Герои этой войны

AIRBORNE

Мисливець
Вона - неймовірна Жінка...
Уособлення добра, кохання, мужності, краси і скромності. Нас познайомила війна. Більше сотні вивезених з поля боїв поранених бійців сьогодні вдячні їй за порятунок, вдячні їй за життя.
Ти - наша " Мама"!
Схиляю голову перед Тобою.
Дякую за все зроблене для України!
Народний Герой - Лариса Кирикович.
З днем народження!

Screenshot_2020-05-23-17-18-24.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Cаніструктор Соня служить в одній із механізованих бригад. Ця чарівна дівчина виконує свою шляхетну місію — надає медичну допомогу та на одному рівні з бійцями воює за незалежність України.

Screenshot_2020-05-23-17-15-13.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Ольга Прищепа на псевдо «Кобра» − єдина жінка-сапер у своєму батальйоні. Ольга уже четвертий рік розміновує Донбас від ворожих снарядів та мін. Ольга пішла на війну добровольцем у 2014 році, до цього ніколи не мала справи з військом. Зі столичного бухгалтера, яким працювала багато років, стала начальником медичної служби в батальйоні імені Джохара Дудаєва. Нині сержант Ольга Прищепа − сапер. Вона − головний сержант інженерного взводу однієї з бригад ЗСУ. Щодня ризикує власним життям. Щодня вона вдягає екіпірування, бере до рук металошукач, щуп та крок за кроком очищає землю Донбасу.ЇЇ синочки знають − мама робить важливу справу. Тож, попри щоденні хвилювання, дуже пишаються нею.

Screenshot_2020-05-23-17-12-08.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Обличчя війни.
23-річна Яна , оператор батареї управління і артрозвідки 93 ОМБр, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеня...Героїні Слава!

Screenshot_2020-05-23-17-08-36.jpg


 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Свою першу весну у війську зустрічає 21-річна солдат Світлана Моісеєва. Тендітна дівчина з Вінниччини – навідник-оператор танка Т-64. Місяць тому вона приєдналася до лав 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Світлана відчула бажання служити у війську, тож прийшла до військкомату, де обрала професію танкіста й уклала контракт із танковою бригадою. Світлана – бакалавр, вивчала економіку в інституті. Військових у родині немає, але рідні підтримують її вибір. На запитання, чи не боїться опинитися у вирі війни, відповідає категорично: «Ні! Я ж за Україну!» .Ця тендітна дівчина небагатослівна, але в її погляді читається сила й упевненість. Хай тобі завжди щастить., красуне.

Screenshot_2020-05-23-17-21-30.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
20-річний Богдан з Києва, дворазовий чемпіон України з рукопашного бою.
Воює на Донбасі з 2018 року в групі 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. Був на Світлодарській дузі. Добровольцем прийшов у військкомат. В Збройних силах України служать його батько, брат і сестра.
Завдяки таким свідомим громадянам Українська Держава буде непереможною!

Screenshot_2020-05-23-17-24-16.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
21-річна медик, молодший сержант Вікторія Прищепіна з 72-ї бригади отримала орден «За мужність».
Нашій красуні Слава!!

Screenshot_2020-05-23-17-26-43.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Леонід Остальцев «ОДУВАНЧІК» мол.сержант ЗСУ, кавалер ордена "За мужність" 3 ступеня. Після демобілізації Леонід Остальцев заснував піцерію «Pizza Veterano», яка працевлаштовує ветеранів російсько-української війни.

Screenshot_2020-05-23-17-29-48.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Юлія Лапутіна стала другою жінкою-генералом в Україні. 25 березня їй присвоїли звання генерал-майора. Разом з Юлією та @PatriotDefence багато співпрацювали щодо підтримки наших воїнів. Життя Батьківщині! Честь нікому!

Screenshot_2020-05-23-17-31-59.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Обличчя з передової позивний Павук...Захисник України – це не лише яскрава зовнішність. Усі ми маємо «у серці те, що не вмирає» – любов до матері, родини, Батьківщини.
Любов додає сили і твердості до харизми захисників України, які захищають державу від поширення пухлини сепаратизму і тероризму. Любов робить нас не переможними. З любов'ю ми і переможемо.

