Поняття «місце проживання» визначається цивільним законодавством. Згідно ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше придатне для проживання приміщення у відповідному населеному пункті (готель, гуртожиток і т.д.).
Даний закон дає своє трактування місця проживання як адміністративно-територіальної одиниці, на території якої
особа проживає строком понад 6 місяців на рік. Таким способом законодавець відокремив його від поняття місця перебування - адміністративно-територіальної одиниці, на території якої проживання, відповідно, здійснюється строком менше 6 місяців на рік. Законодавець логічно уклав, що саме місце переважного перебування підлягає державній реєстрації. Але це, ні в якій мірі, чи не порушує конституційних свобод, оскільки людина має право вільно пересуватися по території країни і мати кілька місць проживання, число яких не лімітовано.
Село, там де (понеділок - пятниця) походу катит
, а от місто (субота та неділя) - ні.