Мої улюблені г/ш. фокстерєри
- Автор теми Foks
- Дата створення
вовцюгака
Мисливець
"Когда пошла мода на ягдтерьеров,я, как и большинство приверженцев малых собак, «переболел» и этой породой.
Но оказалась уместной народная мудрость, что надо учиться на ошибках других. Обычно ягду присуща неуемная злоба. По мнению многих хозяев, он неуправляем, и ему явно не хватает сдерживающих центров и ума. Он перекусает всю родню охотника,
задавит несколько собак и перессорит с соседями. В настоящем деле он слепо лезет на рожон и получает массу увечий, а в норе зачастую застревает,и его приходится спасать чуть ли не на каждой охоте. Поэтому там, где охотятся с ягдами, все узкие норы,
как правило, испорчены.Бывший лисятник и мой первый наставник по норной охоте И. И. Дибров-Левин приобрел суку ягдтерьера,
восхищался, как она хватает по месту на тренировках, а на охоте сразу потерял ее в норе, удачно откопал с помощью
бульдозера и больше не испытывал судьбу.Конечно, есть фоксы не лучше ягдов,есть ягды робкого десятка, но это нехарактерно.
Лишь однажды видел я под Черновцами замечательную работу миниатюрной сучки ягдтерьера по спасению лучшего отпрыска шведского кобеля Бонзо (И. В. Машука), которого закопал и пленил барсук невесть где в подземном городе. Она нашла, откопала
и вывела на свет божий горемыку,проторчавшего полсуток молчком в неволе. Но это исключение!
Фокстерьер работает достаточно жестко, но ему присущ ум. Он не лезет очертя голову, если атака в лоб не получается, а выходит из норы и ищет обходной путь. Перечисленное дает больше шансов гладкошерстномуфокстерьеру на звание универсала...
Без сомнений, в мой адрес будут упреки любителей других норных, а фактически тоже малых универсальных собак— такс и ягдтерьеров. Не скрою, в процессе эволюции «переболел» ими и должен заметить, что шерстистые сразу отпадают по упомянутым выше причинам..." В.Греков.ООХ. 1998_11.
Вибір робити кожному. Я знаю мисливців,які зробили вибір за ягдтерєрами, знав і тих,які як і автор статті знов повернули до фоксів і крапка.
Дивно читати статтю В.Грекова за 1998 рік з такими негативними відгуками про тодішніх ягдів. Особисто я придбав першого ягда (цуценям) у 2001 році. Він у мене був 5 років єдиною собакою на всі види полювання, крім копитних, бо сам на них не полюю. З тих пір не було і немає інших собак, крім ягдів. Полював з ним, у тому числі на норі, 8 років (отруїли).
Всіх послідуючих ягдів моя сім'я рівняє до першого кобеля. Це був дуже слухняний, доброзичливий до інших собак та людей, різнобічний, ввічливий до дичини (не рвав, не жував), злобний до норового звіра пес, який чудово орієнтувався в угіддях, апортував з суші і води, був вродженим "провідником" (наздоганяв підранка зайця за декілька сот метрів, душив його, а потім прибігав до мене, штовхав передніми лапами у коліно і вів за собою до здобичі). Як сказав на цю рису Клаус Шульц, навіть у ФРН таких собак не більше 3% у популяції.
П.С. Я про те, що в кінці 90-их були чудові ягди. Нащадків собак тієї лінії тримаю досі (старшому кобелю - 11 років і того року він ще вигнав лиса з природної нори). Його сину 4 роки.
Єдине, коли я дуже хвилююсь на норі - це при потраплянні собаки на борсука. Тут хотів би меньшої злоби до цього звіра. (Матір молодого загинула у норі з борсуком на 9 році, а всі мої кобелі (теперішні й колишні) - шиті після нього.
П.П.С. Думаю, пану Грекову не повезло з конкретним екземпляром. Вважається, що сучасний завоз ягдів з Європи "м'якший" по злобі і в'язкості (крім Сербських) та більш керований.
Якщо ж говорити про регулярне полювання на лисицю в норі, то ще Юрій Коновалов у циклі статей за 2001 рік сказав, що для цього потрібно 4 собаки: 1- дрібний, не дуже в'язки та злобний "розвідник" в холці 32-34 см; два - злобні, в'язкі бійці середнього розміру в холці 35-37 см та 1 потужний "тягач" 38-39 см в холці.
Всіх послідуючих ягдів моя сім'я рівняє до першого кобеля. Це був дуже слухняний, доброзичливий до інших собак та людей, різнобічний, ввічливий до дичини (не рвав, не жував), злобний до норового звіра пес, який чудово орієнтувався в угіддях, апортував з суші і води, був вродженим "провідником" (наздоганяв підранка зайця за декілька сот метрів, душив його, а потім прибігав до мене, штовхав передніми лапами у коліно і вів за собою до здобичі). Як сказав на цю рису Клаус Шульц, навіть у ФРН таких собак не більше 3% у популяції.
П.С. Я про те, що в кінці 90-их були чудові ягди. Нащадків собак тієї лінії тримаю досі (старшому кобелю - 11 років і того року він ще вигнав лиса з природної нори). Його сину 4 роки.
Єдине, коли я дуже хвилююсь на норі - це при потраплянні собаки на борсука. Тут хотів би меньшої злоби до цього звіра. (Матір молодого загинула у норі з борсуком на 9 році, а всі мої кобелі (теперішні й колишні) - шиті після нього.
П.П.С. Думаю, пану Грекову не повезло з конкретним екземпляром. Вважається, що сучасний завоз ягдів з Європи "м'якший" по злобі і в'язкості (крім Сербських) та більш керований.
Якщо ж говорити про регулярне полювання на лисицю в норі, то ще Юрій Коновалов у циклі статей за 2001 рік сказав, що для цього потрібно 4 собаки: 1- дрібний, не дуже в'язки та злобний "розвідник" в холці 32-34 см; два - злобні, в'язкі бійці середнього розміру в холці 35-37 см та 1 потужний "тягач" 38-39 см в холці.
Останнє редагування: