Корнилов
Снайпер
СмоНе расстраивайтесь, все мажут даже самые ассы! Жизнь такая штука, неизвестно что да как с нами будет!
А как же- один охотник, один заяц!!!
Открытие на пушного зверя2018/19
- Автор теми Давид Маркович
- Дата створення
Давид Маркович
Слідопит
Но мыши дохли, а значит и зайци тоже могли погибать. Тем не менее зверь был!!!!
Давид Маркович
Слідопит
Помню и коты дохли когда мышей на поле наедятся. У деда в деревне поле было через дорогу. И сейчас поле есть,а деревни нет
hanter1982
Слідопит
Поохотились в воскресенье! Этим годом просто напасть какая-то!!!- уже четвёртая охота а зайца НЕТУ Но общение с природой и товарищами оставили только положительные эмоции
Но общение с природой и товарищами оставили только положительные эмоции
Dedushka
Снайпер
Тот дед наверное дома мышей травил крысиным ядом. Но не от полевой мыши кот здох.Помню и коты дохли когда мышей на поле наедятся. У деда в деревне поле было через дорогу. И сейчас поле есть,а деревни нет
Dedushka
Снайпер
Как я уже говорил,поля протравленные химикатами. Спасибо фермерам.Поохотились в воскресенье! Этим годом просто напасть какая-то!!!- уже четвёртая охота а зайца НЕТУ
mulyavchik
Снайпер
А йому п.й,тому хто має контролювати.
Зайця не має...Поохотились в воскресенье! Этим годом просто напасть какая-то!!!- уже четвёртая охота а зайца НЕТУ
Гончі є!, камиш є!, де лис???
П.С.
Відкрились цих вихідних
Заєць є!!!, причому багато.
Хорошої роботи по зайцю собаки не показали, можна сказати взагалі роботи поки що не було, був добор дуже тяжкий і довгий і маровата робота-не робота. Короче кажучи не гон, а гон
. Зайці водили собак як професори - двійки скидки і западали "намертво" - не ходові якісь зайці були. Але після обіду таки пісню почули, хоч по лисиці, але почули...Будемо надіятись на погоду і успіх на наступні вихідні!.
Саша1992 иж 54
Мисливець
І що навіть ніхто нічого не скаже? Мене за 2-х зробили найбільшим браконєром України, а тут 3. Всі так полюють колективом і не потрібно робити з мухи слона, а можна просто привітати, що я і роблю " Вітаю з полем!"
Вітаю з полем
Mechanik
Снайпер
Неділя 11 листопада 2018р. Відкриття полювання на хутрового звіра.
Ранок виявився прохолодним, та вітрянним. Лісові масиви та поля, були окутані туманом.
Каплі роси на стволах рушниці, вказували на високу вологість повітря.
Східний вітер у наших краях, завжди приносить похолодання, та і цього разу прогноз, ствердився.
Я стояв і дивився у далеч полів, перебираючи різні варіанти мого полювання. Куди йти, і де шукати зайчика?
Адже картина угідь, була явно не такою, якою я собі уявляв, Все змінилось, за літо, і обробка землі в першу чергу.
Поля навкруги були вкриті зеленим килимом, та все було засіяно озиминою. Полів з травами, які були минулоріч, вже не було.
Розорані поля з травами, не надихали мене на успішне відкриття полювання,
Заяць покидає такі місця , де людина забирає його природні помешкання, в першу чергу, це - багаторічні трави.
Але що ж тут поробиш, землі арендовані у селян ненаситними агрохолдингами, не цікавлять їх ні на йоту, де жити далі зайцю, чи куріпкам.
Головне для них, це зібрати високі урожаї, трендових культур як ріпак, соняшник, буряк, соя, ціною знищення екосистеми.
Та з кожним роком, стає все гірше і гірше, стан справ з полюванням.
Я ступив на перше поле озимини, та рушив в напрямок сходу, назустріч вітру.
Крок за кроком, я вдивлявся під ноги, побачити сліди зайця міжряддями озимини.
Поскубаної озимини зайцями, я так і не побачив, ні на жодному полі.
Лише, сліди лисиці час від часу, на полях, нагадували про їх присутність.
Перейшовши з озимини на зоране поле, я подався ріллею, правою стороною поля.
Звичайно, ще не прийшов цей час залягати зайцю в таку не влежану ріллю, але не враховувати такий варіант, не варто.
Середини полів такої ріллі, заяць не тримається, переважно лягає на края таких полів.
