Мої вітання прихильникам товариства Мисливців та Рибалок.
Неділя 18 листопада 2018р.
Ранок вчорашнього дня виявився прохолодним та трохи морозним -7
Як і завжди о пів на восьму, я прибув на свої рідні угіддя.
І тут як вивилось, два автомобілі стояли вже при дорозі, а незнайомі мені мисливці, вже десь подались у поля.
Ну що ж, так тому і бути, гості у наших краях, це не рідке явище.
Але бажано щоб гості були порядні та відповідальні. Це головне.
Дістаю зброю з чохла, складаю, та заряджаю в нижній ствол набій №3 дисперсант (Тахо Град) та у верхній ствол самокрут № 0 (б/к)
Тисну педаль газу на своїх чоботах, в підмерзлу дорогу, ну що ж "ні пуху, ні пера" як кажуть.
Пального, повний бак (їжа, та напої в рюкзакові) - під зав`язку.
Підійшовши до першого гущаку порослі з сухою травою, я вирішив обійти його кругом, та взяти один із країв озимини, що межував з ріллею, неподалік гущаку.
Йти ріллею я не наважився, так як гупот чобіт, хоч і обережних і тихих моїх кроків, все ж таки могли б сполохати зайця.
Пройшовши десь метрів з тридцять від початку, я зупинився, та повернувся лицем до ріллі, на предмет перевірити витримку звіра, на льожці.
10 - 20- 30 секунд, 1 хвилина, і ось... він, перший ранковий вухатий, здіймається з ріллі.
Рушниця летить в плече, я тримаю вухатого на прицільній планкі, та дисперсантом вже я не дістану.
Вказівний палець займає своє місце на задньому спусковому гаку, знаючи що у верхньому стволові набій № 0 (б/к) і я тисну, і заяць падає.
Перевалившись через голову, кубарем, заяць лежав вже на полі, тріпаючи добре ногами.
Дійде...подумав я.
І тут все почалось як в голівудському кіно...
1. Місце положення мисливця.
2. Місце підйому зайця.
3. Місце зупинки "добутого" зайця.
4. Напрямок втечі "зайця -симулянта"
Я йшов до свого заслуженого здобутого трофею, з почуттям виконаного завдання, та з таким не очікувано швидким, завершенням недільного полювання.
Але не так сталось, як мені гадалось Шановні Мисливці.
Мій заєць зривається, який ось щойно лежав на полі і мчить щодуху, в напрямку гущаку.
В мене, дар мови пропав... Фініш. Я такого симулянта, за свої мисливські роки, ще - не бачив.
Жму "газ в полік" на ходу закидаю набій, ту ж саму "троєчку" дисперсант і заходжу в гущак.
Я туди, я сюди, не має. Як корова язиком злизала.
Приймаю рішення, йти гущаком ліворуч, це була коротша відстань, десь 30м. проти 100м. а може й більше, якщо б я пішов праворуч.
Трава, зарослі, вдивляюсь в кожен клаптик сухої трави під деревом, топчу всі високі трави, рушницю тримаю напоготові.
Виходжу із гущаку, і я щось не можу второпати. Що це таке?
Лисиця, гонить полем озимини зайця, і заєць тримається від лисиці метрів з 10, зайчик йде тараном, прямо на мене. Мені в ноги.
Відстань до зайця від мене, метрів 20. Заяць побачивши мене, бере різко курс вліво, на 90 градусів.
Що робити? Кого бити? В обох стволах - трійка, дисперсант.
Бах - заєць падає каменем.
Другим набоєм по лису - бах... Закрутилась лисичка, припекло добряче одне місце, але - втекла зараза.
Я був ошелешений таким поворотом подій. Лисиця, в ролі - гончої.
Протягом 6 годин я прочісував територію району гущаку, вздовж і поперек, шукаючи "симулянта"
Майже на колінах, я все пролазив, як на духу.
Безрезультатно. Прилеглі території земельних ділянок, були також обстежені та перевірені.
Підняв ще одного зайчика, але це був, інший заєць, справжній, не симулянт, і іншого окрасу хутра.
Час моїх денних пошуків зайця - втікача, доходив до завершення, та і сили мої, були вже на завершені.
Заправившись продуктовим пальним із свого рюкзаку, та трохи перепочивши, і прокрутивши всі події мисливського дня, я взяв курс на захід, долаючи ще декілька кілометрів, до дому.
Дякую всім, за увагу.
P.S. Вага зайчика 4 кг. 400гр. (стать - самиця)
! Наша команда состоялась из 7человек. Приехав на место охоты очень огорчились, все наши места где топтали зайку на открытие, спалены под честую
зверь был добыт! Ещё были парочка лисичек,но ушли без выстрелов.
