Розглянувши закордонний та історичний досвід ведення мисливського господарства, учасники круглого столу запропонували своє бачення вирішення проблем державного регулювання та правозастосування, підвищення ефективності ведення мисливського господарства в Україні. Присутні на зібранні фахівці вважають, що зазначені пропозиції повинні бути враховані під час удосконалення (реформування) національної моделі ведення мисливського господарства та полювання в Україні, розробки законодавчої та іншої нормативно-правової документації.
Учасники круглого столу виходять з того, що мисливське господарство - це напрям екологічної діяльності у сфері природокористування, що здійснюється у природних умовах і спрямований на збереження середовища існування, біотичного різноманіття та генетичного фонду диких тварин, регулювання їх чисельності, охорону, розведення, збалансоване використання з метою відтворення та формування оптимальних популяцій мисливських тварин, як природного багатства та компонента екосистем, надання послуг мисливцям щодо полювання, розвитку стрілецько-мисливського спорту, собаківництва, сокільництва, відродження і примноження мисливських традицій – невід’ємної складової національної культурної спадщини.
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ, ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА, НАПРАЦЬОВАНИХ НА КРУГЛОМУ СТОЛІ, З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАКОРДОННОГО ТА ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ
1.Організувати чітку вертикаль управління мисливської галузі шляхом створення Департаменту (управління) мисливського господарства до обов’язків якого віднести:
-розробку та подання на затвердження Кабінету Міністрів України Стратегії розвитку мисливського господарства;
-інвентаризацію мисливських угідь, створення банку даних про користувачів мисливських угідь; організацію роботи з упорядкування, збереження та поліпшення стану мисливських угідь;
-розгляд матеріалів та прийняття рішень про використання мисливських угідь і створенню мисливських господарств;
-затвердження правил державного обліку мисливських тварин, порядку та норм вилучення мисливських тварин, затвердження лімітів використання мисливської фауни, аналіз матеріалів з обліку об’єктів мисливської фауни
-видача дозволів на використання об’єктів мисливської фауни;
-науково-технічний нагляд сучасного ведення мисливського господарства та аудит мисливсько-господарської діяльності;
-здійснення державного контролю в галузі мисливського господарства;
-організацію зовнішньоекономічних зв'язків і міжнародного співробітництва у галузі мисливського господарства та полювання;
-встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо використання державного мисливського фонду;
-встановлення порядку видачі посвідчень мисливця, розроблення та затвердження відповідних навчальних програм з питань мисливського господарства та полювання;
-організацію роботи по укладанню з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства та здійсненню контролю за виконанням цих договорів;
-ведення державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України;
-здійснення інших повноважень, визначених законами України.
2.Адаптувати мисливське законодавство України до вимог Європейського Союзу шляхом внесення відповідних змін до національного законодавства.
3.Забезпечити ефективний розвиток галузі шляхом перетворення мисливського господарства України у сучасну та рентабельну галузь природокористування на основі прийняття Концепції як стратегічної основи нового мисливського Закону. Створити необхідне законодавство (встановлення відповідної величини зборів і податків), яке б сприяло збільшенню інвестицій та вкладень у мисливське господарство, як громадськими об`єднаннями, так і приватними структурами.
4.Відзначити необхідність ухвалення нового закону України (або внесення змін до чинного) «Про мисливське господарство та полювання».
5.Вважати, що об’єктами ведення мисливського господарства є популяції мисливських видів тварин, що перебувають у стані природної волі або напіввільному (вольєрному, загінному) утриманні.
6.Забезпечити сталий розвиток галузі мисливства через виконання вимог статті 24 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» шляхом прийняття нормативно- правового акту для визначення механізму оплати за користування мисливськими угіддями, насамперед, використовуючи методику класифікації, типології та бонітування мисливських угідь.
