Ohotnik47
Слідопит
Не вся єгерська служба мала такі права і повноваження як Ви і вміла їх грамотно використовувати.
Пытання по проверке оружия на охоте
- Автор теми север
- Дата створення
Ohotnik47
Слідопит
Чисто для "вогневої" підтримки, щоб "нафіг" не посилали.
А хто ж їм винен?!.
Я ж теж народився не інспектором!..
old hunter
Снайпер
Это в каком переводчике Алексеевич?
В переводчике - не знаю! Но в административном производстве "досмотр" (рос.) украинскою - "огляд". Можете спросить любого юриста.
До речі, ось, якщо треба, перекладач:
https://translate.google.com.ua/?hl...e&op=translate&sl=ru&tl=uk&text=досмотр вещей
Але у КУпАП дійсно і "досмотр" и "осмотр" (рос.) перекладається лише як "огляд".
https://translate.google.com.ua/?hl...e&op=translate&sl=ru&tl=uk&text=досмотр вещей
Але у КУпАП дійсно і "досмотр" и "осмотр" (рос.) перекладається лише як "огляд".
Ohotnik47
Слідопит
Та так. Просто таких "Яковлевих" на країну чоловік 5 може набереться, а якби хоча б сотень 5 - то був би толк, (кадры решают все).
Ну, это уже к маме-папе и правительству! И что я поимел от правительства? Пенсию как у дворничихи и гипертонию?..
Может, нужно было брать?.. ( Так посадили бы!.. Нет у Батьківщини бажання себе захищати!..
Ohotnik47
Слідопит
Повірте, не Ви один.Багато чесних професіоналів залишились біля розбитого коритаНу, это уже к маме-папе и правительству! И что я поимел от правительства? Пенсию как у дворничихи и гипертонию?..
.Навряд чи посадили б, а от совість спокійно жити не дала.
old hunter
Снайпер
С документами понятно:
Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час
здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції
полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених
здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та
полювання.
Т.е. в Законе четко прописаны обязанности охотника иметь при себе документы и предъявить.
С проверяющими по БЗ тоже понятно, они имеют право проверять в том числе и знаряддя.
Ткните носом в статью, где охотник ОБЯЗАН предъявить оружие для сверки номеров или досмотра и кому.
Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час
здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції
полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених
здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та
полювання.
Т.е. в Законе четко прописаны обязанности охотника иметь при себе документы и предъявить.
С проверяющими по БЗ тоже понятно, они имеют право проверять в том числе и знаряддя.
Ткните носом в статью, где охотник ОБЯЗАН предъявить оружие для сверки номеров или досмотра и кому.
Я уже тыкал! Или вы хотите. чтобы там еще, в Законе, вашу фамиль прописали?
Сколько раз повторял: тут вам что-то объяснять, когда вы понять не хотите или не можете, практически нереально! В угодьях проще: составил протокол, изъял ружье, сопротивлялся - скрутил и в райотдел! А вы потом в суде оспаривайте мои действия. А тут - я ему так, а он мне - а где моя фамилия в законе?!.
Короче. я вас предупредил. как в Законе, а вы - как хотите!
Сколько раз повторял: тут вам что-то объяснять, когда вы понять не хотите или не можете, практически нереально! В угодьях проще: составил протокол, изъял ружье, сопротивлялся - скрутил и в райотдел! А вы потом в суде оспаривайте мои действия. А тут - я ему так, а он мне - а где моя фамилия в законе?!.
Короче. я вас предупредил. как в Законе, а вы - как хотите!
old hunter
Снайпер
Ткните еще раз Владимир Алексеевич, не сочтите за труд уважаемый.
Может я не внимательно читал.
Еще раз какая, статья какого Закона Украины прописывает ОБЯЗАННОСТЬ охотника предъявлять оружие для досмотра и кому???
Да и в угодьях Вам раньше было проще, как бы мягче сказать "по беспределу", написал протокол а там иди и доказывай в суде.
Сейчас охотники Законы читают.
Насчет скурутил.........................так один уже скрутил недавно, где он сейчас помните?
Не сердитесь на нас, что мы становимся юридически грамотными - разве это плохо.
Ну, у меня такое впечатление, что не все хотят становиться юридически грамотными... И поверьте, мне есть чем заниматься, чем в 1003 раз объяснять одно и то же... И жена смотрит, как на идиота!.. А ей тоже иногда нужен комп, да и в воскресенье она хочет, чтобы я ее выгулял, если уж дома, а не на рыбалке или... еще где! А ты тут, действительно как идиот, повторяешь одно и то же!.. Согласитесь, вы ведь тоже можете найти ответ, причем, если вас мой не устраивает, то не ругайтесь со мной, а найдите то, что сможете мне показать, ясное дело, - что мне неведомо! Может, и я поумнею.
Так, что написано в БЗ и КУпАП, я повторять пока не буду, частично это указывается в той статье. которую я вам сейчас озвучу. Почитайте ее внимательно, пожалуйста, если там будут статьи КУпАП, то посмотрите их, я сейчас скину ссылки:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page
(ст.ст. 1- 212 КУпАП)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10
(ст.ст. 213-330)
Вот вам БЗ, в котором почитайте, хотя бы. ст.ст. 14, 20, 39:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1478-14/page?text=%EF%F0%EE%EF%F3%F1%EA%ED
Ну и чуть ниже, в следующем посту (что бы его не перегружать) кидаю для ознакомления статью юриста-ученого, который обсуждает
"Адміністративне процесуальне право України - Демський Е.Ф.
