Пишу в цьому розділі "собачу" тему бо розділ "Мисливські собаки" неіснує. Маю надію що адмін створить відповідний розділ і тему перенесе туди.
Почнемо від інформації про цього гончака:
Український гірський гончак
Універсальний собака, який поєднує у собі якості гончака, звірової собаки і сполохувача.
Злобність до звіра, сміливість, слухняність, витривалість українського гірського гончака (далі
- УГГ) дозволяють успішно використовувати його для полювання на різноманітну
мисливську звірину, а за певних умов навіть на птахів. Ці собаки здатні затримати на місці
кабана до підходу мисливця, який, своєю чергою, може спокійно зробити влучний постріл.
Собака гонить звіра з виразним, притаманним породі лунким голосом. Якщо звір пройшов
повз мисливця і не був поранений, то УГГ після короткого переслідування його “відпустить”.
Ця властивість дозволяє ефективніше здійснювати полювання в умовах дедалі більшого
роздрібнення мисливських угідь. Полювання з УГГ, на відміну від полювань з гончаками
багатьох інших порід, може відбуватися без зайвого хвилювання господаря і без безкінечного
чекання на собаку чи її тривалих пошуків після полювання. Український гірський гончак
успішно шукає пораненого звіра по кровавому сліду. Він здатний знайти підранка навіть за
добу від часу поранення. Багато собак цієї породи “віддає” голос над знайденим мертвим
звіром, що є дуже цінною якістю за умови відсутності снігу й можливості знайти собаку й
звіра по слідах. Ці властивості додають особливої принадності УГГ, та зумовлюють гарні
перспективи поширення використання собак цієї породи у мисливських господарствах, в
яких здійснюється комерційне полювання з веж. Успішно полюють з УГГ і на зайця з
лисицею, де собаці відводиться роль сполохувача (загонича). Він також легко й охоче апортує
дрібну дичину, йде у воду і прочісує зарості. Український гірський гончак – відданий,
кмітливий та люблячий чотирилапий товариш, невтомний та роботящий партнер мисливця,
що асистує йому під час мисливських пригод.
Регіон походження Українського гірського гончака - Українські Карпати
(Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина і Буковина). З давніх давен українські горяни
використовували цих чорно-підпалих собак на полюваннях в тяжких умовах гірської
місцевості на небезпечного звіра. І тому намагалися від покоління до покоління формувати,
розвивати й підтримувати в собаках цієї породи якості, що мають особливе значення для
полювань у горах. Це й зумовило неабияку витривалість, сміливість і здатність УГГ добре
орієнтуватися в гущавині порослих тереном гірських схилів. Сьогодні вирізняють УГГ двох
типів, які зараховуються до однієї породи, все ж мають відмінність між собою за зростом та
темпераментом.
Український гірський гончак (великий)
Український гірський гончак — собака міцного типу конституції. Висота в холці у
псів 55 — 65 см., у сук 52 — 62 см.
Масть. Чорна з різко виділеними рудими підпалинами на морді, надбрівних дугах,
грудях, внутрішній і зовнішній стороні кінцівок, на пальцях, на нижній стороні хвоста
до 1/3 або 1/2 його довжини. Трапляються і не є недоліком малі білі плями на лапах, грудях,
лобі, на кінці хвоста.
Шерсть. На голові, ногах і вухах коротка шовковиста, на решті тіла довша, жорстка,
щільно прилягає до тіла. Добре розвинуте підшерстя.
Шкіра, м’язи, кістяк. Шкіра щільна, еластична, без зморшок. Мускулатура суха,
добре розвинута. Кістяк міцний.
Голова. Клиноподібна, пропорційна, невелика, суха. Черепна коробка довжиною
дорівнює довжині морди, потиличний виступ виражений слабо. Перехід від лоба до морди
плавний. Мочка носа чорна, широка, розкрита. Губи м’ясисті, добре прикривають зуби,
без брилів.
Очі. Темно-карі, середньої величини, з косим прорізом вік, білок ока прихований, краї
повік темні.