Screenshot_2020-05-23-17-34-27.jpg
 
Останнє редагування модератором:

жестянщик

ветеран форуму
надійна команда
«Боец Анархист». Партизан одиночка второй раз попал в плен к сепаратистам.
Жизнь украинцев, освобожденных из плена пророссийских боевиков, складывается по-разному. Кто-то пытается забыть это, как страшный сон, и живет обычной жизнью, кто-то (это касается бойцов ВСУ) продолжает службу. Но есть еще и те, кто возвращается в Донецк, чтобы мстить… И бывает так, что попадает в плен во второй раз. Речь идет о партизане-одиночке с никнеймом «Боец Анархист» Григории Синченко. В 2014 году, когда начались пророссийские выступления на Востоке Украины и в Крыму, Григорий учился на 3 курсе Таврического университета в Симферополе на политолога. Тогда началось его личное противостояние оккупантам. Григория, как и других студентов, стали вынуждать поступить в российский ВУЗ. Он отказался и был отчислен. После этого приехал в родной Донецк, который встретил его разграбленными «ополченцами» магазинами и разбитыми витринами. Парень не смог жить и адаптироваться к «новым реалиям» оккупированного города и уехал в Херсон. Там он занимался монтажом окон, дверей и машин. Хотел пойти в армию, но у него была справка об инвалидности (перекос таза и из-за этого боли при длительной ходьбе), поэтому путь в ВСУ был закрыт. В Херсоне нужно было продлить справку об инвалидности. В 2016 году он лежал в больнице, но нужно было поехать в Донецк за необходимыми справками. Однако оттуда он не вернулся, так как нашел там соратников и вступил в партизанский отряд, который боролся с сепаратистами. Парни организовывали взрывы на базах боевиков и объектах инфраструктуры. Григорий, как самый быстро обучаемый, стал хорошим подрывником и научился делать бомбы. В его подвале боевики нашли взрывчатые вещества и под пытками вырвали признания после ареста. Впервые «на подвал» он попал 2 декабря 2016 года.
Мать лишь через месяц узнала о том, где он находится. Григория били так сильно, что ребра порвали легкое и он начал умирать. В больнице ему вставили дренажную трубку и вновь поместили в тюрьму. Там душили, подвешивали к потолку за руки и били электро-шоком. Парня включили в списки обмена, но, находясь в пыточных «МГБ» он пообещал, что вернется в Донецк чтобы отомстить. В декабре 2017 года 26-летний Григорий Синченко вместе с другими 74 экс-узниками доставили в Украину. Оправившись от травм, Григорий реализовал задуманное. Мать отговаривала его, уверяя, что он снова попадет в плен к боевикам и скорее всего там умрет. Но тот был непреклонен. Синченко говорил, что у Бога нет других рук, как руки неравнодушных людей, и зло будет жить, пока бездействует добро. Григорий говорил, что он человек хоть и верующий, но прощать никого не намерен и показывал матери фото кладбищ и покалеченных украинских военнослужащих. Однажды он сел на автобус в Белгород (якобы собрался найти в РФ работу), а потом добрался до Ростова. Оттуда прошагал 50 км до оккупированной территории Украины и проник в Донецк. В Донецке он прожил инкогнито почти год и организовал много акций в виде взрывов и поджогов. Курировал ли его кто-то из СБУ пока не известно, но мать говорит, что Григорий действовал один и на свое усмотрение.
Самая известная его акция – это взрыв вышки оператора «ДНР» «Феникс». Взрыв он опубликовал в сети с воззванием к народу Донбасса восстать против россиян и сепаратистов...
В Интернете партизан-одиночка подписывался как «Боец Анархист» и «Григорий Победоносец». Его мать рассказывала, что когда выходила на связь с сыном и просила вернуться в Украину, он постоянно обещал, что приедет после очередного «подарка оккупантам». В октябре 2019 года Григория все же задержали. Боевики искали его с помощью дронов. Парень прятался в посадках и готовил новые бомбы. 31 октября избитого Григория показали его бабушке, которая жила в Донецке. В ее квартире тоже провели обыск. Отвечая на вопрос: «Что ты сделал»? он ответил «Много чего». После этого Григория родные не видели.
До сих пор он находится в плену боевиков и мать добивается включения его в списки обмена. Она ходит вОБСЕ, Красный Крест, ООН, СБУ, но там отвечают та сторона не подтверждает пребывания в плену Григория Синченко, омбудсмен уверяет, что парень находится в застенках. Мать надеется, что он жив и просит администрацию Президента, через фонд «Каритас», вручить ему орден «Героя Украины».
 