7.Напрацювати механізм реалізації вимог ЗУ «Про тваринний світ» в частині відшкодування збитків, завданих мисливськими видами тварин сільськогосподарським виробникам: розробити нормативно-правовий акт для врегулювання питання відшкодування збитків, завданих мисливськими видами тварин сільськогосподарським виробникам. Можливо, через створення відповідного фонду, нарахування до якого здійснювати залежно від суб’єкта господарювання, на території якого трапилась потрава (50%), вартості впольованої дичини та продажу мисливського спорядження тощо (50%). При цьому слід відзначити, що сама пропозиція про відшкодування потрави тваринами носить проблемний характер. Адже спочатку потрібно чітко визначитись, кому належать тварини, які здійснили потраву, і тоді вже визначати суб’єкта здійснення відшкодування.
8.Посилити адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил полювання.
9.Посилити персональну відповідальність користувача угідь за невиконання вимог законодавства.
10.Створити єдиний спеціалізований контролюючий орган за веденням мисливського господарства (в т.ч. на місцях, у районах) і усунення дублюючих функцій та повноважень інших контролюючих органів. Фінансування цього органу проводити за рахунок місцевих бюджетів.
11.Посилити ефективність правозастосування в мисливській галузі України правоохоронними та судовими органами країни, детально проаналізувавши та внісши зміни у відповідну практику їхньої діяльності. Створити окремі структури у рамках відповідних відомств, які здійснюватимуть нагляд та менеджментський супровід зазначеного питання.
12.Змінити систему виявлення та притягнення порушників правил полювання до відповідальності, стимулюючи мисливську охорону економічними методами (найбільш зацікавленими в охороні мисливської фауни повинні стати суб’єкти господарювання). З іншого боку, розміри позовів за заподіяну шкоду мисливському господарству незаконним добуванням мисливських тварин і штрафів за незаконне полювання повинні бути в кілька разів (мінімум у 3) більшими ринкової вартості офіційного полювання.
13.Розробити положення про рівність прав працівників мисливського господарства будь-якої форми власності щодо виявлення та фіксування (складання протоколів) порушень правил полювання на закріпленій за ними території угідь.
14.Розробити механізми конфіскації зброї та транспорту порушників шляхом внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України.
15.Розглянути необхідність створення окремої воєнізованої державної служби для боротьби з браконьєрством з наданням їй широких повноважень притаманним спеціальним підрозділам органів внутрішніх справ (на основі досвіду Польщі, Угорщини і т.п.).
16.Оптимізувати розміри та межі мисливських угідь відповідно до практики ведення мисливського господарства у країнах ЄС (природні межі, величина від 3 до 30 тис.га), що повинно певною мірою вирішити проблему низької доступності полювання для місцевого населення, що зумовлено малою чисельністю мисливських тварин, високою вартістю послуг і відсутністю належного рівня конкуренції у мисливському господарстві.
17.Підвищити роль місцевих громад у вирішенні питань з ведення мисливського господарства. Низові мисливські колективи повинні отримати статус юридичної особи з наданням їм у користування мисливських угідь (на основі досвіду Польщі, Словаччини, Угорщини).
18.Прийняти поправки у чинний ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» щодо передачі компетенції надання у користування мисливських угідь та ліміту добування відповідного рівня регіональним адміністраціям.
19.Врахувати зарубіжний досвід щодо участі місцевих громад у процесі надання у користування мисливських угідь, ліміту добування тощо на їхній території.
20.Провести децентралізацію галузі в частині надання адміністративних послуг через передачу функції надання адміністративних послуг від державних органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування.
21.Зупинити зловживання, які відбуваються під час видачі відстрільних карток на право добування хутрової та пернатої дичини шляхом законодавчого забезпечення:
- виготовлення відстрільних карток виключно територіальними органами мисливського господарства;
-запровадження дієвого механізму обліку відстрільних карток.
-спрямування коштів від мисливських господарств за бланки ліцензій, податків, зборів на рахунки місцевих бюджетів. Розроблення чіткого та прозорого порядку використання цих коштів на рівні місцевих бюджетів.
22.Удосконалити систему комунікації між користувачами мисливських угідь та мисливцями, забезпечивши відкритий доступ до контактних даних про мисливські господарства в Україні (довідник, інтернет-сайт) для координації роботи та обміну досвідом.
23.Забезпечити на законодавчому рівні сприяння організації вольєрного розведення мисливських видів дичини для отримання максимального економічного ефекту.
