEL

Слідопит
РЕШИЛИ ПРЕВРАТИТЬ ОХОТНИЧИЙ ФОРУМ В БОЙЦОВСКУЮ ПОЛИТ ЯЧЕЙКУ SSвободы ...
Международное признание упа.

В городе Вроцлав (Wroclaw), стоит Памятник-Мавзолей Жертв Геноцида Оун-Упа., в селе Багно (Bagno), памятная доска, посвящённая памяти поляков, убитых бандеровцами в сёлах Голоче, Волица и Затурчин.

В 2007 году одна из правящих в Польше партий “Лига польских семей” выступает с инициативой о возмещениях для поляков, которые пострадали в Украине во время событий Второй мировой войны.

05.02 2007 года польская Gazeta Wyborcza написала о том, что активисты организаций, объединяющих жителей восточных рубежей Польши, намерены поставить в Варшаве памятник жертвам украинского ОУН УПА: отлитое из бронзы пятиметровое дерево с крыльями вместо кроны, к стволу которого колючей проволокой привязаны мертвые дети.

В начале 2008 года в газете «Польская Мысль» («Mysl Polska», № 1–2) была опубликована статья Збигнева Липиньского «Годовщина замалчиваемого геноцида», посвященная геноциду УПА против мирного населения восточной Польши.

10.02 2008 восьмого года в Израиле возле посольства Украины жгли желто-голубые флаги и скандировали "нет оранжевому фашизму!". Организатором этой акции был Авигдор Эскин, сообщает портал "Евразия".

феврале 2008 года в немецкой газете Frankfurter Rundschau опубликована статься «Ющенко и батальон Нахтигаль». Подвергшая критике политику георизации нацистов на Украине. Цитата : «Возвеличиванием этой фигуры(Шухевича) в желании примирить тем самым украинцев украинский президент, надо надеяться, по наивности, возвел недобрую традицию в ранг официальной.»
 

Вкладення

PETROPAVEL

Слідопит
markiv-bogdan писал:
25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра





======================================================
Дохтур Геббельс обязательно наградил бы этого Богдана ...



Александр Найман



Убийство Симона Петлюры в Париже: история и взгляд из современности



КГГА приняла решение о переименовании ул. Коминтерна. Теперь она будет называться улицей Петлюры. Очевидно, кому-то недостаточно позора с присвоением звания «Героя Украины» Роману Шухевичу.

Симон Петлюра имел неоконченное духовное образование, занимался политической деятельностью и публицистикой. Он, в частности, приветствовал постановку в украинском переводе пьесы русского писателя Евгения Чирикова «Евреи». «Нам хотелось бы, и очень, – писал Симон Васильевич, – чтобы это произведение, навеянное глубоким расположением автора к вековому мученику-народу, послужило в качестве лектуры для гражданства украинского» (Уваги про завдання українського театру // Петлюра С. Статті. Київ, 1993. С. 45.).



Симон Петлюра

В июне 1917 г. член Центральной рады и председатель Украинского воинского генерального комитета Петлюра назначается Генеральным секретарем по военным делам. Ему не удалось создать армию, но он способствовал формированию украинизированных частей и подразделений. Подавляющее их число было неподконтрольно Центральной Раде. Петлюра, по словам Владимира Винниченко, «заботился о поверхностной стороне своей функции» и в результате был освобожден с должности секретаря по военным делам.

Рада пыталась решить национальный вопрос и, в частности, создала Министерство по еврейским делам, приняла закон о национально-персональной автономии, пыталась решить другие проблемы, но Симон Петлюра был в стороне этого. В ноябре в 1918 г. он вошел в состав Директории УНР и был провозглашен Главным атаманом республиканских войск, которые начали борьбу против гетманской власти. В течение месяца восставшие, руководимые им, дошли до Киева и восстановили Украинскую Народную Республику.