Вуха. Тонкі, закруглені, висячі в формі трикутника, середньої величини, переднім
краєм прилягають до голови, посаджені трохи вище лінії очей.
Зуби та прикус. Зуби міцні, рівні, білі, прикус ножицеподібний.
Шия. Середньої довжини, м’язиста, досить груба, в розрізі овальна.
Груди. Широкі, глибокі, ребра спущені до ліктів і нижче.
Живіт. Піднятий вище лінії грудей.
Спина. Пряма, м’язиста.
Круп. Широкий, трохи похилий.
Передні кінцівки. Прямі, сухі, костисті і м’язисті. При огляді спереду прямі й
паралельні.Відстань від ліктів до кінця лап дорівнює половині висоти собаки в холці. Розріз
передпліччя овальний, лікті завернуті назад.
Задні кінцівки. Сухі, костисті, м’язисті. При огляді ззаду — прямі й паралельні.
Кути з’єднань скакальних суглобів добре виражені.
Лапи. Овальної, або круглої форми, пальці стиснуті, кігті чорні, спрямовані в землю.
Хвіст. Шаблеподібний, в основі товстий, до кінця тонкий (морквою). Довжина хвоста –
до скакального суглоба. В стані спокою опущений і вигнутий шаблеподібно, в
збудженні піднятий дещо вище лінії спини.
Український гірський гончак (малий)
Український гірський гончак — собака сухого та міцного типу конституції. Висота в
холці у псів 44 — 52 см., у сук 42 — 50 см.
Масть. Чорна або руда з різко виділеними рудими або жовтими підпалинами на
морді, надбрівних дугах, грудях, внутрішній і зовнішній стороні кінцівок, на пальцях,
на нижній стороні хвоста до 1/3 або 1/2 його довжини. Трапляються і не є недоліком малі білі
плями на лапах, грудях, лобі, на кінці хвоста.
Шерсть. На голові, ногах і вухах коротка шовковиста, на решті тіла довша, жорстка,
щільно прилягає до тіла. Добре розвинуте підшерстя.
Шкіра, м’язи, кістяк. Шкіра щільна, еластична,без зморшок. Мускулатура суха,
добре розвинута. Кістяк міцний.
Голова. Клиноподібна, пропорційна, невелика, суха. Черепна коробка за довжиною
дорівнює морді, потиличний виступ виражений слабо. Перехід від лоба до морди
плавний. Мочка носа чорна, широка, розкрита. Губи м’ясисті, добре прикривають зуби,
без брилів.
Очі. Темно-карі, середньої величини, з косим прорізом вік, білок ока прихований, краї
повік темні.
Вуха. Тонкі, заокруглені, висячі, у формі трикутника, середньої величини, переднім
краєм прилягають до голови, посаджені трохи вище лінії очей.
Зуби та прикус. Зуби міцні, рівні, білі, прикус ножицеподібний.
Шия. Середньої довжини, м’язиста, досить груба, в розрізі овальна.
Груди. Широкі, глибокі, ребра спущені до ліктів і нижче.
Живіт. Піднятий вище лінії грудей.
Спина. Пряма, м’язиста.
Круп. Широкий, трохи похилий.
Передні кінцівки. Прямі, сухі, костисті і м’язисті. При огляді зпереду прямі і
паралельні. Відстань від ліктів до кінця лап дорівнює половині висоти собаки в холці. Розріз
передпліччя овальний, лікті завернуті назад.
Задні кінцівки. Сухі, костисті, м’язисті. При огляді ззаду — прямі й паралельні.
Кути з’єднань скакальних суглобів добре виражені.
Лапи. Овальної, або круглої форми, пальці стиснуті, кігті чорні, спрямовані в землю.
Хвіст. Шаблеподібний, в основі товстий, до кінця тонкий (морквою). Довжина хвоста –
до скакального суглоба. В стані спокою опущений і вигнутий шаблеподібно, в
збудженні піднятий дещо вище лінії спини
http://uk.wikipedia.org/wiki/Український_гірський_гончак
Останнє редагування:
