Спробуємо розібратися у ситуації.
По-перше, треба зрозуміти та запам’ятати приписи п. 7 частини першої ст. 20БЗ:
«Стаття 20. Заборони щодо здійснення полювання
З метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється:
7) полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання».
А також – врахувати приписи частини другої ст.19 БЗ:
«Строки полювання (конкретна дата відкриття та закриття полювання на певний вид мисливських тварин, дні полювання протягом тижня) та порядок його здійснення, а також норма добування мисливських тварин визначаються користувачем мисливських угідь у межах строків, визначених цим Законом».
Таким чином, користувачі мисливських угідь за Законом мають право в мисливських угіддях, наданих їм у користування, своїм рішенням (наказом) мають право встановлювати свої певні обмеження для мисливців, які полюють в межах наданих їм угідь. При цьому, сподіваюся, всім зрозуміло, що користувачі не мають права перебільшувати норми, визначені безпосередньо Законом, але обмежувати – право мають! Тобто, якщо БЗ стверджує, що полювання на зайця-русака можливо починати від 1 листопада, то користувач може своїм наказом відкриття встановити на більш пізній термін, але не раніше ніж 1 листопада, тобто визначеного Законом. Тим більше, що згідно із абзацом 14 частини другої ст. 30 БЗ «Користувачі мисливських угідь зобов'язані:
самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування».
Таким чином, розглядаючи ситуацію у контексті питань мисливців у темі, можна стверджувати, що користувачі мисливських угідь мають право своїм наказом (рішення) обмежувати терміни полювання на певні чи всі види мисливських тварин чи взагалі припиняти полювання на певних ділянках свої угідь. Такі накази за Законом повинні бути доведені до громадськості, мисливці є зобов’язані їх вимоги виконувати. За невиконання, як зазначено пунктом 7 ст. 20 БЗ, їх дії будуть визнаватися незаконним полюванням із відповідними наслідками, так як частина друга ст. 20 БЗ визначає: «Дії, зазначені в пунктах 1-8 цієї статті, відповідно до законодавства кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами», а стаття 42 «Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання» абзацом третім частини другої зазначає:
«Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, винні у:
порушенні правил полювання та здійснення інших видів використання мисливських тварин, правил регулювання їх чисельності».
Сподіваюся, що із цим розібралися.
Далі. Ми встановили також, що відповідно до вимог п. 2.5 наказу користувача мисливських угідь дозволяє добувати бродячих собак за наявності у мисливця ліцензії або відстрільної картки на хутрового звіра. Ось тут і починається дуже цікаве! Відразу відмічу, що дуже важко оцінювати документ, якщо він не є повним, а лише його частина. Хто знає, що там ще написано?!.. Але спробуємо поміркувати за наявним.
Перший висновок щодо наданого витягу із наказу користувача мисливських угідь: користувач мав на таке право за Законом! Але!.. Фактично своїм п. 2.5 користувач лише (на мою думку! – В.Я.) підтвердив право мисливця у разі наявності відстрільної картки на добування хутрових тварин відстрілювати й бродячих собак, що, власно, дозволено й так приписами БЗ. Але! Приписи наказу (принаймні, той витяг, що ми маємо) не обмежує та не забороняє дозволене частиною першою ст. 33 Базового Закону право мисливців добувати бродячих собак «під час полювання на інші види мисливських тварин». Таким чином, знову ж на мою думку, користувач у своїх угіддях підтвердив (чи, скоріше, нагадав) право мисливців відстрілювати бродячих собак за наявності у них відстрільних карток на добування хутрових тварин, але ж, знову ж таки, не заборонив виконувати дії, дозволені приписами БЗ – відстрілювати бродячих собак під час полювання на інші види тварин, тобто, у разі полювання із відстрільною карткою на пернату дичину. (Відмітьте, що ми говоримо лише про законне полювання за наявності документів, визначених ст. 14 БЗ. Якщо, наприклад, відстрілки немає взагалі, чи інших необхідних для законного полювання документів, то це все одно буде порушення правил полювання, у просторіччі такі дії називають браконьєрством, тому протокол на такого мисливця повинен бути складений!
Які слід зробити висновки із вище викладеного? По-перше, - користувачам мисливських угідь: накази треба виписувати таким чином, щоб всім було зрозуміло, що дозволено, а що – заборонено, щоб і мисливці не порушували їх вимоги із непорозуміння, і посадові особи користувача під час контролю в угіддях не робили дурних дій та не складали протоколів, які будуть, як мінімум, оскаржені у судовому порядку, тобто будуть виконувати «дурну» та безглузду роботу. А ми із вами тут, на форумі, сушити голову та ламати списи…
На жаль, певні непорозуміння з цього питання викликають і приписи самого Закону. Наприклад, ст. 33 встановлює: «Відстріл та відлов вовків, бродячих собак і котів, сірих ворон здійснюються мисливцями під час полювання на інші види мисливських тварин», а приписи частини п’ятої ст. 17 цього ж Закону говорить лише, що: «Добування вовка, лисиці, єнотовидного собаки та шакала дозволяється здійснювати також за наявності у мисливця ліцензії або відстрільної картки на добування інших мисливських тварин». А чому тут немає бродячих собак та котів, а також сірих ворон? А у відповідній частині ст. 33 відсутні єнотовидні собаки, шакали та лисиці (?). Слава Богу, що хоч у останній частині ст. 33, яка дозволяє працівникам мисливського господарства протягом року без дозволу добувати вовків, лисиць, єнотовидних собак, бродячих собак і котів, сірих ворон!
Тобто, і у нашому БЗ, і у наказах користувачів мисливських угідь, на жаль, ще зустрічається багато недоліків.
Контроль (державний) за мисливським господарство в Україні покладався не лише на ДАЛРУ, але й на Мінприроди, Державну екологічну інспекцію, у певній мірі на органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. А був ще недержавний контроль
Стосовно інших питань тих, хто цікавиться:
В апараті Всеукраїнської ради УТМР, після виходу на пенсію державного службовця, я працював друкаркою із вищою освітою, на форумі УТМР маю права s-модератора. Зараз працюю керівником апарату Громадської спілки «Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь» (у Асоціації є сайт, сторінка на ФБ, запрошую, хто ще не був!). А до УТМР працював, у тому числі, у Товаристві військових мисливців і рибалок, у Київлісі, Держекоінспекції.