Незавжди, наша дітвора йде слідами, своїх батьків, і це звичайно є трохи прикро, для самих батьків.
Здатність організму на генетичному рівні передавати наші власні захоплення, не завжди спрацьовує.
Сім`я художників, але сина до малювання, натхнення немає взагалі. Батьки в розпачі, звідки такий генофонд у хлопця.
Сім`я селян, батьки дітей принадились до оковитої все їхнє життя, та діти ( П`ЯТЕРО) росли як бур`ян при дорозі, але ж дітки, закінчили школу з золотими медалями та пішли у доросле життя.
Сім`я вчителів, поважні люди, а син їхній був тяжким тягарем для них. На стакані так і дожив, але пішов в інший світ...
Багато ше можу привести прикладів із свого життя, але питання в іншому.
Не треба нікого і ніколи примушувати до наших хобі, захоплювань.
У дітей своє життя, свої поглди, і вони мають право, на власний вибір.
В моїй сім`ї не було мисливців, рибаки були, але мисливців ніколи. Ми із ДВОЙНЯТ я і сестра.
Сестра ганяла у футбол з хлопцями, а я поміж стариками фронтовиками, терся як риба на весні.
- Діду, ружо покажіть своє. А потримати можна? А шо це за ружжо? А як воно Б`Є ? А пороху, відсипте трохи мені?
А ще капсулів дасте пару штук?
А я Вам огород зкопаю, чи риби наловлю, чи на пляшку назбираю
І понеслось...гільзи, порох, шріт, патронташі, і все збирав в чумуЙдан, який був для мене найдорожчим майном.
Потім, все обірвалось в одну мить, приїхали мєнти в школу, і давай робити шмон по школі - ВИБУХІВКА у школярів.
Мама почула кіпіш по селі, і за мій чумуЙдан і все моє добро лягло на дно річки Дніпро.
Я з дому зійшов...в знак протесту. Поблукав два дні, посадками і полями, і прийшов... Голод, не тітка
Тоді я мєнтів так не злюбив, що через них, у мене нічого не стало. А я так тяжко, це все добро збирав, роками.
Але мене це не зупинило. Ні погрози батьків, ні школа, ні мєнти, а навпаки я почав шукати ще більше, та мій круг друзів мисливців, зріс в рази. Царство Небесне їм. Хай спочивають з Богом. Немає вже їх...