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі".
Я подобное еще до развала предыдущей страны изучал. Ибо незнание могло привести ко многим неприятностям, а оно мне надо? Нет, безусловно!
Когда все прочитаете, если таки что-то будет неясно, сконкретизируйте свой вопрос о непонятом или спорно - обсудим!
В довершении могу также сказать, что законодательство наше несовершенное, выписано отвратительно, а КУпАП вообще родилось при "развитом социализме", и является в данный момент, наверное, единственным кодексом Украины, который просто латан-перелатан из старого УССРовского варианта, а нового, чисто Украинского, так в Украине и не приняли!
Но принципы, в любом случае. есть одни и те же, то, что мы обсуждаем, и есть "заходи процесуального примусу в адмыныстративному процесы".
Увлекательного вам чтения и понимания! В случае чего - жду на обсуждение!
ПыСы. У нас в БЗ, к сожалению, действительно не прописаны ОБЯЗАННОСТИ охотника, считалось, что "ему и так все понятно"! Совершенно недавно, работая над проектом поправок и дополнений к БЗ, с большим трудом убедил свое руководство вставить таки статью об обязанностях охотника, где тупо постарался описать, что обязан в угодьях сделать охотник при встрече с проверяющим. Как оно пройдет в нашей многострадальной ВРУ - х.ен его знает! У нас может быть что угодно. Но принципы, которые тут мы обсуждаем, есть, были и будут!
Да, еще с точки зрения вашей собственноициалистический житель, став, как он решил, капиталистом, так и не понял, что при капитализме государство защищает свои права ОЧЕНЬ СИЛЬНО! Да еще и права других... капиталистом - тоже сильно!
Адміністративне процесуальне право України - Демський Е.Ф.
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі
Глава 8
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі
8.1 Поняття заходів процесуального примусу
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі — це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку під час їх розгляду.
Застосування заходів процесуального примусу пов’язане з обмеженням особистої свободи і волі громадян — привід, доставлення, адміністративне затримання; вилученням речей і документів, майна; вимогою припинення неправомірних дій; відстороненням водіїв від керування транспортними засобами тощо. Тобто застосування примусу зачіпає суттєві особисті та майнові права громадян. Тому заходи процесуального примусу повинні бути застосовані лише відповідно до їх призначення за наявності встановлених законом підстав і з додержанням відповідної правової процедури.
У загальному вигляді такими підставами є:
а) протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного провадження;
б) порушення особами встановлених у суді правил;
в) невиконання вимог щодо припинення протиправних дій осіб та фіксування вчиненого правопорушення.
На практиці суд, органи (посадові особи), уповноважені розглядати і вирішувати адміністративні справи, застосовують різноманітні заходи процесуального примусу: привід, доставлення, адміністративне затримання, вилучення доказів для дослідження судом, попередження, вилучення речей і документів, одержання зразків для експертного дослідження, витребування документів тощо.
Обов’язки, встановлені ст. 134 КАС України, статтями 268—274 КУпАП та іншими законодавчими актами, виконання яких формують правила шанобливого ставлення учасників процесу до органів, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи, створюють необхідні умови для роботи всіх учасників процесу, сприяють ефективному дослідженню доказів та забезпечують реалізацію прав, свобод і законних інтересів усіх зацікавлених осіб.
Водночас застосування заходів процесуального примусу є не обов’язком уповноваженої на це особи, а правом. Її рішення залежить від багатьох чинників, які мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер (поведінка особи, яка вчинила правопорушення, зацікавленість свідка чи особи, яка бере участь у справі, у вирішенні справи тощо). Однак у всіх випадках в основі рішення про застосування заходу адміністративного примусу повинна бути сукупність конкретних реальних фактичних даних, що свідчать про необхідність застосування того чи іншого заходу. Питання про наявність достатніх підстав кожного разу вирішуються особою, уповноваженою розглядати адміністративні справи.
Застосування заходів процесуального примусу забезпечується шляхом вчинення особами, уповноваженими розглядати адміністративні справи, відповідних процесуальних дій, наприклад: постановлення ухвали про привід особи до суду; постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; складання протоколу про адміністративне затримання; складання протоколу про прояв неповаги до суду тощо. Саме через дії реалізуються повноваження органів, що розглядають адміністративні справи, про застосування процесуального примусу.
Отже, заходами процесуального примусу є визначені законом процесуальні дії, що застосовуються судом, органами владних повноважень (посадовими особами), уповноваженими розглядати і вирішувати адміністративні справи, до осіб, учасників проваджень, які порушують встановлені правила провадження або перешкоджають здійсненню адміністративних проваджень.