Еврейские партии приветствовали возвращение власти УНР. В обращении временного Главного украинского комитета Бунда отмечалось: «В единении с революционным пролетариатом и под руководством Директории сброшена гетманская помещицко-буржуазная реакционная власть... Только власть, опирающаяся на социалистический пролетариат и революционное крестьянство, может удовлетворить социальные и национальные интересы трудящихся классов УНР». (Рафес М. Два года революции на Украине. М., 1920. С. 116). Так же Директорию приветствовала и Объединенная еврейская социалистическая рабочая партия (Трибуна (Киев). 1918. 19 декабря). «Еврейская мысль» подчеркивала расположение евреев к Петлюре как к Главному атаману республиканской армии. Пресса отмечала, что еврейские подразделения, которые входили в состав войск Петлюры, активно участвовали в боях и заложили фундамент украинско-еврейского сотрудничества (Еврейская мысль. 1918. 5 декабря).

Но, несмотря на симпатии евреев к Директории, уже в первую неделю после ее победы в печатных органах новой власти стало проявляться недовольство еврейским населением. Так, на следующий день после занятия Киева в первом номере газеты «Українська ставка» была напечатана статья «Еврейская буржуазия и Директория в Украине» (Українська ставка. 1918. 16 грудня). В ней подчеркивалось, что буржуазия использует все средства, чтобы нанести вред республиканскому движению и дискредитировать украинское правительство. В статье утверждалось, что в Бердичеве еврейское население якобы помогало гетманцам и немцам.

Приписывая еврейской буржуазии ненависть к Украине, «Ставка» обвиняла «Киевскую мысль», называя ее «ассимиляционным органом еврейской буржуазии». «Еврейская демократия, – писала "Ставка", – должна доказать, что она стоит решительно на стороне украинского народа». Антиеврейские высказывания в печати содействовали развитию погромного движения, начало которому было положено еще осенью 1917-го.

Батька Ангел и современные петлюрофилы

Атаман Ангел мог считаться чуть ли не пионером этого движения. Когда его «Курень смерти» устроил погром в Житомире, Петлюра был в городе. Дважды еврейская делегация умоляла принять ее. Сначала Симон Васильевич предложил перенести встречу на следующий день, а затем вообще отказался разговаривать с делегатами. Вопрос об ответственности Ангела рассматривала Директория, и Винниченко требовал расстрелять погромщика. Однако Петлюра защитил атамана, заявив, что ему нужен отряд Ангела. В дальнейшем погромы происходили именно в тех населенных пунктах, по которым проходил «батька Ангел» со своим «войском» (Последние новости (Париж). 1927. 26 октября).



Симон Петлюра

Во время этого процесса Самуила Шварцбарда, убийцы Петлюры, который проходил в Париже, были заслушаны свидетельства очевидцев событий в Украине. В частности, свидетель обвинения генерал армии УНР Александр Удовиченко утверждал, что Петлюра «был другом евреев и всегда боролся против погромов». Тогда адвокат Анри Торез сообщил, что дивизия самого Удовиченко убила в Шаргороде около 100 евреев (Процесс по делу убийства Петлюры. Глобус. 1927. № 21. С. 341). Помощник Тореза Бернар Лекаш во время следствия проехал по городам и местечкам, где происходили погромы и собранные материалы издал отдельной книгой, которую назвал «Когда Израиль умирает». В 1928 г. ее перевели на русский язык.

Большое впечатление на участников парижского процесса произвели свидетельства караима Сафра, чьего сына в Киеве в ночь с 30 на 31 августа 1919 г. расстреляли петлюровцы. Он был в составе городской милиции, созданной местной властью из студентов. Когда молодых людей привели в штаб петлюровской армии, там в первую очередь отделили евреев. Молодой Сафра остался с друзьями-евреями и вместе с ними был расстрелян. Других членов отряда отпустили (Штиф Н.И. Погромы на Украине. Берлин, 1922. С. 42).

