Перебуваючи в 1966-му році у дєдушки на Сумщині, де річка Псьол, дванадцятилітнім підлітком, у сільському магазині "Спорттовари", купив книгу природничих нарисів "Кроки по росі" В.Пєскова, кореспондента газети "Комсомольська правда", лауреата Ленінської премії.
Прочитав її буквально за ніч.
І зараз згадав про спосіб ловлі коропа, що описав журналіст.
Думаю, що так звана снасть "смерть карася" - це той самий спосіб. Гачок там ні при чому, тому що риби, сміття що потрапило в рот виштовхують через зябра,
Пропоную оригінал частини статті: "На гудзик".
"...
— на що ловите?— Та от — Рибалка показує акуратні, як сірникові коробки, шматки макухи.«Як же він насаджує цю принаду на гачок?» — роздумую я, але не запитую, щоб не осоромитись у мудрій рибальській науці. Чекаю, поки хлопець почне міняти наживку... Боже мій, що ж це?! На кінці волосіні зовсім немає гачка. Замість нього метляється ґудзик. Точнісінько такий, як на плащі. Протираю очі. Ґудзик! А трохи вище закріплена схоплена резинкою макуха. Забувши про будь-яку рибальську етику, починаю розпитувати. Хлопець усміхається, задоволений ефектом.— Японський спосіб. Нещодавно дружок повернувся з подорожі, показав, як ловлять. Я, от як і ви, не повірив, а потім — дай спробую. І що б ви думали: у перший же день притяг додому двох величезних коропів. У нашій рибальській справі кожен на свій лад казиться. Я от захопився цим способом. Дуже кумедно все виходить. Якщо маєте час, я вам усю теорію розкажу.Уявіть собі голодного коропа. Шугає він по дну, і раптом — макуха. Оце так смачна їжа! Забувши про все на світі, короп починає ссати. А далі... Доводилося вам улітку де-небудь тягнута зі склянки запашний чай? Ви розімліли від вдоволення і раптом — муха. Сідає, клята, то на ніс, то на щоку, ви відмахуєтесь і нарешті прихлопуєте її. Дуже схоже поводить себе й корог Метляється за течією на поводку ґудзик, докучливо б'є по зж pax, порушує солодкий обід. Крутиться короп, відштовхує гуд зик і, нарешті розізлившись, хапає його. Ґудзик — річ неїстівна.Це короп визначає зразу. Викидає. Але викидає не з рота, а пропускає крізь зябри, як всяке неїстівне сміття. Розумієте? Сам на кукан сідає. А над водою поплавкова сигналізація. Одразу бачиш, коли він, короп, обідає і коли проробляє операцію з ґудзиком. Тут вже треба не ловити гав — на берег його, голубчика!..
Я одразу повірив би у цю теорію, аби на кукані сидів хоч один доказ, але кукан був порожній.
Рибалка теж відчув розрив теорії з практикою.
— Повертатимете скоро?.. Загляньте, може, схочуть ще пообідати...
Години за дві я знову спустився до порома. Так само скреготали машини, поромник лаяв шофера, аж у вухах лящало. Рибалка теж сидів на місці.— Йдіть-но сюди,— махнув він рукою.— Ось! Кілограмів з чотири буде, не менше. А один зірвався. Певно, удвічі більший, ґудзик одірвав. Доведеться ще від плаща приладнати...
Хотілося посидіти з цим хлопцем, але, глянувши на пором, я побачив, що все готове до відплиття... А потім жалкував, що не спитав хлопця, чи можна якусь іншу рибу заманути на ґудзик, чи тільки дурний короп ніяк не здогадається викинути ґудзик. "
