А ходить одиночкой и делать выводы по количеству ушатого в угодьях это " петушьи ножки в смятку" .
Ви хоча б запитали чому я полюю в "одиночку" як Ви кажете, а то починаєте мені розповідати про ніжки півника.
Ну що ж, тоді я Вам відповім.
Давно це було. Одного року я приїхав на відкриття сезону по перу, на один із місцевих ставів.
Всі вали ставу, з самого ранку, були обвішані аркушами паперу через кожні 10 метрів - НЕ ЗАЙМАТИ !!!
Хоча полювання мало починатись о 18.00
Але ж пани місцеві, вирішили встановити свої правила полювання і помітити як вовки, свої "власні" території.
Я чекав відкриття полювання цілий день, сидячи під вербою, розглядаючи крижачків у блакитньому небі.
І ось, за годину до відкриття полювання, приїзджають природоохоронні органи, разом з міліцією (поліції ще не було на той час) перевірити дозвільні документи у мисливців.
Перевіривши мої документи, вся бригада перевіряючих подались до головного валу, де простим смертним - ВХІД ЗАБОРОНЕНО.
І тут, почався кіпіш. Всі хто був на валу, почали тікати в різні боки, з рушницями та рюкзаками за плечима.
Хто куди. Я прозрів. Це як, так ? Такі царьки і стали на лижі.
Вал став пустим, як і нікого не було, начебто по ньому.пройшов вихорь, забравши їх з собою.
Ну що ж, за деякий час, я перейшов на вал і став на номер з самого краю вала.
Перевірка почала їх шукати по очеретам, та виловлювати.
Згодом все затихло, перевірка поїхала своєю дорогою, і вовки на двух нагах, почали сходитись на свої місця, по здобич.
Без привітань, без "Добрий день" я почув в свій адрес наступне:
- Мандуй звідки ти приїхав, тут не має для тебе полювання. Тут ми будем полювати, тут все зайнято, це наші місця.
Арава їхня була, чоловік 10 а може, й більше. Всі двухногі шакали цієї компашки ,чекали звільнення зайнятої території.
Я готовий був втопити того шакала в ставкові, але мій розум керував мною, інакше.
З тих пір, я полюю один, але без зграї, смугастих шакалів.
І назад, я не повернусь. Так і буде.