Пройшовши пару десятків метрів поля, я бачу довгоочікувану картину, яку чекали ми з Вами не один місяць міжсезоння.
Зайчик зірвався з ріллі, з лівого боку поля, не підпустивши мене на перший постріл, в цьому сезоні.
Відстань була критична, і вухатий що духу мчав озиминою, та все ж таки, я йому промов - красава ти вухатий.
Отримавши стартовий андреналін, я почав топтати поля, які я бачив з ріллею.
Але все було глухо, і з кожним полем, тяжість такої ходьби я почав все ж таки, відчувати.
Я вирішив зробити перекус, та перекур в молодій соснині, та й час вже добіг обідньої пори.
Обідаючи, у мене перед очима був біг того зайця, та й хутро у нього було не звичайне для цієї пори, вже - зимове.
Допивши чай, я поклавв пару скибок хліба під деревами молодої сосни, її жителям.
Закинувши рюкзак за плечі, час показував мені звертати на зворотній шлях, так як темніє зараз досить рано.
Я взяв курс на захід, в напрямок зворотнього мого шляху.
Видимість полів була вже кращою, та я обирав глибшу ріллю в надії, підняти зайчика десь на краю поля.
Час від часу я зупинявся на полі, оглядаючи самі привабливі місця зайця, але кожне місце виявлялось, ніким не зайняте.
Як не дивно, але це був - факт. Місць вільних - гори, а бажаючих зайняти затишні місця, на жаль - не має.
День добігав кінця, і до фінішу залишався останній сотні метрів, мого шляху.
Кінець поля озимини, яке межує з ріллею, і я бачу льожку. Знявши рюкзак, та поклавши рушницю на рюкзак, я прийнявся фотографувати льожку.
Кадр один, другий, і я повертаюсь брати рюкзак, рушницю, і бачу, як зайчик який лежав поруч в ріллі, скориставшись моментом, коли я займався "фотополюванням" мені каже - ДО ПОБАЧЕННЯ ДРУЖЕ до наступної неділі.
Який раз я переконався, мабуть що в тисячний раз.
Заяць лежить там, де ми його не чекаємо. Тому друзі, будьте - пильні.
Дякую всім, за увагу.
Ранок виявився прохолодним, та вітрянним. Лісові масиви та поля, були окутані туманом.
Каплі роси на стволах рушниці, вказували на високу вологість повітря.
Східний вітер у наших краях, завжди приносить похолодання, та і цього разу прогноз, ствердився.
Я стояв і дивився у далеч полів, перебираючи різні варіанти мого полювання. Куди йти, і де шукати зайчика?
Адже картина угідь, була явно не такою, якою я собі уявляв, Все змінилось, за літо, і обробка землі в першу чергу.
Поля навкруги були вкриті зеленим килимом, та все було засіяно озиминою. Полів з травами, які були минулоріч, вже не було.
Розорані поля з травами, не надихали мене на успішне відкриття полювання,
Заяць покидає такі місця , де людина забирає його природні помешкання, в першу чергу, це - багаторічні трави.
Але що ж тут поробиш, землі арендовані у селян ненаситними агрохолдингами, не цікавлять їх ні на йоту, де жити далі зайцю, чи куріпкам.
Головне для них, це зібрати високі урожаї, трендових культур як ріпак, соняшник, буряк, соя, ціною знищення екосистеми.
Та з кожним роком, стає все гірше і гірше, стан справ з полюванням.
Я ступив на перше поле озимини, та рушив в напрямок сходу, назустріч вітру.
Крок за кроком, я вдивлявся під ноги, побачити сліди зайця міжряддями озимини.
Поскубаної озимини зайцями, я так і не побачив, ні на жодному полі.
Лише, сліди лисиці час від часу, на полях, нагадували про їх присутність.
Перейшовши з озимини на зоране поле, я подався ріллею, правою стороною поля.
Звичайно, ще не прийшов цей час залягати зайцю в таку не влежану ріллю, але не враховувати такий варіант, не варто.
Середини полів такої ріллі, заяць не тримається, переважно лягає на края таких полів.
Пройшовши пару десятків метрів поля, я бачу довгоочікувану картину, яку чекали ми з Вами не один місяць міжсезоння.
Зайчик зірвався з ріллі, з лівого боку поля, не підпустивши мене на перший постріл, в цьому сезоні.
Відстань була критична, і вухатий що духу мчав озиминою, та все ж таки, я йому промов - красава ти вухатий.
