Байки у костра.

[NORD_10]

***

Знову дим потягнуло над яром,
І за обрій ховається Сонце…
На серванті лиш радіо грає,
Щось малює хлопча на віконці.

Етажерка з книжками, серветка,
Так годилось тоді для краси,
На столі керосинова лампа –
Ось все світло на тії часи.

Повечеряли та й полягали,
Тихо щось про своє гомонять,
Та немає як розмовляти –
На роботу о п’ятій вставать.

Аби встигнути до роботи,
Ще й домашньому раду дати,
Батько вже обійшов господарку,
В школу діток збирає мати.

Так прожили віка душа в душу,
Вже онуків устигли глядіти,
І міняється світ весь довкола,
На престижних роботах діти.

Лиш дід з бабою не молодіють.
А онуки ростуть як з води…
Як стареньким дасть Бог дочекати.
Праонуки прибудуть сюди…

І щасливі є ті, хто дождались,
За Межу їм не страшно іти.
Що змогли – все нащадкам віддали.
Є могилки кому обійти…

Стецько Гранчак, 2025

 

[tyrist 1945]

***

Знову дим потягнуло над яром,
І за обрій ховається Сонце…
На серванті лиш радіо грає,
Щось малює хлопча на віконці.

Етажерка з книжками, серветка,
Так годилось тоді для краси,
На столі керосинова лампа –
Ось все світло на тії часи.

Повечеряли та й полягали,
Тихо щось про своє гомонять,
Та немає як розмовляти –
На роботу о п’ятій вставать.

Аби встигнути до роботи,
Ще й домашньому раду дати,
Батько вже обійшов господарку,
В школу діток збирає мати.

Так прожили віка душа в душу,
Вже онуків устигли глядіти,
І міняється світ весь довкола,
На престижних роботах діти.

Лиш дід з бабою не молодіють.
А онуки ростуть як з води…
Як стареньким дасть Бог дочекати.
Праонуки прибудуть сюди…

І щасливі є ті, хто дождались,
За Межу їм не страшно іти.
Що змогли – все нащадкам віддали.
Є могилки кому обійти…

Стецько Гранчак, 2025

++Файно і трохи сумно

 

[Степанович 2]

++Файно і трохи сумно

 

[NORD_10]

***

Де колос зерном наливався -
Прапорів синьо-жовтих ряд.
А руки, що хліб цей збирали
Під ними в могилах лежать…

І скрізь, де пройдеш чи проїдеш
Усюди картина одна…
Ряди прапорів синьо-жовтих
Три роки в країні війна…

А в кожнім сквері та парку
Алеї Слави заклали,
Щоб бачило місто Героїв,
Які найдорожче віддали…

В рядок чи по колу портрети
В шершавий «піксель» закуті,
Начальство районне торочить,
Що подвиги їх не забуті…

І щоб молоде покоління
На вчинки їхні рівнялось,
Але чи хоч хтось із них знає
Якою ціною це далось…

Яку ціну тому мати
Сплатила за свого сина.
Вдовицею в двадцять стала
З лиця ще - зовсім дитина…

Чи думав той , хто в могилі,
Що нині подвиг звершає…
Напевне ні… він і з Неба
Іще всіх нас захищає…

Алеї Слави – це справа,
Так «керівництво» сказали…
Але якби мали совість,
Портрети не там би поклали.

Внесіть у сесійні зали
У кожен свій кабінет,
Щоб кожному з вас у вічі
Дивився Героя портрет.

Як будете «За» натискати
Щоб рвати з держави «своє»
Героя кожного погляд
Нехай перед вами встає…


Стецько Гранчак, 24.02.2025…

 

[tyrist 1945]

 

[Степанович 2]

Сумно ...

 

[Клещенко Д.М.]

Хочу в село, де снігом стріхи замітає,
Де дітлахи з колядками ідуть.
Хочу в село, де лиха не буває,
Де в мирі й злагоді родини всі живуть.

Хочу в село, там де жива прабабця,
І прадід стиха дивиться у слід.
Хочу в село, там де тепло у хатці,
І в печі мліє запашний обід.

Хочу в село, в своє дитинство світле,
Де тихо й затишно, і рідні всі живі.
Хочу в село, в усе знайоме й рідне,
Хочу в село - лунає в голові.