Во время судебных заседаний были оглашены многочисленные документы, подписанные Петлюрой с целью прекращения погромов. В частности, 27 августа 1919 г. Симон Васильевич обратился с воззванием к войскам, в котором обвинил большевиков в погромах и признал роль еврейских партий в «строительстве Республики». Но ни один из атаманов-погромщиков при этом назван не был (Проти погромів // Петлюра С. Статті. Київ, 1993. С. 183-186). Однако известно, что некоторые из них все-таки были наказаны.

Разные авторы выражают полярные мнения относительно отношения Петлюры к евреям. В начале ХХ века он неоднократно выказывал свое расположение к ним. Однако, в своей последней книге, изданной за несколько месяцев до смерти, бывший Главный атаман писал: «Когда же вспомнить об украинских жидах, то много из них тоже на большевицкую сторону подались, надеясь, что здесь они наверх выплывут, силу будут иметь, на первые места достучатся. В старину им путь не давали, то они думали, что за большевиков самыми старшими станут. Так вот много жидов, а особенно молодых – сопливых, побольшевичились и коммунистами сделались» (Петлюра С. Московська воша. Париж, 1966. С. 25-26).

Эту цитату, как правило, не приводят современные петлюрофилы, которые, доходят до того, что в погромах обвиняют самих евреев. В частности, профессор Владимир Сергийчук считает, что погромы «происходили под воздействием обстоятельств в большинстве неукраинцами, во многих случаях по вине самих жидов». Через десять страниц он сам признает, что «представители нашего народа прибегали к этим позорным актам в период УНР во время Директории». Дальше Сергийчук пытается детализировать обвинения евреев в погромах. Он утверждает будто «Возбужденный Троцким еврейский пролетариат «мечтал об интернациональном «паниудейском» государстве» и поэтому пошел за «мессией» Троцким и затопил нож в крови украинского брата..» В другом случае автор пишет, что «одной из причин погромов со стороны украинцев было и невосприятие значительной частью еврейства идеи украинского государства» (Сергійчук В. Симон Петлюра і єврейство. К., 2006. С. 13, 23, 28, 41). И подобные обвинения выдвигает человек, который делает вид, будто не знает, что значительная часть украинцев воевала против УНР в красной, белой и других армиях.



Погромы не только были проявлением антисемитизма, но и сами продуцировали его. Ведь те, кто был причастен к ним, должны были в своем сознании как-то оправдать свои действия. Чтобы не обвинять себя в нечеловеческих поступках, они использовали антиеврейские обвинения, которые формировались в их сознании с помощью антисемитских стереотипов. Эти же стереотипы служили «обоснованием» для погромов. (Подробнее об этом я написал в книге «Скорбный путь украинского еврейства». К., 2004).

Грех попустительства

21 апреля 1920 г. Петлюра подписал с поляками соглашение, по которому Речь Посполитая получала пятую часть Украины с населением около 9 млн. чел. Пытаясь предотвратить погромы во время похода польско-украинского войска один из лидеров сионистов, Владимир Жаботинский, заключил соглашение с представителем Петлюры Славинским о создании еврейской жандармерии для защиты мирного населения. Впоследствии из-за негативного отношения еврейских кругов к этому соглашению Жаботинский вынужден был выйти из состава Всемирной сионистской организации (Бен-Ари И. Зеев Жаботинский. Краткий биографический очерк. Тель-Авив, 1974. С. 29-30, 33-35). Антипогромное соглашение Жаботинского практически не было реализовано. Польско-украинское войско дошло до Киева, однако вскоре Красная Армия отбросила его к Варшаве.

Отношение к Петлюре высказал, редактируемый Жаботинским, журнал «Рассвет», который издавался в Париже. В первые дни процесса Самуила Шварцбарда «Рассвет» писал: «Грех Петлюры и всех его честных товарищей мы понимаем именно так: как грех большого попустительства. Но мы не верим, что руководящий слой украинской национальной интеллигенции желает погромов, и не отождествляем украинское движение с погромной похотью. Всему честному, что есть в украинском движении, рука наша, – если она нужна и желаема – остается протянута, как и до сих пор» (Рассвет. 1927. № 43. 30 октября).