Отримавши стартовий андреналін, я почав топтати поля, які я бачив з ріллею.
Але все було глухо, і з кожним полем, тяжість такої ходьби я почав все ж таки, відчувати.
Я вирішив зробити перекус, та перекур в молодій соснині, та й час вже добіг обідньої пори.
Обідаючи, у мене перед очима був біг того зайця, та й хутро у нього було не звичайне для цієї пори, вже - зимове.
Допивши чай, я поклавв пару скибок хліба під деревами молодої сосни, її жителям.
Закинувши рюкзак за плечі, час показував мені звертати на зворотній шлях, так як темніє зараз досить рано.
Я взяв курс на захід, в напрямок зворотнього мого шляху.
Видимість полів була вже кращою, та я обирав глибшу ріллю в надії, підняти зайчика десь на краю поля.
Час від часу я зупинявся на полі, оглядаючи самі привабливі місця зайця, але кожне місце виявлялось, ніким не зайняте.
Як не дивно, але це був - факт. Місць вільних - гори, а бажаючих зайняти затишні місця, на жаль - не має.
День добігав кінця, і до фінішу залишався останній сотні метрів, мого шляху.
Кінець поля озимини, яке межує з ріллею, і я бачу льожку. Знявши рюкзак, та поклавши рушницю на рюкзак, я прийнявся фотографувати льожку.
Кадр один, другий, і я повертаюсь брати рюкзак, рушницю, і бачу, як зайчик який лежав поруч в ріллі, скориставшись моментом, коли я займався "фотополюванням" мені каже - ДО ПОБАЧЕННЯ ДРУЖЕ до наступної неділі.
Який раз я переконався, мабуть що в тисячний раз.
Заяць лежить там, де ми його не чекаємо.
Тому друзі, будьте - пильні.Дякую всім, за увагу.
василь довжик
Слідопит
Оце звіт!!!Читаючи було відчуття наче з вами там побував.Тисяча лайків від мене.Вдалих вражень від незабутніх полювань,пане Mechanik.Неділя 11 листопада 2018р. Відкриття полювання на хутрового звіра.
Ранок виявився прохолодним, та вітрянним. Лісові масиви та поля, були окутані туманом.
Каплі роси на стволах рушниці, вказували на високу вологість повітря.
Східний вітер у наших краях, завжди приносить похолодання, та і цього разу прогноз, ствердився.
Я стояв і дивився у далеч полів, перебираючи різні варіанти мого полювання. Куди йти, і де шукати зайчика?
Адже картина угідь, була явно не такою, якою я собі уявляв, Все змінилось, за літо, і обробка землі в першу чергу.
Поля навкруги були вкриті зеленим килимом, та все було засіяно озиминою. Полів з травами, які були минулоріч, вже не було.
Розорані поля з травами, не надихали мене на успішне відкриття полювання,
Заяць покидає такі місця , де людина забирає його природні помешкання, в першу чергу, це - багаторічні трави.
Але що ж тут поробиш, землі арендовані у селян ненаситними агрохолдингами, не цікавлять їх ні на йоту, де жити далі зайцю, чи куріпкам.
Головне для них, це зібрати високі урожаї, трендових культур як ріпак, соняшник, буряк, соя, ціною знищення екосистеми.
Та з кожним роком, стає все гірше і гірше, стан справ з полюванням.
Я ступив на перше поле озимини, та рушив в напрямок сходу, назустріч вітру.
Крок за кроком, я вдивлявся під ноги, побачити сліди зайця міжряддями озимини.
Поскубаної озимини зайцями, я так і не побачив, ні на жодному полі.
Лише, сліди лисиці час від часу, на полях, нагадували про їх присутність.
Перейшовши з озимини на зоране поле, я подався ріллею, правою стороною поля.
Звичайно, ще не прийшов цей час залягати зайцю в таку не влежану ріллю, але не враховувати такий варіант, не варто.
Середини полів такої ріллі, заяць не тримається, переважно лягає на края таких полів.
Пройшовши пару десятків метрів поля, я бачу довгоочікувану картину, яку чекали ми з Вами не один місяць міжсезоння.
Зайчик зірвався з ріллі, з лівого боку поля, не підпустивши мене на перший постріл, в цьому сезоні.
Відстань була критична, і вухатий що духу мчав озиминою, та все ж таки, я йому промов - красава ти вухатий.
Отримавши стартовий андреналін, я почав топтати поля, які я бачив з ріллею.
