Ваз 21063 не так популярна была и в советские времена.Больше любители советского автопрома,отдавали предпочтение ваз 21061,или ваз 2106,как в те времена,так и сейчас.Вот по этому еще в продаже.
Кажете в
"предпочтении"
Рядовим громадянам "Страны Советов"для того, щоб стати щасливим володарем новісіньких «Жигулів», доводилося не тільки чекати роками своєї черги, але при цьому ще й неслабо принижуватися
Ветеранам війни та орденоносцям, було дозволено один раз в житті купити автомобіль - без черги.
Всім іншим, доводилося чекати, в середньому , близько семи-восьми років.
У чергу не можна було потрапити просто так - потрібно було встати на чергу, на будь-якому з підприємств і збирати гроші.
Відстоявши головну багаторічну чергу, сам процес покупки автомобіля, виглядав вкрай принизливим.
Покупцеві видавали довідку-рахунок, потім він йшов в спеціалізовану ощадкасу, де знову стояв у черзі.
Потім повертався в магазин за чеком (після ще однієї черги) на отримання автомобіля, їхав на склад, де чекав чергового автовозу з машинами і брав в результаті авто просто за своїм номером в черзі, з тим кольором кузова, і двигуном, який дістався.
І це було щастя.
А ще були машини "по - блату, комиссионку" та "берёзку"
Очікування автомобіля в черзі могло розтягнутися на багато більший час через громадян, які абсолютно незрозумілим чином з'являлися в списках черговиків.
Вбудовувались прізвища "нужных людей" через знайомих в автомагазині або вищих чинах в партії - легко.
Ніякої електронної черги не існувало, і відстежити законність просування черги не представлялося можливим.
В СРСР всі б\у автомобілі продавалися через комісійний магазин.
Вони створювалися для боротьби зі спекулянтами, але насправді ніякої боротьби не спостерігалося - машини б/у коштували як нові.
Притому ця різниця іноді доходила до декількох разів.
Існували різні корупційні схеми, коли самі співробітники комісійних магазинів за значний хабар, як би ненароком зводили продавця і покупця, які вже давно про все домовилися.
Для цього потрібно значно більше грошей, ніж при покупці автомобіля через багаторічну чергу.
Без проблем можна було купити автомобіль, за валюту або чеки, які отоварювали тільки в спеціальних магазинах "Берізка".
Притому, такі чеки отримували знову ж тільки обрані - які працювали за кордоном.
За статистикою, продаж авто становила близько 50% товарообігу московських «Березок»
Ціни в них були завищені.
Зокрема, за кожні «жигулі» виручалось в середньому в три рази більше вільно конвертованої валюти, ніж при традиційних експортних поставках.
А ще була продажа автомобілів "по - братськи"
За машинами відправлялися в братські республіки - Грузія
Там вистачало спекулянтів, які із задоволенням продавали машини за ціну, в 4-5 разів яка перевищувала "госцену".