AIRBORNE

Мисливець
Лєна – демінер. Знаєте, що це таке? Це людина, яка звільняє від вибухівки землю, якою вона нафарширована. Спеціаліст з розмінування.
Лєна не була все життя демінером. У неї досить мирна професія – працювала в паспортно-міграційній службі. У міста Первомайську, що на Луганщині. У місті, яке з 2014 року знаходиться під контролем терористичної організації “ЛНР”.
Лєна збиралась виходити на роботу після декретної відпустки. Але в її місто прийшла війна і окупанти. Замість затишного кабінету і звичного життя, Лєна поїхала в Золоте. Пройшла відбір і навчання, почала працювати в неурядовій організації Danish Demining group (DDG), діяльність котрої фінансується Європейським союзом.
DDG – це підрозділ Данської ради у справах біженців (Danish Refugee council), котра відновила свою роботу в Україна ще наприкінці 2014 року, на початку військового конфлікту.
Лєна Чиж мріє, щоб зникла лінія розмежування, щоб були знешкоджені вибухові пристрої, щоб земля стала знову безпечною і своєю.
Золоте – невеличке містечко на Луганщині. Колись, до війни, шлях із Первомайська до Золотого був справою 10 хвилин. А зараз на цей шлях потрібно витратити весь день.
Пункт пропуску в Золотому так і не запрацював. Місцеві жителі, звісно ж, переміщуються через лінію розмежування. Звісно ж, йдуть секретними стежками, ризикують і нариваються на міни і розтяжки.
Саме оці стежки, а ще поля, ліси і розміновують співробітники DDG.
– Подивіться, які тут красиві місця! – каже
Лєна. – У мене росте дитина, і я дуже хочу бути спокійною за неї. Знати, що там, де вона гуляє, безпечно. І нічого поганого не станеться…
Природа на Луганщині і справді розкішна. До поїздок сюди я навіть не уявляла, що бачитиму пейзажі, дуже схожі, а, може, навіть кращі італійських. Чи, наприклад, шведських.
Саме тут гостро відчуваєш безумовну любов до країни. І до таких, як Лєна. Тих, хто метр за метром звільняє землю від смертоносного начиння… Джерело

З.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Насправді так мало потрібно для щастя, цінуйте те що маєте і ніколи не забувайте тих хто тримає для Вас небо...

Screenshot_2020-05-23-17-40-40.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Перспективна вчена, прогресивний банківський працівник тепер має звання молодшого лейтенанта, і кожного вечора чує вибухи ворожих мін та снарядів.
Вона прийняла рішення піти на фронт, коли побачила у військкоматі кремезного 23-х річного юнака, що ревів як скривджена дівчинка, бо не хотів йти на строкову службу. Вона тоді прийшла до свого тата, офіцера, і спитала – «Невже в державі скінчились чоловіки?». А згодом підписала свій перший контракт, та почала службу рядовим.
- Я змалечку з своїм батьком була по військовим гарнізонам, - з усмішкою пригадує Юля. – Звичайне життя офіцерських дітей. Я звикла бачити навколо себе мужніх, та відданих своїй справі людей. Тому коли в державі трапилась от така біда, я вирішила, що маю бути як мій тато. І що я вже доросла, щоб бути поруч з ним навіть на війні.
За словами Юлі найважче було переконати батька в тому, що вона хоче піти до лав Збройних Сил, і при цьому категорично забороняє татові втручатись в її кар’єру. Головним аргументом стала фраза – « я твоя донька (крапка)».
Зараз вона вже виконує свою другу ротацію в район проведення операції об’єднаних сил. Бригаду Юля обирала собі теж, таку, яка не сидить в тилу. Час від часу, на фронті вона зустрічається з татом, якій теж виконує тут свої завдання. Тривалих розмов у них не вдається, бо час це найцінніше, що є в ООС.

777.jpg
 
Останнє редагування модератором:

AIRBORNE

Мисливець
Сьгодні професійне свято у піхотинців — людей, які присвятили себе службі у давньому та масовому роді військ!
Бажаю усім піхотинцям та їх родинам міцного здоров’я, витримки, незламної сили волі і духу, Миру та Перемоги в ім‘я України!
Слава Україні! Героям Слава! Слава українським піхотинцям!

 

жестянщик

ветеран форуму
надійна команда
 

AIRBORNE

Мисливець
Поки я живий і в мені б’ється серце, буду боронити Батьківщину !
Я буду битися до самого кінця !
Буду битися до смерті !
До останнього подиху !
До останнього патрону!
Слава Захисникам Батьківщини!
З повагою AIRBORNE
Світлина від Тернови Гілки.
 
Зверху