Але все було глухо, і з кожним полем, тяжість такої ходьби я почав все ж таки, відчувати.
Я вирішив зробити перекус, та перекур в молодій соснині, та й час вже добіг обідньої пори.
Обідаючи, у мене перед очима був біг того зайця, та й хутро у нього було не звичайне для цієї пори, вже - зимове.
Допивши чай, я поклавв пару скибок хліба під деревами молодої сосни, її жителям.
Закинувши рюкзак за плечі, час показував мені звертати на зворотній шлях, так як темніє зараз досить рано.
Я взяв курс на захід, в напрямок зворотнього мого шляху.
Видимість полів була вже кращою, та я обирав глибшу ріллю в надії, підняти зайчика десь на краю поля.
Час від часу я зупинявся на полі, оглядаючи самі привабливі місця зайця, але кожне місце виявлялось, ніким не зайняте.
Як не дивно, але це був - факт. Місць вільних - гори, а бажаючих зайняти затишні місця, на жаль - не має.
День добігав кінця, і до фінішу залишався останній сотні метрів, мого шляху.
Кінець поля озимини, яке межує з ріллею, і я бачу льожку. Знявши рюкзак, та поклавши рушницю на рюкзак, я прийнявся фотографувати льожку.
Кадр один, другий, і я повертаюсь брати рюкзак, рушницю, і бачу, як зайчик який лежав поруч в ріллі, скориставшись моментом, коли я займався "фотополюванням" мені каже - ДО ПОБАЧЕННЯ ДРУЖЕ до наступної неділі.
Який раз я переконався, мабуть що в тисячний раз.
Заяць лежить там, де ми його не чекаємо.
Дякую всім, за увагу.
Переглянути вкладення 421507
Переглянути вкладення 421508
Переглянути вкладення 421509
Переглянути вкладення 421510
Переглянути вкладення 421511
Переглянути вкладення 421512
Переглянути вкладення 421513
Переглянути вкладення 421514
Переглянути вкладення 421515
Переглянути вкладення 421516
Переглянути вкладення 421517
Переглянути вкладення 421518
Переглянути вкладення 421519
Давид Маркович
Слідопит
Dedushka
Снайпер
Хороший отчет. Прочитал,как будто сегодня на охоте побывал. Сразу вспомнил свое похождение по полям.Неділя 11 листопада 2018р. Відкриття полювання на хутрового звіра.
Ранок виявився прохолодним, та вітрянним. Лісові масиви та поля, були окутані туманом.
Каплі роси на стволах рушниці, вказували на високу вологість повітря.
Східний вітер у наших краях, завжди приносить похолодання, та і цього разу прогноз, ствердився.
Я стояв і дивився у далеч полів, перебираючи різні варіанти мого полювання. Куди йти, і де шукати зайчика?
Адже картина угідь, була явно не такою, якою я собі уявляв, Все змінилось, за літо, і обробка землі в першу чергу.
Поля навкруги були вкриті зеленим килимом, та все було засіяно озиминою. Полів з травами, які були минулоріч, вже не було.
Розорані поля з травами, не надихали мене на успішне відкриття полювання,
Заяць покидає такі місця , де людина забирає його природні помешкання, в першу чергу, це - багаторічні трави.
Але що ж тут поробиш, землі арендовані у селян ненаситними агрохолдингами, не цікавлять їх ні на йоту, де жити далі зайцю, чи куріпкам.
Головне для них, це зібрати високі урожаї, трендових культур як ріпак, соняшник, буряк, соя, ціною знищення екосистеми.
Та з кожним роком, стає все гірше і гірше, стан справ з полюванням.
Я ступив на перше поле озимини, та рушив в напрямок сходу, назустріч вітру.
Крок за кроком, я вдивлявся під ноги, побачити сліди зайця міжряддями озимини.
Поскубаної озимини зайцями, я так і не побачив, ні на жодному полі.
Лише, сліди лисиці час від часу, на полях, нагадували про їх присутність.
Перейшовши з озимини на зоране поле, я подався ріллею, правою стороною поля.
Звичайно, ще не прийшов цей час залягати зайцю в таку не влежану ріллю, але не враховувати такий варіант, не варто.
Середини полів такої ріллі, заяць не тримається, переважно лягає на края таких полів.
Пройшовши пару десятків метрів поля, я бачу довгоочікувану картину, яку чекали ми з Вами не один місяць міжсезоння.
Зайчик зірвався з ріллі, з лівого боку поля, не підпустивши мене на перший постріл, в цьому сезоні.