 

[Степанович 2]

Гарно

 

[NORD_10]

***

Ми тільки фарби краплини десь на палітрі у Бога,
І вирішить щось самому в житті не світить нічого…
Ми можемо лиш намагатись, старатись, хотіти чогось,
А Він мовчки вмочить пензля і намалює щось…

Захоче – то буде тварина, звичайна чи чудернацька,
А може – геометрична, фігура вийде зненацька,
Чи намалює що-небудь не гарне, на Його погляд,
І зітре мазок той невдалий, не залишивши на огляд.

Якщо в тебе щось виходить, працюєш без сну і спокою,
То знай – ти там геть ні до чого – Він водить Своєю рукою.
Він визначає зустріч, і Він визначає розлуку,
Кохання навік дарує, чи в серце вкладає муку…

І буде хтось скупаний в щасті, чи в горі вкоротить життя
На все буде Його воля, в Його руках майбуття…
І нині ніхто не знає, яку Він картину малює -
Чи світлі будуть там фарби, чи темними розчарує.

І те, і те тимчасово, Бог часто барви міняє,
Для нього - то мить і тільки. А в когось вік пролітає…
І лиш у кінці самому покаже тобі все життя…
Коли попереду світло й назад нема вороття.

І, оглянувшись, побачиш в дорожньому пилу сліди,
Але буде трохи дивно – то пара їх, то один…
Ти запитаєш несміло: «Чого ж воно вийшло так?».
- Коли тобі було важко – Я ніс тебе на руках…

 

[Степанович 2]

Дякую за творчість і черговий її огляд на публіку.
Тема змінена, якби. Але відчуття від прочитаного якесь двояке в мене... ми тут "лишні", від нас нічого не залежить і це наводить на не абиякий сум. Життя ж кличе нас жити життям, вірити, розвиватись, мати здобутки, радість від цього ...

 

[NORD_10]

ми тут "лишні", від нас нічого не залежить і це наводить на не абиякий сум

у світлі останніх подій коли кілька під..в ділять уже відкрито кому надра, кому чорнозем, кому порти... то я вже не знаю як то назвати...

 

[Mechanik]

Буданов сказав, що під час війни правду про війну, знати всім не потрібно.
Знати правду - гірку правду про війну - повинні всі. Щоб у нас не було дві країни - одна, яка воює, і інша - яка жирує.
Одні хочуть нас вбити, інші хочуть отримати вигоду від нашого вбивства.
Але на жаль, це Правда.

 

[томка]

Зібралося поважне панство на полювання,на ведмідя...де той ведмідь вони знають,вже якось полювали..тож запросили не дуже поважного пана. Той про ведмідя чув..але ще не полював..Приїхали до барліги, на тракторі із причепом. В не дуже поважного пана рушниці нема,тому доручили йому дрючком того скаженого ведмідя "потурбувати"..той тим зайнявся..поважні пани із рушницями поставали та чекають..нарешті тварюка вискочив та на мисливців..ті бах-бах,наче влучають а воно тільки люттю пройнялося ..пани поважні ускочили у причеп та та й на хід.
Не дуже поважний пан не встиг ускочити до того причепу біжить поряд та й верещить..тоді два дуже поважних пана нахилились та за комір неповажного хапають,аби затягти до причепу(тварюко наздоганяє!),а неповажний уявив,що то ведмідь!! Як закричить-Я НЕ СТРІЛЯВ..Я не СТРІЛЯВ! Отака байка..

 

[Степанович 2]

"Знати правду - гірку правду про війну - повинні всі"
Знати то повинні, але все в всій час, - може Буданов і правий, як на мене. "Безуглі" абсолютно не помічники ...

 

[Степанович 2]

у світлі останніх подій коли кілька під..в ділять уже відкрито кому надра, кому чорнозем, кому порти... то я вже не знаю як то назвати...

В вірші смисл заключений у вищому " про життя буття людини на Землі", її роль, призначення. Я прочитав так, якщо помилився звиняйте. А роль наших підерів -це крупинка від загального, яка не дає відповіді на загальне філософське для чого ми тут, хто нами управляє, коли - ким і чому саме так.

 

[NORD_10]

В вірші смисл заключений у вищому " про життя буття людини на Землі", її роль, призначення. Я прочитав так, якщо помилився звиняйте. А роль наших підерів -це крупинка від загального, яка не дає відповіді на загальне філософське для чого ми тут, хто нами управляє, коли - ким і чому саме так.

все взаємно пов'язане. Йому видніше звідти... "все буде правильно... не добре, не погано. а правильно..." (с)