Мав дратхара кобеля на протязі 14 років. Від курей відівчив дуже легко і швидко.
Десь так як у Вас у віці 5-7 місяців, приїхав в село до бабці. Відпустив пса на подвір'я, він почав активно полювати на курей. Окрики фу на відстані допомагали мало і не надовго.
Тоді я взяв його на короткий повідок, витиримав деякий час, погуляв, там де немає курчат, потім спеціально спровокував прохід з ним біля курчат, коли він кинувся, я так смикнув за повідок (короткий до метра), що він перекинувся в повітрі, далі я без фізичних застосувань так кричав, пояснюючи, що "не можна" і "фу" і що то не наша дичина, і про те що я з ним зроблю, якщо ще раз таке повториться, що пес повірив мені, (авторитетний собачник, пояснював мені, що кричати треба так, щоб цуценя під час цього обмочилось, кричати не обовязково голосно, головне переконливо, щоб ви самі та пес повірив у всі ваші обіцянки, це , до речі, стосується не тільки курей, але і більшості питань виховання собаки) і після цього на 14 років, кобель забув про домашню птицю, як обєкт полювання. Коти, їжаки та ін.- полював.
Що стосується привязати зайця до шиї дратхаара, рахую вкрай неправильно, може появитися відраза до апортування взагалі. Для гончої це, може, не важливо, а мій пес апортував підранка зайця до 1 км.
ИМХО: самый действенный метод - водить собаку на поводке и отпускать гулять только в отведенных местах.
Так, це вірно. І по законодавству так потрібно.
Может это не правильно, но поводок на собаку должен действовать как самое страшное наказание. А если собака отпущена с поводка, то она теоретически должна себя чувствовать как на охоте и поступать как охотничья собака. И отношение к охоте и добыче должно быть соответствующее. Меня так учили - у собаки должно быть желание охотиться всегда, а не по настроению "хочется - не хочется, этих ищу, а эти не интересны". Но повторюсь, это только мое мнение, может и ошибочное.
А тут не погоджусь. Поводка собака не повинен боятись, поводок це перший крок до полювання чи прогулянки, мій, коли я брав поводок, підскакував до неба.
Друге, як собака спущена з повідка. Можу Вас запевнити на 100%, що у дратхаара вистачить розуму розрізнити, що є мисливська дичина, а що домашні тварини чи птиця, наша з вами задача це йому пояснити змалечку. Потім життя і спільні полювання з другом стануть набагато простішими, появиться взаєморозуміння і задоволення, а не постійний контроль, чи на тій він території, чи є свійська птиця, чи нема.