Відстань була критична, і вухатий що духу мчав озиминою, та все ж таки, я йому промов - красава ти вухатий.
Отримавши стартовий андреналін, я почав топтати поля, які я бачив з ріллею.
Але все було глухо, і з кожним полем, тяжість такої ходьби я почав все ж таки, відчувати.
Я вирішив зробити перекус, та перекур в молодій соснині, та й час вже добіг обідньої пори.
Обідаючи, у мене перед очима був біг того зайця, та й хутро у нього було не звичайне для цієї пори, вже - зимове.
Допивши чай, я поклавв пару скибок хліба під деревами молодої сосни, її жителям.
Закинувши рюкзак за плечі, час показував мені звертати на зворотній шлях, так як темніє зараз досить рано.
Я взяв курс на захід, в напрямок зворотнього мого шляху.
Видимість полів була вже кращою, та я обирав глибшу ріллю в надії, підняти зайчика десь на краю поля.
Час від часу я зупинявся на полі, оглядаючи самі привабливі місця зайця, але кожне місце виявлялось, ніким не зайняте.
Як не дивно, але це був - факт. Місць вільних - гори, а бажаючих зайняти затишні місця, на жаль - не має.
День добігав кінця, і до фінішу залишався останній сотні метрів, мого шляху.
Кінець поля озимини, яке межує з ріллею, і я бачу льожку. Знявши рюкзак, та поклавши рушницю на рюкзак, я прийнявся фотографувати льожку.
Кадр один, другий, і я повертаюсь брати рюкзак, рушницю, і бачу, як зайчик який лежав поруч в ріллі, скориставшись моментом, коли я займався "фотополюванням" мені каже - ДО ПОБАЧЕННЯ ДРУЖЕ до наступної неділі.
Який раз я переконався, мабуть що в тисячний раз.
Заяць лежить там, де ми його не чекаємо.
Дякую всім, за увагу.
Переглянути вкладення 421507
Переглянути вкладення 421508
Переглянути вкладення 421509
Переглянути вкладення 421510
Переглянути вкладення 421511
Переглянути вкладення 421512
Переглянути вкладення 421513
Переглянути вкладення 421514
Переглянути вкладення 421515
Переглянути вкладення 421516
Переглянути вкладення 421517
Переглянути вкладення 421518
Переглянути вкладення 421519
Усім доброго здоров‘я та з відкриттям полювання!
03.11 відбулося відкриття полювання на пушного на Хмельниччині.
Уже більше 7 років, я приїзджаю до себе на батьківщину на відкриття і цей рік не став виключенням - це вже, як традиція!
02.11 я та ще 2 товариша після робочого дня стартуємо з Києва і 20.00 ми уже на місці. По дорозі заїхали до місцевого єгеря, взяли дозвільні документи та уточнили, що до місць полювання, і не дарма, оскільки, деякі місця полювання цього року закрили або ж створили відновлювальні зони, а саме місця де по дорозі я думав, що будимо там полювати... але нічого є інші перспективні ділянки))
Після чого, бистренько до бабусі, яка уже замикалася з гарячим боргом та пирогами з горохом та часником - смакота))
По приїзду зразу за стіл і наша вечеря потихеньку переросла у довготривале спілкування на мисливську тематику. І так до тих пір, пока не стало зрозуміло, що спати уже ніколи)))
О 5.00 виїзд з дому, пр дорозі забираємо ще одного місцевого мисливця з російським гончаком і їдемо в угіддя. О 7.20 уже на місці. По традиції робимо по глотку смачного віскі та трішки на землю, щоб віддати дань природі та поговорити місцевих мисливських духів))
Ну все, накінець можна розпочати саме полювання... І так, перші берем місцеві городи, так названі людські паї, але на жаль крім двох котів там нічого більше не було. Другим вирішили брати беріг довижиною більше кілометра, а де підійшовши до нього стало зрозуміло, що тут ми нічого не вполюємо, оскільки трава та бур‘я ни вище голови... але вирішуємо зачипити край ближчий до поля і йти один ві одного на відстані не більше 30м. Пройшовши метрів триста від мене встає перший вухате в метрах 5-ти, але за кущів я не зміг зробити жодного пострілу і вухатий залишився цілий та непошкодженим. Далі вийшли на дорогу і направилися у сторону занедбаного парку, не доходячи до нього за метрів 70, заскакує туди пес і піднімає зайця якого жене в протилежну сторону від нас... блін пока не везе...