8.2 Види заходів процесуального примусу та їх характеристика
Процесуальний примус тісно пов’язаний з адміністративними провадженнями. Кожному виду адміністративних проваджень властиві відповідні заходи процесуального примусу. Наприклад, у провадженнях за позовами немає потреби затримання особи з метою забезпечення притягнення її до відповідальності. У разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони, позивача, відповідача суд може відкласти розгляд справи, залишити позовну заяву без розгляду чи вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів (частини 2-4 ст. 128 КАСУ), що не завжди може відповідати інтересам учасників у справі, тому законодавець стимулює їх добровільну явку до суду. Інша справа в адміністративно-деліктних провадженнях, у яких ухилення від «спілкування» з уповноваженими розглядати адміністративні справи органами може призвести до уникнення адміністративної відповідальності.
Тому кожному виду проваджень притаманні спеціальні заходи процесуального примусу. В деяких випадках ці заходи за призначенням і змістом співпадають, наприклад: тимчасове вилучення доказів; привід. В інших випадках — суттєво різняться: доставлення правопорушника; адміністративне затримання; вилучення речей та документів тощо. Отже, з нашої токи зору, найдоцільніше розглянути види заходів процесуального примусу відповідно до видів адміністративних проваджень.
У провадженнях у сфері управління заходи процесуального примусу чітко не визначені, крім визначення (закріплення) прав уповноваженого суб’єкта. Проте встановлення заходів адміністративного примусу щодо присутності особи при розгляді справи, її відповідальності за ненадання об’єктивних даних, пояснення свідків і таке інше було б корисним для об’єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи.
У провадженнях з адміністративного судочинства встановлено чотири види заходів процесуального примусу (ст. 269 КАСУ):
1) попередження;
2) видалення із зали судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, органом владних повноважень;
4) привід.
Попередження — це письмове викладення зауваження до особи про порушення нею порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Наприклад, образливе чіпляння до учасників процесу, репліки, недотримання тиші у залі судового засідання тощо. Попередження може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні. Застосування попередження оформляються ухвалою суду та робиться позначка в журналі судового засідання.
Видалення із зали судового засідання — це вимога головуючого у судовому зсіданні або судового розпорядника до особи, яка повторно, тобто після попередження, вчинила порушення порядку під час судового засідання або не виконує розпорядження головуючого, залишити залу судового засідання.
Видалення із зали судового засідання може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні й порушує встановлені правила. Застосування цього заходу також оформлюється ухвалою суду та робиться позначка в журналі судового засідання.
Застосування попередження і видалення із зали судового засідання головуючим у судовому засіданні та судовим розпорядником базуються на тому, що на судового розпорядника покладено обов’язок слідкувати за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, його вимоги є обов’язковими для усіх осіб, які беруть участь у справі, та присутніх у залі судового засідання (ч. 2 ст. 64 КАСУ). Це дає підстави вважати, що судового розпорядника наділено владними повноваженнями щодо забезпечення умов, необхідних для розгляду адміністративної справи. Звісно, такими повноваженнями наділено і головуючого у судовому засіданні, який вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку (ч. 3 ст. 123 КАСУ), створює необхідні умови для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі.
Законодавець окремо визначає наслідки для перекладача за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого (ч. 2 ст. 270 КАСУ). Отже, у разі вчинення таких дій перекладачем уперше суд може застосувати до нього попередження. Однак після вчинення перекладачем зазначених дій повторно суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача, про що постановлюється ухвала суду і робиться позначка в журналі судового засідання.
Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом— це витребування судом письмових та речових доказів, які без поважних причин не були подані для дослідження судом. Наприклад, неподання нормативного акта органом владних повноважень із метою уникнення дослідження щодо наявності норм, які суперечать Конституції і законам України, порушують права і законні інтереси фізичних чи юридичних осіб. Витребування доказів здійснюється відповідно до статей 79 і 80 КАС України за клопотанням особи. Однак, якщо докази не подані до суду без поважних причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове їх вилучення для дослідження.
Поважною причиною неподання доказів може бути визнана обставина, якщо їх подання тягне за собою порушення державних, корпоративних, громадських інтересів та інтересів особи. Наприклад, документи, фото-, звуко-, відеодокументи, схеми, креслення, малюнки, ескізи, зразки техніки, винаходів тощо), які містять державну, банківську, комерційну, адвокатську таємницю, таємницю усиновлення тощо, потребують відповідного забезпечення для її нерозголошення.
В ухвалі про тимчасове вилучення доказів зазначаються: ім’я (найменування) особи, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення, кому доручається вилучення. Ухвала надсилається державному виконавцю для виконання.
Речові докази після дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, повертаються, а якщо речові докази вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Письмові докази після дослідження також передаються особам, які їх надали, але у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Привід — це примусове доставлення особи до суду керівником органу внутрішніх справ за ухвалою суду. Підставами застосування приводу є:
а) обов’язковість особистої участі у справі особи, визнаної судом;
б) неявка належно викликаної особи до суду. Належно викликаною особою вважається особа, якій вручено повістку відповідно до ст. 35 КАС України;
в) неприбуття в судове засідання свідків без поважних причин або неповідомлення причин неприбуття.
Отже, привід до суду застосовується до сторін чи третіх осіб, особиста участь яких у справі визнана судом обов’язковою (ст. 120 КАСУ), незважаючи навіть на те, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники, а також щодо свідків, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини свого неприбуття.