Убийца Петлюры Шалом-Самуель Шварцбард был литератором, много печатался на идише и участвовал в деятельности сионистских отрядов еврейской самозащиты. В Париже Шварцбард был известен как анархист и неоднократно встречался с Нестором Махно, который называл его «Семой». В мае 1926 года Шварцбард пришел к Нестору Ивановичу «и в присутствии болгарина Киро Радева попросил у Махно благословения на убийство Петлюры». (Гончарок М. Век воли. Иерусалим, 1996. С. 66). Вдова Махно Галина Кузьменко вспоминала: «Убийца Петлюры Шварцбард был анархист и знаком с Махно, болел туберкулезом, часовых дел мастер. Он входил в еврейскую анархистскую группу, собирались по праздникам в кафе. Махно и я это кафе посещали, там же и познакомились с ним» (Семанов С.Н. Под черным знаменем. М., 1990. С. 66).

Самуил Шварцбард, чьи родственники погибли во время погромов, а двоюродные сестры были изнасилованы, считал своим долгом отомстить за замученных евреев. Петлюра, по мнению Шалом-Самуэля, был одним из главных виновников погромов. Шварцбард подготовил покушение, но при первой встрече с Петлюрой не стал стрелять, поскольку Симон Васильевич был с женщиной. Во время второй встречи с Петлюрой тот был убит. При этом сам Шварцбард даже не пытался бежать и сразу сдался полиции. Несмотря на то, что отдельные представители украинской эмиграции объявили Шварцбарда большевистским агентом, во время процесса это не подтвердилось. На защиту Шварцбада встали Ромен Ролан и Максим Горький. Потомки Адама Мицкевича отправляли в Париж письма в поддержку арестованного (Гончарок М. Век воли. Иерусалим, 1996. С. 91). На памятнике его отца, похороненного в Украине, по просьбе сына написали: «Твой сын Шалом отомстил за священную кровь святых братьев твоих и кровь мучеников всего еврейского народа» (Рассвет. 1926. 17 октября).

Следствие по делу Шварцбарда продолжалось свыше 16 месяцев. Во время судебного процесса были оглашены документы Директории, направленные против погромов, а также рассмотрены факты ее попустительства атаманам, которые проводили антиеврейские акции. Когда адвокат Самуила Шварцбарда предложил прекратить допрос свидетелей, поскольку обстоятельства дела были и так ясны, с этим согласилась и противоположная сторона.



Процесс над убийцей Петлюры активно освещался в европейской прессе

Фактически суд над Шварцбардом стал единственным процессом, где защитники и обвинители Петлюры получили возможность высказать свои аргументы. Поэтому суд мог вынести непредвзятое решение. У защитников Самуила Шварцбарда не было оснований рассчитывать на юдофильство французов. Антибольшевистская эмиграция в своих антисоветских выступлениях широко использовала антисемитизм, а среди французов еще бурлили страсти, возникшие во время «Дела Дрейфуса». Еще 1931 г. в Париже в дрейфусаров бросали бомбы с ядовитыми газами, а молодчики из организации Action Française были готовы убить каждого, кто скажет, что Дрейфус не виновен (Прайсман Л. Дело Дрейфуса. Таллинн, 1992. С. 150-151).

Приговор парижского суда по делу Шварцбарда был настолько обоснованным, что до сих пор, никто не пытался его опровергнуть. Во многих странах изучают материалы этого процесса, но в Украине они даже не изданы. Однако без их всестороннего обсуждения и анализа любая дискуссия по проблемам отношения Петлюры к еврейскому вопросу будет неполноценной.
==============================================================
«Травники»

Итак, в сентябре 1941 года начался первый набор охранников-«травников» из советских военнопленных из самого лагеря. 27 октября начальником лагеря стал гауптштурмфюрер СС Карл Штрайбель (Streibel). [21]

Организационно лагерь входил в Инспекторат концентрационных лагерей и охраны (Inspekteur der Konzentrationslager und Wachverbaende), подчиненный Рейсфюреру СС, того самого, которого вырвало от расстрела, а позже Инспекторат вошел в Главное административно-экономическое управление СС (SS-WVHA). [14] Сами охранники не были полноправными эСэСовцами, а лишь состояли на службе СД и охраны немецких концлагерей «Мёртвая голова». [17]

Тренировочный лагерь размещался в нескольких больших кирпичных одноэтажных зданиях. С сентября 1941 года по сентябрь 1942 года было натренировано около 2500 охранников, большинство из которых было советскими военнопленными. [21] Они подписывались под обязательством: «Мы, военные заключённые, вступаем добровольно в германские отряды СС для защиты интересов Великой Германии». [1]

Вскоре, однако, все остальные военнопленные, не ставшими прислуживать немцам, умерли от истощения, а в лагерь стали прибывать евреи. Тогда с осени 1942 года начался набор добровольцев для обучения нелёгкому ремеслу охранников. [21]

Добровольцы были преимущественно молодыми украинцами и поступали преимущественно из западных областей Украины - Галиции, Волынской и Подольской областей, а также Люблина (тоже украинцы). В сентябре 1943 года группенфюрер СС Одило Глобочник (глава СС и полиции в Люблине) докладывал о 3700 охранниках-«травниках», натренированных в лагере. Однако имеется информация о более 4750 идентификационных номерах для охранников из лагеря Травники, выпущенных в это же время. Всего в 1941-1944 гг. было обучено 5082 «травников». [21]

Кроме «украинеров-западенцев» добровольцами были русские, белорусы, прибалтийские и «туркестанские» добровольцы. [1] По источнику ([2]) в Травниках обучались ещё и граждане бывшей Югославии - словаки и хорваты. Во всяком случае, в 1943 году Глобочник получил разрешение от Гиммлера на набор русских. [17] Хотя, опять же подчеркнём, что большинство были именно «украинерами». Для добровольцев, решивших верой и правдой послужить «новому европейскому порядку», присяга была наподобие эСэСовской, т.е. «сражались» они исключительно за благополучие Рейха, а не свои нации.
 

Вкладення

Яремко А.А.

S-Moderator
Команда форуму
PETROPAVEL

Вам не набридло ше!?
Так в Львові та Галичині всі фашисти ! Все заспокійтесь! Ці тонни тексту я ітак читати не буду згоден з вами на всі 100% Ві праві!
 

bosiak

Мисливець
AndriyJaremko;128120 сказав(ла):
PETROPAVEL

Вам не набридло ше!?
Так в Львові та Галичині всі фашисти ! Все заспокійтесь! Ці тонни тексту я ітак читати не буду згоден з вами на всі 100% Ві праві!
Не правы Вы ,абсолютно не правы !!! То что наведено выше - тоже история ,и это было , на самом деле БЫЛО !!!!И погромы евреев и СС Галичина ,и резня поляков украинцами и наоборот - это всё ИСТОРИЯ !!!! А Вы хотите видеть только одну сторону медали ...и согласитесь - ведь я прав !!!И не надо так утрировать - никто львовян и галичан не считает фашистами .Просто Вы подтасовываете факты так ,как выгодно Вам в каждой конкретной ситуации и поете оды друг другу не видя ,что история это совсем другое . Мне лично нравится Львов - его культура ,архитектура ,да и люди приветливые и отзывчивые - але тільки тоді ,коли я розмовляю на УКРАЇНСЬКІЙ !!!!
 

