Доброго вечора всім! На рахунок приватних угідь. Як почую ці слова,то аж зло за душу бере. Людина виросла в цих краях,починала перші кроки як мисливець.А в один прекрасний деньок появляються багатенькі "господарники" і ... .Зі свого маленького,але все ж таки досвіду. Я виріс на батькових розповідях "про охоту".З нетерпінням чекав коли ж 21-й рік виповниться щоб разом з батьком зі своєю рушницею піти на полювання.Нарешті дочекався!Це було щось неймовірне,але тривало один сезон.Надалі- туди не йди,там не можна,собак щоб не бачили,і т.д і т.п.На качку зовсім немає куди піти:три ставочки.А там де є качка тільки їм,і тільки для своїх.На звіра там ще "покруче".Самі стріляють що хочуть,і коли хочуть весна-літо-осінь-зима (крутий сезон получається).Ставлення до місцевих "охотников" як до якогось нижчого класу.Самі понавозять на загонні полювання таких придурків,що руки заболять набирати всі ці "історії" як стріляють в загон з нарізного за 50-60 м до загонщиків,або по козі яка за 5 м між загонщиками.Це все можна продовжувати ,і продовжувати.Я три сезони це все терпів (просили в загони ходити разом з батьком-він лісник,і мене- бо добре знаю ліс,і де звір).Але коли ти падаєш на землю, бо якийсь багатій лупить з п"ятизарядки по козі в загон,а дроб над тобою по кущам і по стовбурам дерев - я невитримав і після загону висказав все і набив морду.Це не поодинокий випадок не тільки зі мною.Всі мусили мовчати на полюваннях в загонки йшли працівники лісгоспу (лісники,об"єщики-гайові як в кого називаються),а один з власників директор того ж лісгоспу.В же два роки я не хожу на "генеральні охоти".А батько змушений.І коли мені випадає можливість забрати його кудись на полювання в інші угіддя,обов"язково це роблю.Я виріс на охотах де всі рівні: хто на номерах,і хто в загонці.Поїдеш в інший район, з місцевими купим ліцензію на козлика та на пушного-і задоволення від полювання справжнє,бо всі рівні між собою,і всі п"ють та їдять за одним столом а не ... (я впевнений що багато хто із вас теж з цим всім стикався).
Головне що хочу сказати. Ми виросли на своїй батьківщині,ми робили там свої перші кроки,життя там наше проходить,а нам починають вказувати... Так довго не буде!