Про привід суд постановляє хвалу, в якій зазначаються всі необхідні реквізити для його здійснення (ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання чи перебування, місце навчання або роботи, коли і куди особа має бути доставлена тощо). Ухвала про привід направляється до органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) або за місцем роботи чи навчання особи, яку належить привести. Працівник органу внутрішніх справ, якому доручено виконання приводу особи, оголошує їй ухвалу адміністративного суду про привід і забезпечує привід. У разі неможливості здійснення приводу (відсутність у місці проживання, перебування на лікуванні або у відрядженні особи, яка підлягає приводу) працівник органу внутрішніх справ негайно повертає ухвалу до суду через начальника органу внутрішніх справ із письмовим поясненням причин невиконання.
Особа, до якої застосовано привід, відшкодовує у дохід держави витрати на його здійснення.
Привід не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які не можуть бути допитані як свідки відповідно до ст. 65 КАС України.
В адміністративно-деліктних провадженнях заходами процесуального примусу слід вважати:
1) доставлення порушника;
2) адміністративне затримання;
3) особистий огляд і огляд речей;
4) вилучення речей та документів;
5) привід.
Слід звернути увагу, що в адміністративно-деліктних провадженнях законодавець чітко і вичерпно регламентує повноваження органів, які здійснюють адміністративно-процесуальні заходи примусу, оскільки ці заходи суттєво зачіпають права та інтереси громадян (адміністративне затримання, доставлення, вилучення речей тощо).
Доставлення порушника — це тимчасове затримання особи, яка вчинила порушення, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення (ст. 259 КУпАП).
Доставлення правопорушника для складання протоколу та встановлення особи правопорушника у межах своєї компетенції здійснюється:
а) працівниками міліції;
б) посадовою особою Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;
в) військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби;
г) членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;
ґ) працівниками Служби безпеки України;
д) уповноваженою на те особою на транспорті;
е) працівниками державної лісової охорони;
є) уповноваженою на те посадовою особою органів, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання, органів рибоохорони, інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу;
ж) громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами;
з) працівниками воєнізованої охорони.
Залежно від характеру вчиненого правопорушення та підвідомчості правопорушень доставлення може бути здійснено до:
— міліції;
— підрозділу Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;
— органу Державної прикордонної служби України;
— органу Служби безпеки України;
— штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку;
— приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради;
— службового приміщення воєнізованої охорони.
Доставлення має бути проведене в можливо короткий строк.
Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину. Слід зауважити, що законодавець обмежує час перебування доставленої особи лише у зазначених приміщеннях і не встановлює обмежень перебування доставлених у приміщеннях міліції, Державної прикордонної служби України, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, Служби безпеки України та у службовому приміщенні воєнізованої охорони. Це пояснюється, на нашу думку, тим, що посадові та службові особи зазначених органів мають повноваження щодо здійснення адміністративного затримання, а отже, і більшого у часовому вимірі тримання правопорушників для з’ясування складу правопорушення, встановлення особи правопорушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Адміністративне затримання — це примусове затримання особи уповноваженими на те органами з метою: припинення адміністративного правопорушення; встановлення особи; складання протоколу про адміністративне правопорушення; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Про адміністративне затримання складається протокол, зміст і вимоги до якого встановлені ст. 261 КУпАП.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України (ст. 262 КУпАП). Адміністративне затримання проводиться з урахуванням підвідомчості розгляду правопорушень:
1) органами внутрішніх справ;
2) органами прикордонної служби;
3) посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
4) органами Служби безпеки України;
5) старшою посадовою особою воєнізованої охорони у місці розташування охоронюваного об’єкта.
Адміністративне затримання може тривати не більш як три години (ст. 263 КУпАП, ст. 374 МК України). У виняткових випадках у зв’язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання. Наприклад, при порушенні прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України; порушенні правил обігу наркотичних засобів для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення особа може бути затримана до трьох діб із письмовим повідомленням про це прокурора протягом двадцяти чотирьох годин. Особи, які вчинили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції тощо, можуть бути затримані до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ.
Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення правопорушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, — з часу її витвереження.
Особистий огляд і огляд речей — це встановлений законом правовий обов’язок громадянина пред’явити для огляду на вимогу уповноважених осіб речі, документи та пройти особистий огляд. Основною метою особистого огляду і огляду речей є здійснення заходів щодо забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, виявлення необхідних у справі доказів, у основному речових — предметів, які є знаряддям вчинення правопорушення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Наприклад, виявлення наркотичних засобів, зброї, набоїв, тварин, заборонених для ввезення на територію України, знарядь полювання, рибної ловлі, документів та інших письмових і речових доказів.
Особистий огляд та огляд речей здійснюють посадові особи:
— органів внутрішніх справ;
— органів Служби безпеки України:
— Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;
— воєнізованої охорони;
— цивільної авіації;
— митних установ;
— органів прикордонної служби;
— природоохоронних органів, органів лісоохорони, рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання;
— органів з питань інтелектуальної власності.
Особистий огляд може провадитися уповноваженою на те
особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї самої статі.
Огляд речей, багажу, транспортних засобів, знарядь полювання і рибної ловлі, добутої продукції здійснюється в присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети можуть бути піддані оглядові з участю двох понятих за відсутності власника (володільця).
Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративні правопорушення або у протоколі про адміністративне затримання.