після чого вирішуємся розбитися на двоє та взяти два яри. Мені пощастило йти з місцевим та псом. На початку яру нас зустрів невелика ділянка очерету, де явно пахло лисом)) так і сталося пес вскочив в очерет і через пару хвилин почав крутити пухнастого, через четверть часу матьорий лисяра вилітає на мене в метрах 25, після першого пострілу шротом 3 він падає через голову, але хамить піднімається і біжить, другим пострілом шріт 2 він присів але побіг далі... я за ним на поле, вибігаю на горбок і бачу,як він забавляє оберти і по тихенько починає дерти носом озиму. Пробігти ще трішки завалюється на лівий бік, і якраз у цей момент його доганяє Буян, потріпавши - рижий уже не подавав ознак життя. Мене вітають з першим трофеєм. З полем))
Чекаючи поки хазяїн пса, обдере лиси, бо я подарував його йому - випили по крові і пішли далі. А далі знову була трава де з спідніг у товариша вискочив зайка і він влучним пострілом добув його. З полем друже! Після чого до обіду ми вже нічого не бачили, куди не підем нам на зустріч місцеві колективи...(((
Будо прийнято рішення змінити місце полювання, переїзд даємо до іншого місця, де вирішуємо взяти старий сад та занедбані ферми. На одні з ферм, Буян виставляє зайця на іншого товариша який влучним пострілом добуває його. Гарний був вистріл, з полем...
Далі сад у якому було ще 2 зайці та лисиця, але через чагарники одному з товаришів не було,як зробити прицільний постріл... інший заєць та лиси втекли без пострілу... де підійшов до кінця, вижаті та стомленні ми та пес, але всі остались задоволенні)))
На другий день до нас приєдналися ще 3 місцевих мисливці. У цей день було вирішено походити поруч з селом, бо після обіду на Київ...
Першим був місцевий сад у якому я перший піднімаю зайця у 2 метрах, але як і першого разу за кущів не встигаю навіть скинути рушницю, як зайку вже не видно. Кричу фланговому - пильнуй, через хвилину постріл - кричить є))
Далі зайця піднімає буян, але зробивши круг, він кинув слід. Ідемо далі, від власника пса встає з під ніг заєць, він його тричі маже, після чого набігає на Колю, який уже з зайцем, і майстерно з першу пострілу добуває його - і передає мисливцю, який за мить до цього його змазав. Зайця на шнурок і йдемо далі... майже в кінці саду з під кума (він же місцевий)) піднімається заєць, коли той заплутався в ожині і в пав. Каже- невстиг голову підняти, як чую бах, піднімаю голову стоїть Коля з зайцем у руках.... ну і пішло поїхало, після цього Коля більше не стріляв)) і так - 3-й за годину полювання для мисливця зі стажем у два сезони зажирно)))
Ідемо далі в беріг зарослий осокою та травою. До речі у цьому березі, я уже три роки підряд виходив з зайцем) і так трапилося і в той день.
І так, тільки ростягнулися, як перед мною квадратів 30 густої висохшої кропиви та будяків - ну 100 відсотків його місце, думаю про себе! Але розумію, що якщо зайду туди то знову підніму, а зробити постріл не буде змоги, але все ж вирішую зайти, що буде то буде)) заходжу і пройшовши метрів 5 вилітає з підніг зайчуган - розумію, що якщо не буду стомлять прямо зараз то знову він від мене в тече, а у Миколи вже буде 4))) приймаю рішення стрияти на в скидку буквально в ногах метрів 5-8. Вистріл, кущі не шелестять, підходжу і бачу картину, лежить заєць, але... загалом сама тушка лишилася ціла, а шия і голова відсутня...((( ось так трохи по дурному я добув першого свого зайця у цьому сезоні)
Далі ми пройшли його до кінця і було ще три зайці одного з під пса добули по іншому змазали. 3-й побіг не стріляний. Ось так закінчилося моє відкриття, досить цікаве і повчальне). Паралельно кайфанув від роботи нової рушники, перший її зайка та лис (Зауер мод. 2, кал. 20/65) відпрацювала досить не погано, а головне після 30 км, не відчуваєш її на плечі)))На жаль фото з полювання не зробив... До речі минулого року на відкриття дещо схожа була ситуація. У перший день відходили у п’ятьох цілий день і взяли тільки два зайчики і то під кінець дня, два з двох. А на другий день до 11 години уже усі були з зайцем і ходили по суті по тих самих місцях, дивно якось))) то він є то не має))
А вже у цю суботу полював на Київщині. Поїхали у трьох. Ходили пів дня по травах та бур’янах. Зайця майже не має, озимини з’їздженна фарщиками та іншим пад...м. Але мені повезло, буквально через пів години від початку полювання у мене з під ніг встав заєць, точніше зайчиха на жаль((( з першого пострілу промазав, бо шуганувся і з переляку стрельнув Бог знає куди))) а з другого -шріт 2 зробив свою грізну роботу, зайву перекотився через голову зробив свічку і замертво у пав до доду... далі ми ходили до обіду, підняли пару куріпок і більше нічого не бачили, окрім дивовижної природи у тумані))
Усіх з полем, добра та миру!
