Я не експерт. Висловлюю виключно власну думку.
Термін "універсальний", через певну особу, яка використовує його для просування своїх собак сприймаю трохи упереджено, хоча розумію, що це синоним різнобічності або багатофункціональності.
На рахунок "безконтактних" притравок навіть не знаю що сказати.
Особисто я майже не притравлюю своїх собак на ШН, навіть молодих, за відсутністю звіра. Навчання деяких взагалі проходило виключно на полюванні.
До прикладу мій Майбах був на притравці без хваток 2 рази на "8"-ці та 1 раз з контактом на П-ці 4 місяці тому. 19.10.2019 у Бердичеві на перших у своєму житті змаганнях спрацював на обох норах мертвими хватками по-місцю (щока та горло) Д 2 л. + Д 1 м.н.л.
Його матір Амба у 7 міс. без притравок вже працювала по лису в природній норі, а у 9 міс. заробила свій перший диплом 3 ступеню на природній норі по вільному звіру (лисиця). Його дід по матері - мій Аякс без притравок задушив і витягнув з природної нори лисицю у 8 міс. 12 днів, ні разу не бачивши цього звіра. Так само, як у 1 рік 1 міс., вперше відчувши у темряві нори на змаганнях борсука, спрацював на Д 1 мертвою хваткою з потаском. Азарт теж "притравлювався" (досить невдало) з 11 міс. виключно на природних норах (польові тупіки - розбита морда і жодного добутого лиса за сезон (нори не копав принципово). Але після 2 міс. спокою і 3 контактних притравок за 2 міс. у півтора роки на першому Київському марафоні по чорнобурках заробив 2 х Д 1 м.н.л. по 100 б. (САСТ), правда хватками з відривом і закінченими вигонами за 40 сек. кожен. На 2-му марафоні взагалі без притравок, через 1 міс. після сезону норового полювання - 2 х Д 1 м.н.л. по 100 б. хватками по місцю.
П.С. Якщо в крові плідників є злоба - при правильному підборі пар, вона нікуди не дінеться й у нащадків. Головне, щоб плідники справді були перевірені. Найкраще - на полюванні (якщо говоримо за злобу та в'язкість - то по лису, борсуку і кабану).
Найлегше і найшвидше - на штучних норах та у вольєрах.
Звісно, деякі мої собаки не так чітко ходять по "8"-ці, як регулярно треновані на цьому спортивному снаряді, але при перевірці злоби працюють хватками за передню частину тіла звіра (дуже часто - по місцю).
П.С. З іншого боку, є злобні пси, які доки пливуть з качкою в пащі так її тріпають та тиснуть, що аж кишки навколо голови мотають. То інша сторона злоби. Для полювання - всього має бути в міру - достатньо, щоб добути звіра за мінімальний час при мінімальних травмах. А при подачі не перетворювати птицю чи зайця на фарш. Племінні ж собаки мають бути максимально злобні до звіра (не до сородичів чи людей!), з відмінним нюхом, з відсутністю водобоязні й достатньо врівноважені, щоб працювати на поверхні (кров'яний слід, подача з волоку та робота по качці). Ще й з відмінним екстер'єром та предками. Насправді останніх дуже мало. ІМХО.