24.Спростити процедуру визначення термінів полювання, надавши користувачам мисливських угідь право встановлювати визначені Законом терміни полювання.
25.Розробити заходи щодо розвитку іноземного мисливського туризму, мінімізуючи кількість бюрократичних процедур щодо питання прийому іноземних мисливців:
- надати право користувачу мисливських угідь самостійно, без посередників, приймати мисливців з-за кордону;
- усунути корупційну залежність користувачів від всякого роду дозволів інших відомств (дозвільна система МВС, ветслужба);
- спростити митні процедури щодо експорту/імпорту легально добутих трофеїв і мисливської зброї (надмірні та необґрунтовані вимоги щодо переліку документів при розмитненні), але з урахуванням вимог відповідних Директив ЄС (№91/477/ЄС і № 853/2004).
- впорядкувати та вдосконалити системи ліцензування для закордонних мисливців в Україні: оформлення ліцензії на трофеї, оренда місцевої зброї тощо.
26.Підвищити освітньо-кваліфікаційний рівень працівників мисливського господарства шляхом запровадження курсів підвищення кваліфікації чи короткотермінових навчань для єгерів та мисливствознавців мисливських господарств на базі науково-навчальних установ відповідного профілю.
27.Сприяти на державному рівні розвитку малого і середнього підприємництва у мисливському господарстві (створення агенцій з організації полювань та процесуального супроводу клієнтів, надання послуг у закупівлі, зберіганні та продажі м’яса, мисливських трофеїв тощо) задля створення ринку продукції та послуг мисливського господарства.
28.Встановити на законодавчому рівні або за допомогою нормативно-правових документів узгодження термінів рубки лісів з особливостями періоду розмноження (лактації, реву тощо) мисливських і червонокнижних видів диких.
29.Забезпечити науковий супровід галузі мисливського господарства, фінансування якого забезпечити через створення спеціального фонду, який би поповнювався коштами користувачів мисливських угідь, державного та місцевих бюджетів. Здійснювати міжнародний обмін досвідом, особливо з державами - сусідами.
30.Сприяти збереженню біорізноманіття в екологічних системах, як одного з основних передумов збільшення чисельності популяцій мисливських тварин через видання відповідного розпорядження щодо створення і ведення кадастру тваринного світу на мисливських угіддях.
31.Переглянути та удосконалити національні нормативи щодо біотехнічних заходів.
32.Звернути увагу мисливським господарствам на важливість та необхідністьведення полювання із застосуванням біологічних засад керування популяціями мисливських тварин (селекційний відбір, формування оптимальної статевовікової структури з метою підвищення відсотка самців з високими трофейними якостями, особливості відстрілу тварин з оптимальними трофейними якостями) залежно від виду та рівня полювання. У зв’язку з цим, зобов’язати мисливські господарства проводити індивідуальні полювання на копитних тільки в присутності єгеря господарства та виконувати постріли тільки з його згоди.
33.Розробити систему ефективних заходів з профілактики захворювань мисливських тварин.
34.Оптимізувати систему статистичної звітності для проведення повного об’єктивного аналізу галузі:
-внести зміни в чинну статистичну форму, передбачивши групування користувачів мисливських угідь за формою власності, підпорядкуванням міністерствам, громадським мисливським організаціям тощо.
35.Дослідити вплив радіаційного забруднення на популяції мисливських видів тварин. Органам виконавчої влади забезпечити фінансування комплексу заходів з вивчення цього питання.
36.Уповноваженим органам державної влади вирішити проблему щодо заборони використання свинцевого дробу, запропонувавши зміни у відповідні Закони України.
37.Сприяти формуванню культури мисливства (підвищення культури полювання, виховання культурного мисливця, відродження етичних норм поведінки і ставлення до природи, запровадження системи підготовки мисливця), розвитку трофейної справи через організацію різного рівня тематичних фестивалів, виставок, зібрань тощо.
38.Оптимізувати організаційну структуру і роботу єгерської служби та мисливствознавців (підпорядкування, навантаження, рівень заробітної плати тощо).