Вилучення речей і документів — це примусове тимчасове або постійне припинення володіння, користування та розпоряджання певними речами або документами з метою забезпечення доказів вчинення правопорушення, а також вилучення з цивільного обороту необоротоздатних та обмежено оборотоздатних речей (ст. 265 КУпАП).
Речі й документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, вилучаються уповноваженими особами:
— органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні;
— органів державної податкової служби України;
— органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;
— органів, правомочних здійснювати адміністративне затримання;
— органів, що здійснюють особистий огляд і огляд речей.
Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи
про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи їх у встановленому порядку конфіскують (наприклад, транспортний засіб, який використовувався для перевезення нелегальних мігрантів — ч. 3 ст. 206 КУпАП), або повертають володільцеві (ордени, медалі, нагрудні знаки) або знищують (самогон та апарати для його вироблення), а при оплатному вилученні речей — реалізують (транспортний засіб у разі керування ним у стані сп’яніння повторно протягом року — ч. 2 ст. 130 КУпАП) в установленому законом порядку.
При вилученні речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей можуть бути оскаржені заінтересованою особою до вищестоящого органу щодо органу, який застосував ці заходи, прокурора або до суду (ст. 267 КУпАП).
Привід — на відміну від приводу у судочинному провадженні з адміністративного судочинства, в якому приводу підлягають сторони, треті особи, свідки, в адміністративно-деліктному провадженні привід — це примусове доставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі якщо відповідно до закону присутність цієї особи є обов’язковою. Підставою приводу є ухилення особи, яка притягається до відповідальності, від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міжміського суду. Начальник органу або суддя виносить постанову про примусовий привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для участі у розгляді й вирішенні справи про адміністративне правопорушення.
Обов’язковість присутності особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення визначається ч. 2 ст. 268 КУпАП. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до органу, який вирішує справу, є обов’язковою. Наприклад, Закон України «Про боротьбу з корупцією» передбачає обов’язкову явку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 5 ст. 12).
Водночас слід звернути увагу на те, що, крім процесуальних заходів примусу для забезпечення проваджень законодавством передбачені ще й заходи, які закріплені нормами матеріального права. По-перше, це кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) та відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385 КК). По-друге, це встановлення адміністративної відповідальності за неповагу до суду (ст. 185 КУпАП), що виражається у:
а) злісному ухиленні від явки до суду свідка, потерпілого, позивача, відповідача;
б) непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;
в) порушенні порядку під час судового засідання;
г) вчиненні будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил;
ґ) злісному ухиленні від явки до суду експерта або перекладача.
У цьому зв’язку заходи процесуального примусу в провадженні з адміністративного судочинства можна було б доповнити за ст. 269 КАС України таким видом процесуального примусу, як складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП.
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі
Глава 8
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі
8.1 Поняття заходів процесуального примусу
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі — це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку під час їх розгляду.
Застосування заходів процесуального примусу пов’язане з обмеженням особистої свободи і волі громадян — привід, доставлення, адміністративне затримання; вилученням речей і документів, майна; вимогою припинення неправомірних дій; відстороненням водіїв від керування транспортними засобами тощо. Тобто застосування примусу зачіпає суттєві особисті та майнові права громадян. Тому заходи процесуального примусу повинні бути застосовані лише відповідно до їх призначення за наявності встановлених законом підстав і з додержанням відповідної правової процедури.
У загальному вигляді такими підставами є:
а) протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного провадження;
б) порушення особами встановлених у суді правил;
в) невиконання вимог щодо припинення протиправних дій осіб та фіксування вчиненого правопорушення.
На практиці суд, органи (посадові особи), уповноважені розглядати і вирішувати адміністративні справи, застосовують різноманітні заходи процесуального примусу: привід, доставлення, адміністративне затримання, вилучення доказів для дослідження судом, попередження, вилучення речей і документів, одержання зразків для експертного дослідження, витребування документів тощо.
Обов’язки, встановлені ст. 134 КАС України, статтями 268—274 КУпАП та іншими законодавчими актами, виконання яких формують правила шанобливого ставлення учасників процесу до органів, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи, створюють необхідні умови для роботи всіх учасників процесу, сприяють ефективному дослідженню доказів та забезпечують реалізацію прав, свобод і законних інтересів усіх зацікавлених осіб.
Водночас застосування заходів процесуального примусу є не обов’язком уповноваженої на це особи, а правом. Її рішення залежить від багатьох чинників, які мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер (поведінка особи, яка вчинила правопорушення, зацікавленість свідка чи особи, яка бере участь у справі, у вирішенні справи тощо). Однак у всіх випадках в основі рішення про застосування заходу адміністративного примусу повинна бути сукупність конкретних реальних фактичних даних, що свідчать про необхідність застосування того чи іншого заходу. Питання про наявність достатніх підстав кожного разу вирішуються особою, уповноваженою розглядати адміністративні справи.
Застосування заходів процесуального примусу забезпечується шляхом вчинення особами, уповноваженими розглядати адміністративні справи, відповідних процесуальних дій, наприклад: постановлення ухвали про привід особи до суду; постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; складання протоколу про адміністративне затримання; складання протоколу про прояв неповаги до суду тощо. Саме через дії реалізуються повноваження органів, що розглядають адміністративні справи, про застосування процесуального примусу.