Фото не грузиться(((
03.11 відбулося відкриття полювання на пушного на Хмельниччині.
Уже більше 7 років, я приїзджаю до себе на батьківщину на відкриття і цей рік не став виключенням - це вже, як традиція!
02.11 я та ще 2 товариша після робочого дня стартуємо з Києва і 20.00 ми уже на місці. По дорозі заїхали до місцевого єгеря, взяли дозвільні документи та уточнили, що до місць полювання, і не дарма, оскільки, деякі місця полювання цього року закрили або ж створили відновлювальні зони, а саме місця де по дорозі я думав, що будимо там полювати... але нічого є інші перспективні ділянки))
Після чого, бистренько до бабусі, яка уже замикалася з гарячим боргом та пирогами з горохом та часником - смакота))
По приїзду зразу за стіл і наша вечеря потихеньку переросла у довготривале спілкування на мисливську тематику. І так до тих пір, пока не стало зрозуміло, що спати уже ніколи)))
О 5.00 виїзд з дому, пр дорозі забираємо ще одного місцевого мисливця з російським гончаком і їдемо в угіддя. О 7.20 уже на місці. По традиції робимо по глотку смачного віскі та трішки на землю, щоб віддати дань природі та поговорити місцевих мисливських духів))
Ну все, накінець можна розпочати саме полювання... І так, перші берем місцеві городи, так названі людські паї, але на жаль крім двох котів там нічого більше не було. Другим вирішили брати беріг довижиною більше кілометра, а де підійшовши до нього стало зрозуміло, що тут ми нічого не вполюємо, оскільки трава та бур‘я ни вище голови... але вирішуємо зачипити край ближчий до поля і йти один ві одного на відстані не більше 30м. Пройшовши метрів триста від мене встає перший вухате в метрах 5-ти, але за кущів я не зміг зробити жодного пострілу і вухатий залишився цілий та непошкодженим. Далі вийшли на дорогу і направилися у сторону занедбаного парку, не доходячи до нього за метрів 70, заскакує туди пес і піднімає зайця якого жене в протилежну сторону від нас... блін пока не везе...
після чого вирішуємся розбитися на двоє та взяти два яри. Мені пощастило йти з місцевим та псом. На початку яру нас зустрів невелика ділянка очерету, де явно пахло лисом)) так і сталося пес вскочив в очерет і через пару хвилин почав крутити пухнастого, через четверть часу матьорий лисяра вилітає на мене в метрах 25, після першого пострілу шротом 3 він падає через голову, але хамить піднімається і біжить, другим пострілом шріт 2 він присів але побіг далі... я за ним на поле, вибігаю на горбок і бачу,як він забавляє оберти і по тихенько починає дерти носом озиму. Пробігти ще трішки завалюється на лівий бік, і якраз у цей момент його доганяє Буян, потріпавши - рижий уже не подавав ознак життя. Мене вітають з першим трофеєм. З полем))
Чекаючи поки хазяїн пса, обдере лиси, бо я подарував його йому - випили по крові і пішли далі. А далі знову була трава де з спідніг у товариша вискочив зайка і він влучним пострілом добув його. З полем друже! Після чого до обіду ми вже нічого не бачили, куди не підем нам на зустріч місцеві колективи...(((
Будо прийнято рішення змінити місце полювання, переїзд даємо до іншого місця, де вирішуємо взяти старий сад та занедбані ферми. На одні з ферм, Буян виставляє зайця на іншого товариша який влучним пострілом добуває його. Гарний був вистріл, з полем...
