І я напишу "пару слів".
В суботу на полювання не ходив, пропустив із-за великого дощу, який цілий день без перестанку добряче поливав. Просидів у хаті з чаєм, думаю не буде діла сидіти дома, в неділю треба полюбому йти, не дивлячись на погоду, хоть би просто прогулятись з рушницею.
Ну прийшла неділя, Слава Богу погода похмура була і головне без дощу, ну і виїхав з товаришем всього на 2-3 години.
На полях мокро, трава сира, повні подошви і штани грязі, но "путь" тримаєм. Зайшли у поле, де скошена (убрана) кукурудза, а в долині ростре трава з мілкими деревами і заодно видно заячі сліди, що пішли саме в долину.
Ну вокружили ми це маленьке трав'яне містечко і пішли, я зліва по краю йду, товариш з права. Як завжди у мене в двох стволах папкові набої з двоєчкою (#2/32 на С7). Пройшли буквально 70-80 метрів, як раз з трави вилітає зайчик і біжить по убраній кукурудзі, красиво мушкою піймав по ушам, НО(!) паралельно бачу якісь вушка короткуваті, якісь короткуваті прижки (кроки) , заєць угонний і як біг від мене, якись вузенький, худесеньке, наче фанера якась біжить
я якось холоднокровно за секунду до пострілу, відразу ж мене осяяло і я зрозумів, що то зовсім молодий зайчик побіг, зовсім маленький, бо і якось не так бистро летів, як усі, видно з пізнього виводка.
Я моментально відкриваю другий глаз, опускаю стволи, а на зайчика ж дивлюсь, веду очима і подумки кажу - "Слава Боогу, що не лупнув! Не хай собі біжить і росте на здоров'я".
Товаришу ж розказав, чого не стріляв його і відпустив, а він сказав "Що зайчик більш всього може не дожити і попаде під чийсь постріл". І після його слів, якось і правда жалко стало..
Ну що ж, буває всяке, це полювання, а на полюванні, часто трапляються непередбачувані моменти.
Всім хто був на полюванні, з Полем Вас! Гарні звіти..