Отже, заходами процесуального примусу є визначені законом процесуальні дії, що застосовуються судом, органами владних повноважень (посадовими особами), уповноваженими розглядати і вирішувати адміністративні справи, до осіб, учасників проваджень, які порушують встановлені правила провадження або перешкоджають здійсненню адміністративних проваджень.
8.2 Види заходів процесуального примусу та їх характеристика
Процесуальний примус тісно пов’язаний з адміністративними провадженнями. Кожному виду адміністративних проваджень властиві відповідні заходи процесуального примусу. Наприклад, у провадженнях за позовами немає потреби затримання особи з метою забезпечення притягнення її до відповідальності. У разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони, позивача, відповідача суд може відкласти розгляд справи, залишити позовну заяву без розгляду чи вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів (частини 2-4 ст. 128 КАСУ), що не завжди може відповідати інтересам учасників у справі, тому законодавець стимулює їх добровільну явку до суду. Інша справа в адміністративно-деліктних провадженнях, у яких ухилення від «спілкування» з уповноваженими розглядати адміністративні справи органами може призвести до уникнення адміністративної відповідальності.
Тому кожному виду проваджень притаманні спеціальні заходи процесуального примусу. В деяких випадках ці заходи за призначенням і змістом співпадають, наприклад: тимчасове вилучення доказів; привід. В інших випадках — суттєво різняться: доставлення правопорушника; адміністративне затримання; вилучення речей та документів тощо. Отже, з нашої токи зору, найдоцільніше розглянути види заходів процесуального примусу відповідно до видів адміністративних проваджень.
У провадженнях у сфері управління заходи процесуального примусу чітко не визначені, крім визначення (закріплення) прав уповноваженого суб’єкта. Проте встановлення заходів адміністративного примусу щодо присутності особи при розгляді справи, її відповідальності за ненадання об’єктивних даних, пояснення свідків і таке інше було б корисним для об’єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи.
У провадженнях з адміністративного судочинства встановлено чотири види заходів процесуального примусу (ст. 269 КАСУ):
1) попередження;
2) видалення із зали судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, органом владних повноважень;
4) привід.
Попередження — це письмове викладення зауваження до особи про порушення нею порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Наприклад, образливе чіпляння до учасників процесу, репліки, недотримання тиші у залі судового засідання тощо. Попередження може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні. Застосування попередження оформляються ухвалою суду та робиться позначка в журналі судового засідання.
Видалення із зали судового засідання — це вимога головуючого у судовому зсіданні або судового розпорядника до особи, яка повторно, тобто після попередження, вчинила порушення порядку під час судового засідання або не виконує розпорядження головуючого, залишити залу судового засідання.
Видалення із зали судового засідання може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні й порушує встановлені правила. Застосування цього заходу також оформлюється ухвалою суду та робиться позначка в журналі судового засідання.
Застосування попередження і видалення із зали судового засідання головуючим у судовому засіданні та судовим розпорядником базуються на тому, що на судового розпорядника покладено обов’язок слідкувати за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, його вимоги є обов’язковими для усіх осіб, які беруть участь у справі, та присутніх у залі судового засідання (ч. 2 ст. 64 КАСУ). Це дає підстави вважати, що судового розпорядника наділено владними повноваженнями щодо забезпечення умов, необхідних для розгляду адміністративної справи. Звісно, такими повноваженнями наділено і головуючого у судовому засіданні, який вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку (ч. 3 ст. 123 КАСУ), створює необхідні умови для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі.
Законодавець окремо визначає наслідки для перекладача за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого (ч. 2 ст. 270 КАСУ). Отже, у разі вчинення таких дій перекладачем уперше суд може застосувати до нього попередження. Однак після вчинення перекладачем зазначених дій повторно суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача, про що постановлюється ухвала суду і робиться позначка в журналі судового засідання.
Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом— це витребування судом письмових та речових доказів, які без поважних причин не були подані для дослідження судом. Наприклад, неподання нормативного акта органом владних повноважень із метою уникнення дослідження щодо наявності норм, які суперечать Конституції і законам України, порушують права і законні інтереси фізичних чи юридичних осіб. Витребування доказів здійснюється відповідно до статей 79 і 80 КАС України за клопотанням особи. Однак, якщо докази не подані до суду без поважних причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове їх вилучення для дослідження.
Поважною причиною неподання доказів може бути визнана обставина, якщо їх подання тягне за собою порушення державних, корпоративних, громадських інтересів та інтересів особи. Наприклад, документи, фото-, звуко-, відеодокументи, схеми, креслення, малюнки, ескізи, зразки техніки, винаходів тощо), які містять державну, банківську, комерційну, адвокатську таємницю, таємницю усиновлення тощо, потребують відповідного забезпечення для її нерозголошення.
В ухвалі про тимчасове вилучення доказів зазначаються: ім’я (найменування) особи, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення, кому доручається вилучення. Ухвала надсилається державному виконавцю для виконання.
