Також в ту пору запам'ятався випадок,
було закриття полювання на хутро і я на годину спізнився, бо їхав з чергування додому.Швидко перевдягнувсь, рушницю на плече, собаку з вольєра і бігом через городи на пойму доганяти хлопців.
Вночі випало см.10 снігу,краса навколо - не передати , вибігаю за село ,находжу сліди хлоців і спішу до них.Через кілька хвилин вже їх бачу десь біля кілометра попереду.Варто зазначити , що полювали на полі попід меліоративними канавами, які були густо порослі чагарями - один мисливець ішов по одній стороні інший по протилежній, звір вискакував або на одного , або на другого.
Я взяв помічницю на довгий повідок, який прив'язав до пояса, і спокійно пішов в напрямку до хлопців по їх же слідах.через якихось 200м. Тайга затурбувалась, закрутила хвостом і потягла в канаву, я вже зрозумів, що там щось є - і через секунду на інший берег вискакує здоровенний русачина - відпускаю метрів на тридцять, постріл і заєць котиться через голову.Тайга скавулить від радості і танцює на задніх лапах, я дістаю гільзу - нюхаю запах згорівшого "" Сокола" --ось воно щастя.
Хлопці бачать все це здалеку,махають мені руками.Чіпляю зайця на дерево, роблю фото на згадку і спішу до хлопців, залишивши зайця висіти на дереві з думкою забрати ввечері , бо день тільки почався.
Не буду описувати полювання на протязі всього дня - але суть в тому, що нас було п'ятеро і я до вечора добув ще 4 русака, хлопцям того дня не щастило ,от мій день був і все ( звичайно віддав іншим - це була норма) мій русак висів біля канави.
Під вечір хлопці вирішили зайти в гості до товариша в сусіднє село , а я навпростець пішов по зайця і додому.
Забравши зайця , відпустив Тайгу з повідка бо вже стріляти не збирався і вирішив обійти другою дорогою розлив води.Через кілометр зустрів мисливця, який курив на березі канави, підійшов, привітались, познайомились, розговорились.
І коли вже збирались розходитись, він між словом сказав, що от і закінчився сезон, а він так жодного зайця і не вполював --знов мовляв дружина кепкувати буде.
Я не роздумуючи розв'зав рюкзак і простягнув йому свого зайця, чоловік спочатку зніяковів , не хотів брати, але я його впевнив, що в мене сьогодні емоцій і так через край.Тепло розпрощавшись розійшлися кожний до свого села.
Вже сутеніло, до села залишилось пару сотень метрів, я зняв з плеча "тулку" щоб розрядити і тут почув біля хатів тонке дзявкання Тайги, яке швидко рухалось у мій бік - через кілька секунд повз мене пролітає заєць, відпускаю його в сторону поля - постріл і заєць зробивши двойне сальто затихає на снігу, підбігла Тайга , злегка тріпонула, підходжу, беру зайця за ноги, зтрушую сніг, ще не можу отямитись -- іду до хати просто несучи зайця в руках.
В дворі зустрічає дружина, питає про постріл, невірить -- думає, що жартую з нею, даю їй ще теплого зайця і йду годувати собак.
.
