Пісні, вірші, фото та малюнки створені під час Російсько-Української війни...
- Автор теми жестянщик
- Дата створення
Я знав священика,
який був у полоні.
Шрам на скроні.
Збиті чорні долоні.
Телефонні розмови
з донецькими операми.
Трофейний опель
із польськими номерами.
І ось він мені говорив:
інститут церкви
поєднує нас усіх
подібно до цегли,
випалює нас у вогні,
скріплює нас для грунтовки,
хоча все це втрачає сенс
уже під час артпідготовки.
Ще він говорив: спитай мене
про воскресіння,
я відповім – щоби воскреснути,
потрібне везіння.
Праведникам якраз не щастить
в основній їхній масі.
Я люблю говорити про ворогів
у минулому часі.
Спитай мене про прощення,
я маю що відповісти:
прощення передбачає,
що частина мирян – атеїсти.
Я принесу своїм ворогам
на могили квіти.
Кара господня настигне всіх.
Вам, атеїстам, не зрозуміти.
Війна мене навчила
не говорити про втрати.
З живими краще. Живих,
принаймні, можна порятувати.
В живих є те, що не дає
їм лягти в траншею.
Здається ви, атеїсти,
називаєте це душею.
Я думаю іноді,
чи зрозуміють нас наші діти.
Серце моє легке
і обійми мої розпростерті.
Моєї любові стане на всіх,
навіть на тих, хто хотів мене вбити.
Піду, до речі, нагадаю їм,
що їх чекає по смерті.
який був у полоні.
Шрам на скроні.
Збиті чорні долоні.
Телефонні розмови
з донецькими операми.
Трофейний опель
із польськими номерами.
І ось він мені говорив:
інститут церкви
поєднує нас усіх
подібно до цегли,
випалює нас у вогні,
скріплює нас для грунтовки,
хоча все це втрачає сенс
уже під час артпідготовки.
Ще він говорив: спитай мене
про воскресіння,
я відповім – щоби воскреснути,
потрібне везіння.
Праведникам якраз не щастить
в основній їхній масі.
Я люблю говорити про ворогів
у минулому часі.
Спитай мене про прощення,
я маю що відповісти:
прощення передбачає,
що частина мирян – атеїсти.
Я принесу своїм ворогам
на могили квіти.
Кара господня настигне всіх.
Вам, атеїстам, не зрозуміти.
Війна мене навчила
не говорити про втрати.
З живими краще. Живих,
принаймні, можна порятувати.
В живих є те, що не дає
їм лягти в траншею.
Здається ви, атеїсти,
називаєте це душею.
Я думаю іноді,
чи зрозуміють нас наші діти.
Серце моє легке
і обійми мої розпростерті.
Моєї любові стане на всіх,
навіть на тих, хто хотів мене вбити.
Піду, до речі, нагадаю їм,
що їх чекає по смерті.
Невже ти думаєш,що всі вони зі сталі?
Душа не мерзне,серце не болить?
Йдуть воювати сильні й витривалі,
Щоб разом Україну боронить?
Там є хлоп'ята і дівчат немало,
Такі ж,як ти нема ще й двадцять п'ять,
Легке життя на пекло поміняли.
Комусь же треба мирних захищать.
Чоловіки,що плачуть, наче діти,
Коли читають вірші і листи,
Вони завжди хотіли в мирі жити,
І щастя і добро у світ нести.
Невже ти думаєш, їм легко помирати,
За те,щоб інші мали новий день.
Я знаю,їх давно чекає мати,
Та мріють обійнять своїх дітей.
А ти байдуже мимо них проходиш,
Ти,наче в іншім вимірі буття.
Вони ж – твого спокою на сторожі.
А хтось за тебе вже віддав життя.
Галина Онацька...
Душа не мерзне,серце не болить?
Йдуть воювати сильні й витривалі,
Щоб разом Україну боронить?
Там є хлоп'ята і дівчат немало,
Такі ж,як ти нема ще й двадцять п'ять,
Легке життя на пекло поміняли.
Комусь же треба мирних захищать.
Чоловіки,що плачуть, наче діти,
Коли читають вірші і листи,
Вони завжди хотіли в мирі жити,
І щастя і добро у світ нести.
Невже ти думаєш, їм легко помирати,
За те,щоб інші мали новий день.
Я знаю,їх давно чекає мати,
Та мріють обійнять своїх дітей.
А ти байдуже мимо них проходиш,
Ти,наче в іншім вимірі буття.
Вони ж – твого спокою на сторожі.
А хтось за тебе вже віддав життя.
Галина Онацька...
- Ало, матусю, чуєш, я вмираю.
За мою душу Бога помоли.
Я впевнений, нас заберуть до раю
Тому що в пеклі ми уже були.
Ми мусимо в боях перемагати-
Нікому не здолати нашу лють,
І я кільце вже висмикнув з гранати,
Лиш ось чекаю поки підійдуть.
- Ну що ж, ходіть сюди, незвані гості,
Є в мене подаруночки малі,
Які порозкидають ваші кості...
Мої хоч теж… та по Моїй землі.!!!
Раптовий вибух обірвав розмову
І десь почувся материнський зойк.
На небі зірка загорілась нова-
Пішов до сотні сотень черговий Герой....
За мою душу Бога помоли.
Я впевнений, нас заберуть до раю
Тому що в пеклі ми уже були.
Ми мусимо в боях перемагати-
Нікому не здолати нашу лють,
І я кільце вже висмикнув з гранати,
Лиш ось чекаю поки підійдуть.
- Ну що ж, ходіть сюди, незвані гості,
Є в мене подаруночки малі,
Які порозкидають ваші кості...
Мої хоч теж… та по Моїй землі.!!!
Раптовий вибух обірвав розмову
І десь почувся материнський зойк.
На небі зірка загорілась нова-
Пішов до сотні сотень черговий Герой....
ЛИСТ ДО СОЛДАТА
Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють.
Але війна торкнулася душі!
Чому пишу тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла і вірш, що на душі,
Я викладаю на листі!
В моїй країні сльози, біль і розпач,
І так нестримно пишуться листи.
Ти зараз там на сході України,
Душею б’єшся на передовій.
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та не здаєшся ти, ідеш вперед!
Ідеш у бій і остраху не маєш!
Ти борешся за волю України,
За незалежність та її життя,
І за майбутнє кожної людини,
А серед них живу і я!
Ти тільки повернись, благаю, чуєш?!
Ти не лети далеко в небеса!
Бо тут на цій землі тебе чекають
Батьки, родина…Вся сім’я.
І вся країна молиться за тебе,
Щоб швидше повертався ти живий,
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир…
Я сподіваюсь ці рядки почуєш,
А може прочитаєш у листі
Я дякую тобі за те, що захищаєш
Мою країну… Дякую тобі!
Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють.
Але війна торкнулася душі!
Чому пишу тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла і вірш, що на душі,
Я викладаю на листі!
В моїй країні сльози, біль і розпач,
І так нестримно пишуться листи.
Ти зараз там на сході України,
Душею б’єшся на передовій.
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та не здаєшся ти, ідеш вперед!
Ідеш у бій і остраху не маєш!
Ти борешся за волю України,
За незалежність та її життя,
І за майбутнє кожної людини,
А серед них живу і я!
Ти тільки повернись, благаю, чуєш?!
Ти не лети далеко в небеса!
Бо тут на цій землі тебе чекають
Батьки, родина…Вся сім’я.
І вся країна молиться за тебе,
Щоб швидше повертався ти живий,
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир…
Я сподіваюсь ці рядки почуєш,
А може прочитаєш у листі
Я дякую тобі за те, що захищаєш
Мою країну… Дякую тобі!