Речові докази після дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, повертаються, а якщо речові докази вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Письмові докази після дослідження також передаються особам, які їх надали, але у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Привід — це примусове доставлення особи до суду керівником органу внутрішніх справ за ухвалою суду. Підставами застосування приводу є:
а) обов’язковість особистої участі у справі особи, визнаної судом;
б) неявка належно викликаної особи до суду. Належно викликаною особою вважається особа, якій вручено повістку відповідно до ст. 35 КАС України;
в) неприбуття в судове засідання свідків без поважних причин або неповідомлення причин неприбуття.
Отже, привід до суду застосовується до сторін чи третіх осіб, особиста участь яких у справі визнана судом обов’язковою (ст. 120 КАСУ), незважаючи навіть на те, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники, а також щодо свідків, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини свого неприбуття.
Про привід суд постановляє хвалу, в якій зазначаються всі необхідні реквізити для його здійснення (ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання чи перебування, місце навчання або роботи, коли і куди особа має бути доставлена тощо). Ухвала про привід направляється до органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) або за місцем роботи чи навчання особи, яку належить привести. Працівник органу внутрішніх справ, якому доручено виконання приводу особи, оголошує їй ухвалу адміністративного суду про привід і забезпечує привід. У разі неможливості здійснення приводу (відсутність у місці проживання, перебування на лікуванні або у відрядженні особи, яка підлягає приводу) працівник органу внутрішніх справ негайно повертає ухвалу до суду через начальника органу внутрішніх справ із письмовим поясненням причин невиконання.
Особа, до якої застосовано привід, відшкодовує у дохід держави витрати на його здійснення.
Привід не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які не можуть бути допитані як свідки відповідно до ст. 65 КАС України.
В адміністративно-деліктних провадженнях заходами процесуального примусу слід вважати:
1) доставлення порушника;
2) адміністративне затримання;
3) особистий огляд і огляд речей;
4) вилучення речей та документів;
5) привід.
Слід звернути увагу, що в адміністративно-деліктних провадженнях законодавець чітко і вичерпно регламентує повноваження органів, які здійснюють адміністративно-процесуальні заходи примусу, оскільки ці заходи суттєво зачіпають права та інтереси громадян (адміністративне затримання, доставлення, вилучення речей тощо).
Доставлення порушника — це тимчасове затримання особи, яка вчинила порушення, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення (ст. 259 КУпАП).
Доставлення правопорушника для складання протоколу та встановлення особи правопорушника у межах своєї компетенції здійснюється:
а) працівниками міліції;
б) посадовою особою Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;
в) військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби;
г) членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;
ґ) працівниками Служби безпеки України;
д) уповноваженою на те особою на транспорті;
е) працівниками державної лісової охорони;
є) уповноваженою на те посадовою особою органів, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання, органів рибоохорони, інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу;
ж) громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами;
з) працівниками воєнізованої охорони.
Залежно від характеру вчиненого правопорушення та підвідомчості правопорушень доставлення може бути здійснено до:
— міліції;
— підрозділу Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;
— органу Державної прикордонної служби України;
— органу Служби безпеки України;
— штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку;
— приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради;
— службового приміщення воєнізованої охорони.
Доставлення має бути проведене в можливо короткий строк.
Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину. Слід зауважити, що законодавець обмежує час перебування доставленої особи лише у зазначених приміщеннях і не встановлює обмежень перебування доставлених у приміщеннях міліції, Державної прикордонної служби України, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, Служби безпеки України та у службовому приміщенні воєнізованої охорони. Це пояснюється, на нашу думку, тим, що посадові та службові особи зазначених органів мають повноваження щодо здійснення адміністративного затримання, а отже, і більшого у часовому вимірі тримання правопорушників для з’ясування складу правопорушення, встановлення особи правопорушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Адміністративне затримання — це примусове затримання особи уповноваженими на те органами з метою: припинення адміністративного правопорушення; встановлення особи; складання протоколу про адміністративне правопорушення; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Про адміністративне затримання складається протокол, зміст і вимоги до якого встановлені ст. 261 КУпАП.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України (ст. 262 КУпАП). Адміністративне затримання проводиться з урахуванням підвідомчості розгляду правопорушень:
1) органами внутрішніх справ;
2) органами прикордонної служби;
3) посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
4) органами Служби безпеки України;
5) старшою посадовою особою воєнізованої охорони у місці розташування охоронюваного об’єкта.
Адміністративне затримання може тривати не більш як три години (ст. 263 КУпАП, ст. 374 МК України). У виняткових випадках у зв’язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання. Наприклад, при порушенні прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України; порушенні правил обігу наркотичних засобів для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення особа може бути затримана до трьох діб із письмовим повідомленням про це прокурора протягом двадцяти чотирьох годин. Особи, які вчинили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції тощо, можуть бути затримані до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ.
Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення правопорушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, — з часу її витвереження.
Особистий огляд і огляд речей — це встановлений законом правовий обов’язок громадянина пред’явити для огляду на вимогу уповноважених осіб речі, документи та пройти особистий огляд. Основною метою особистого огляду і огляду речей є здійснення заходів щодо забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, виявлення необхідних у справі доказів, у основному речових — предметів, які є знаряддям вчинення правопорушення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Наприклад, виявлення наркотичних засобів, зброї, набоїв, тварин, заборонених для ввезення на територію України, знарядь полювання, рибної ловлі, документів та інших письмових і речових доказів.