ПАВЛОВИЧ

Новачок
нафталінів аж бісить коли люди люблять Україну, мову, історію,бо у нафталінів є тільки міфи,брехня і люблять нафталіни тільки своїх гнобителів
 

Яремко А.А.

S-Moderator
Команда форуму
bosiak
Я говорю Вам без сарказму!!! я згоден це реальні факти з історії ми всі тут фашисти!

Але є ще одна історія моя бабця на Львівщині жила в селі Дмитрів і в неї було в сімї 8 дітей, батька (мого прадіда) забрали воювати за (червону армію), і залишилось восьмеро дітей на руках в однієї жінки ( моєї прабабці).
Коли німці прийшли в село вони вимінювали сир, хліб та молоко в обмін на шоколад та тушонку! побачивши що в хаті 8 дітей не взяли нічого і залишили шоколад, в Свою чергу коли прийшли "визволителі" Червона армія. Зайшли до хати побачили 8 дітей, ЗАБРАЛИ все щей порізали худобу на мясо. В обмін залишили записку Совєцька влада все поверне! Недочекались по сьогоднішній день =) І це теж історія!!!

Нелюди були є і будуть скрізь! Просто мене бісить коли хтось навязує свою думку про визволителя Сталіна! Я ВАС прошу давайте залишимо цей СРАЧ. Наводки з історії можна кидати один одному вічно! І не забувайте що історію писала така сама людина як ми з Вами і писати можна було що завгодно! Тому Росія називає нас малоросами!в них своя історія яку писали такіж люди Чи Ви також думаєте що ми малороси? А в них є купа книхок з історії які цей факт красиво доведуть! Так як Путін і сказав що Україна не приймала участі в "ВОВ" а сиділа в тилах І виграли її саме росіяни. В кожного своя правда!

Давайте жити дружно і будем спілкуватись на ті теми в яких в нас сходяться думки це полювання!Адже для того ми тут зареєструвались усі!

П.С. 3 роки тому назад був у Луганску зайшов в магазин за цукром! Сказав до продавчині - у Вас цукор є? "Нет у нас только сахар" Давайте будем чесні на сході ненавидять Українську мову так само як на Заході Російську!
 

bosiak

Мисливець
AndriyJaremko;128139 сказав(ла):
bosiak
Я говорю Вам без сарказму!!! я згоден це реальні факти з історії ми всі тут фашисти!

Але є ще одна історія моя бабця на Львівщині жила в селі Дмитрів і в неї було в сімї 8 дітей, батька (мого прадіда) забрали воювати за (червону армію), і залишилось восьмеро дітей на руках в однієї жінки ( моєї прабабці).
Коли німці прийшли в село вони вимінювали сир, хліб та молоко в обмін на шоколад та тушонку! побачивши що в хаті 8 дітей не взяли нічого і залишили шоколад, в Свою чергу коли прийшли "визволителі" Червона армія. Зайшли до хати побачили 8 дітей, ЗАБРАЛИ все щей порізали худобу на мясо. В обмін залишили записку Совєцька влада все поверне! Недочекались по сьогоднішній день =) І це теж історія!!!

Нелюди були є і будуть скрізь! Просто мене бісить коли хтось навязує свою думку про визволителя Сталіна! Я ВАС прошу давайте залишимо цей СРАЧ. Наводки з історії можна кидати один одному вічно! І не забувайте що історію писала така сама людина як ми з Вами і писати можна було що завгодно! Тому Росія називає нас малоросами!в них своя історія яку писали такіж люди Чи Ви також думаєте що ми малороси? А в них є купа книхок з історії які цей факт красиво доведуть! Так як Путін і сказав що Україна не приймала участі в "ВОВ" а сиділа в тилах І виграли її саме росіяни. В кожного своя правда!

Давайте жити дружно і будем спілкуватись на ті теми в яких в нас сходяться думки це полювання!Адже для того ми тут зареєструвались усі!

П.С. 3 роки тому назад був у Луганску зайшов в магазин за цукром! Сказав до продавчині - у Вас цукор є? "Нет у нас только сахар" Давайте будем чесні на сході ненавидять Українську мову так само як на Заході Російську!
Тут я з Вами майже повністю згоден ! Майже -це означає не все сказане ми бачимо однаково.Мене моя матінко називає націоналістом ..спитаєте чому ? - а тому-що я в 16-ть років ,одержуючи паспорта написав - УКРАЇНЕЦЬ , хоча батько і мати в мене не українці ,і ще тому ,що я завжди захищав Бандеру ,як захисника своєї домівки ,землі ,а інформацію брав з " Голосу Америки ".Так склалося ,що майже рік був прикутий до ліжка і одна радість був приймач .Це ...так для інформаціі.Я не виправдовуюсь ....просто ненавиджу коли якесь сопля наче з дупи дмухає- " нафталін " !!! Треба знаходити зернята правди ,якою-б вона не була , а не плюватися жовчю ! А лайна всюди хватає .Мені в 83-му в Прибалтиці теж не відповідали в крамниці на запитання ,аж поки я не почав доказувати що я з Укрїни - то хто в цьому винен ,що у себе в місті я розмовляю на російській ,а через 15-ть кілометрів ,приіжджаючи до бабці в дитинстві розмовляв на україньській ,а в інший бік - через 10-ть км - розмовляв уже на курсько -білоруському-українському діалекті .Те що з материнським молоком у нас у кожного в мізок закладено - з тим кожен і мандрує по -життю.Тому Ви вірно сказали - давайте жити дружно ,а не поливати один одного лайном. Я до цього давно закликав ,але ви всі ну дуже однобоко і агресивно зустрічаєте іншомовних та " інакомислячих ".Хоча це інакомислення іноді буває чистою ПРАВДОЮ!!!
П.С. Чесно кажучи - просто віддаля здається ,що вся Західна Україна шкодує ,що Сталін переміг гітлера ,і що фашизм вам до вподоби більше ніж більшовизм .Вибачте ,я не хочу нікого образити ,і ні в якому разі нікого не називаю " фашистом " .Але ви з насолодою інформацію про подіі ,які межувались з німцями ,та з ненавистя до всього радянського.Ще раз прошу вибачення ,не сприймайте це за образу .Розумний - зрозуміє ,дурень -ще раз гавкне- " нафталін ".
 

Ник42

Мисливець
Да договариллись.... это история а ее не переделаеш можно только переврать кому как выгодно .А мы часть этой истории и не надо хохол москаль жид УКРАИНА многонациональная страна и мы все ее ГРАЖДАНЕ не зависимо от национальности.ПС У меня один дед поляк бабушка русская второй дед из Запорожских казаков баба не знаю в войну погибли родился в Ворошиловграде и когда получал паспорт написал УКРАИНЕЦ и самое главное я гордился этим.
 

Яремко А.А.

S-Moderator
Команда форуму
bosiak;128168 сказав(ла):
Треба знаходити зернята правди ,якою-б вона не була , а не плюватися жовчю ! А лайна всюди хватає
100% Дякую за розуміння давайте піднімемося вище форумом і будемо вести бесіди та спілкуватись на теми полювання тим більше що відкриття на перо вже незабаром!
 

16к

Мисливець
Пам'ять і пошана людям, які відстоювали інтереси України.
Бажаю Українцям здоров'я та терпіння.
Героям Слава!!
 

bosiak

Мисливець
AndriyJaremko;128196 сказав(ла):
bosiak писал:
Треба знаходити зернята правди ,якою-б вона не була , а не плюватися жовчю ! А лайна всюди хватає

100% Дякую за розуміння давайте піднімемося вище форумом і будемо вести бесіди та спілкуватись на теми полювання тим більше що відкриття на перо вже незабаром!
І до Вас з повагою !!!
 
Статус
Закрита.
Зверху