Далі сад у якому було ще 2 зайці та лисиця, але через чагарники одному з товаришів не було,як зробити прицільний постріл... інший заєць та лиси втекли без пострілу... де підійшов до кінця, вижаті та стомленні ми та пес, але всі остались задоволенні)))
На другий день до нас приєдналися ще 3 місцевих мисливці. У цей день було вирішено походити поруч з селом, бо після обіду на Київ...
Першим був місцевий сад у якому я перший піднімаю зайця у 2 метрах, але як і першого разу за кущів не встигаю навіть скинути рушницю, як зайку вже не видно. Кричу фланговому - пильнуй, через хвилину постріл - кричить є))
Далі зайця піднімає буян, але зробивши круг, він кинув слід. Ідемо далі, від власника пса встає з під ніг заєць, він його тричі маже, після чого набігає на Колю, який уже з зайцем, і майстерно з першу пострілу добуває його - і передає мисливцю, який за мить до цього його змазав. Зайця на шнурок і йдемо далі... майже в кінці саду з під кума (він же місцевий)) піднімається заєць, коли той заплутався в ожині і в пав. Каже- невстиг голову підняти, як чую бах, піднімаю голову стоїть Коля з зайцем у руках.... ну і пішло поїхало, після цього Коля більше не стріляв)) і так - 3-й за годину полювання для мисливця зі стажем у два сезони зажирно)))
Ідемо далі в беріг зарослий осокою та травою. До речі у цьому березі, я уже три роки підряд виходив з зайцем) і так трапилося і в той день.
І так, тільки ростягнулися, як перед мною квадратів 30 густої висохшої кропиви та будяків - ну 100 відсотків його місце, думаю про себе! Але розумію, що якщо зайду туди то знову підніму, а зробити постріл не буде змоги, але все ж вирішую зайти, що буде то буде)) заходжу і пройшовши метрів 5 вилітає з підніг зайчуган - розумію, що якщо не буду стомлять прямо зараз то знову він від мене в тече, а у Миколи вже буде 4))) приймаю рішення стрияти на в скидку буквально в ногах метрів 5-8. Вистріл, кущі не шелестять, підходжу і бачу картину, лежить заєць, але... загалом сама тушка лишилася ціла, а шия і голова відсутня...((( ось так трохи по дурному я добув першого свого зайця у цьому сезоні)
Далі ми пройшли його до кінця і було ще три зайці одного з під пса добули по іншому змазали. 3-й побіг не стріляний. Ось так закінчилося моє відкриття, досить цікаве і повчальне). Паралельно кайфанув від роботи нової рушники, перший її зайка та лис (Зауер мод. 2, кал. 20/65) відпрацювала досить не погано, а головне після 30 км, не відчуваєш її на плечі)))На жаль фото з полювання не зробив... До речі минулого року на відкриття дещо схожа була ситуація. У перший день відходили у п’ятьох цілий день і взяли тільки два зайчики і то під кінець дня, два з двох. А на другий день до 11 години уже усі були з зайцем і ходили по суті по тих самих місцях, дивно якось))) то він є то не має))
А вже у цю суботу полював на Київщині. Поїхали у трьох. Ходили пів дня по травах та бур’янах. Зайця майже не має, озимини з’їздженна фарщиками та іншим пад...м. Але мені повезло, буквально через пів години від початку полювання у мене з під ніг встав заєць, точніше зайчиха на жаль((( з першого пострілу промазав, бо шуганувся і з переляку стрельнув Бог знає куди))) а з другого -шріт 2 зробив свою грізну роботу, зайву перекотився через голову зробив свічку і замертво у пав до доду... далі ми ходили до обіду, підняли пару куріпок і більше нічого не бачили, окрім дивовижної природи у тумані))
Усіх з полем, добра та миру!
Фото не грузиться(((
Черниговский
Слідопит
Мы тоже наконец то дождались долгожданного открытия на зайчика но почему то ходим на утку хочется на зайца ходишь на зайца охота на утку может быть это у меня только так мне тоже удалось попасть на охоту в свой коллектив, и получить массу удовольствия,и маленькие трофеи подняли двух зайчиков и енота и мне повезло добыть два трофея
ну а потом
всех с полем!
но почему то ходим на утку хочется на зайца ходишь на зайца охота на утку может быть это у меня только так мне тоже удалось попасть на охоту в свой коллектив, и получить массу удовольствия,и маленькие трофеи подняли двух зайчиков и енота и мне повезло добыть два трофея
Роуч Ротингер
Слідопит
С Полем!!! Хорошие трофеи!!!Мы тоже наконец то дождались долгожданного открытия на зайчика