Особистий огляд та огляд речей здійснюють посадові особи:
— органів внутрішніх справ;
— органів Служби безпеки України:
— Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;
— воєнізованої охорони;
— цивільної авіації;
— митних установ;
— органів прикордонної служби;
— природоохоронних органів, органів лісоохорони, рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання;
— органів з питань інтелектуальної власності.
Особистий огляд може провадитися уповноваженою на те
особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї самої статі.
Огляд речей, багажу, транспортних засобів, знарядь полювання і рибної ловлі, добутої продукції здійснюється в присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети можуть бути піддані оглядові з участю двох понятих за відсутності власника (володільця).
Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративні правопорушення або у протоколі про адміністративне затримання.
Вилучення речей і документів — це примусове тимчасове або постійне припинення володіння, користування та розпоряджання певними речами або документами з метою забезпечення доказів вчинення правопорушення, а також вилучення з цивільного обороту необоротоздатних та обмежено оборотоздатних речей (ст. 265 КУпАП).
Речі й документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, вилучаються уповноваженими особами:
— органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні;
— органів державної податкової служби України;
— органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;
— органів, правомочних здійснювати адміністративне затримання;
— органів, що здійснюють особистий огляд і огляд речей.
Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи
про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи їх у встановленому порядку конфіскують (наприклад, транспортний засіб, який використовувався для перевезення нелегальних мігрантів — ч. 3 ст. 206 КУпАП), або повертають володільцеві (ордени, медалі, нагрудні знаки) або знищують (самогон та апарати для його вироблення), а при оплатному вилученні речей — реалізують (транспортний засіб у разі керування ним у стані сп’яніння повторно протягом року — ч. 2 ст. 130 КУпАП) в установленому законом порядку.
При вилученні речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей можуть бути оскаржені заінтересованою особою до вищестоящого органу щодо органу, який застосував ці заходи, прокурора або до суду (ст. 267 КУпАП).
Привід — на відміну від приводу у судочинному провадженні з адміністративного судочинства, в якому приводу підлягають сторони, треті особи, свідки, в адміністративно-деліктному провадженні привід — це примусове доставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі якщо відповідно до закону присутність цієї особи є обов’язковою. Підставою приводу є ухилення особи, яка притягається до відповідальності, від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міжміського суду. Начальник органу або суддя виносить постанову про примусовий привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для участі у розгляді й вирішенні справи про адміністративне правопорушення.
Обов’язковість присутності особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення визначається ч. 2 ст. 268 КУпАП. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до органу, який вирішує справу, є обов’язковою. Наприклад, Закон України «Про боротьбу з корупцією» передбачає обов’язкову явку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 5 ст. 12).
Водночас слід звернути увагу на те, що, крім процесуальних заходів примусу для забезпечення проваджень законодавством передбачені ще й заходи, які закріплені нормами матеріального права. По-перше, це кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) та відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385 КК). По-друге, це встановлення адміністративної відповідальності за неповагу до суду (ст. 185 КУпАП), що виражається у:
а) злісному ухиленні від явки до суду свідка, потерпілого, позивача, відповідача;
б) непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;
в) порушенні порядку під час судового засідання;
г) вчиненні будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил;
ґ) злісному ухиленні від явки до суду експерта або перекладача.
У цьому зв’язку заходи процесуального примусу в провадженні з адміністративного судочинства можна було б доповнити за ст. 269 КАС України таким видом процесуального примусу, як складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП.
old hunter
Снайпер
Большое спасибо за развернутый ответ.
Много интересной и полезной информации.
Получается, что на сегодня ни один Закон Украины прямо не указывает на ОБЯЗАННОСТЬ охотника (при охоте в угодьях) предоставлять оружие для досмотра кому либо.
Вопрос был только в этом.
Остальное понятно.
Много интересной и полезной информации.
Получается, что на сегодня ни один Закон Украины прямо не указывает на ОБЯЗАННОСТЬ охотника (при охоте в угодьях) предоставлять оружие для досмотра кому либо.
Вопрос был только в этом.
Остальное понятно.
К сожалению!.. Однако, наше судочинство и админпроизводство понимает это так. как разъяснено. И если охотник не понимает и нарушает. то воздействие возможно.
Но, для тех, кто не понимает, я давно предлагаю внести четкую норму "с написанием фамилии". То есть, прописать ОБЯЗАННОСТИ ОХОТНИКА. Это уже сделано и белорусов, и у врагов с северо-востока. Хотя ранее у них было нашеобразное законодательство!
old hunter
Снайпер
А если не нарушает?
Владимир Алексеевич судочинство, если случай не предусмотрен Законами, руководствуется
"Разъяснения и рекомендации высших судов Украины".
Все остальные варианты вне Закона.
Так, что на сегодня охотник не обязан предъявлять оружие к досмотру.
Это его добрая воля.
Ну так по Законам Украины.
Как будет дальше посмотрим, будем читать Законы.
Я спорить не буду! В нашей стране всех интересует собственная ... извините, жопа, а не порядок в стране...
Кстати, вы в высшие суды обращались хоть раз по этому поводу? И у вас есть соответствующее решение?
Под то, что вы утверждаете, у нас половина законодательства подпадает...
tyrist 1945
Тигр
ЛАЙК!!!!