39.Встановити жорстку відповідальність для господарюючих суб’єктів, виробнича діяльність яких може завдавати і завдає шкоди диким тваринам і середовищу їх існування, задля запобігання нанесення цієї шкоди. Встановити штрафи та обов'язкове відшкодування завданих збитків користувачам мисливських угідь.
40.Передбачити на законодавчому рівні можливість фінансування мисливського господарства з екологічних фондів, а також зі спеціальних фондів, що формуються з відрахувань з торгівлі мисливською зброєю, спорядженням тощо.
Учасники круглого столу виходять з того, що мисливське господарство - це напрям екологічної діяльності у сфері природокористування, що здійснюється у природних умовах і спрямований на збереження середовища існування, біотичного різноманіття та генетичного фонду диких тварин, регулювання їх чисельності, охорону, розведення, збалансоване використання з метою відтворення та формування оптимальних популяцій мисливських тварин, як природного багатства та компонента екосистем, надання послуг мисливцям щодо полювання, розвитку стрілецько-мисливського спорту, собаківництва, сокільництва, відродження і примноження мисливських традицій – невід’ємної складової національної культурної спадщини.
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ, ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА, НАПРАЦЬОВАНИХ НА КРУГЛОМУ СТОЛІ, З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАКОРДОННОГО ТА ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ
1.Організувати чітку вертикаль управління мисливської галузі шляхом створення Департаменту (управління) мисливського господарства до обов’язків якого віднести:
-розробку та подання на затвердження Кабінету Міністрів України Стратегії розвитку мисливського господарства;
-інвентаризацію мисливських угідь, створення банку даних про користувачів мисливських угідь; організацію роботи з упорядкування, збереження та поліпшення стану мисливських угідь;
-розгляд матеріалів та прийняття рішень про використання мисливських угідь і створенню мисливських господарств;
-затвердження правил державного обліку мисливських тварин, порядку та норм вилучення мисливських тварин, затвердження лімітів використання мисливської фауни, аналіз матеріалів з обліку об’єктів мисливської фауни
-видача дозволів на використання об’єктів мисливської фауни;
-науково-технічний нагляд сучасного ведення мисливського господарства та аудит мисливсько-господарської діяльності;
-здійснення державного контролю в галузі мисливського господарства;
-організацію зовнішньоекономічних зв'язків і міжнародного співробітництва у галузі мисливського господарства та полювання;
-встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо використання державного мисливського фонду;
-встановлення порядку видачі посвідчень мисливця, розроблення та затвердження відповідних навчальних програм з питань мисливського господарства та полювання;
-організацію роботи по укладанню з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства та здійсненню контролю за виконанням цих договорів;
-ведення державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України;
-здійснення інших повноважень, визначених законами України.
2.Адаптувати мисливське законодавство України до вимог Європейського Союзу шляхом внесення відповідних змін до національного законодавства.
3.Забезпечити ефективний розвиток галузі шляхом перетворення мисливського господарства України у сучасну та рентабельну галузь природокористування на основі прийняття Концепції як стратегічної основи нового мисливського Закону. Створити необхідне законодавство (встановлення відповідної величини зборів і податків), яке б сприяло збільшенню інвестицій та вкладень у мисливське господарство, як громадськими об`єднаннями, так і приватними структурами.
4.Відзначити необхідність ухвалення нового закону України (або внесення змін до чинного) «Про мисливське господарство та полювання».
5.Вважати, що об’єктами ведення мисливського господарства є популяції мисливських видів тварин, що перебувають у стані природної волі або напіввільному (вольєрному, загінному) утриманні.
6.Забезпечити сталий розвиток галузі мисливства через виконання вимог статті 24 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» шляхом прийняття нормативно- правового акту для визначення механізму оплати за користування мисливськими угіддями, насамперед, використовуючи методику класифікації, типології та бонітування мисливських угідь.
7.Напрацювати механізм реалізації вимог ЗУ «Про тваринний світ» в частині відшкодування збитків, завданих мисливськими видами тварин сільськогосподарським виробникам: розробити нормативно-правовий акт для врегулювання питання відшкодування збитків, завданих мисливськими видами тварин сільськогосподарським виробникам. Можливо, через створення відповідного фонду, нарахування до якого здійснювати залежно від суб’єкта господарювання, на території якого трапилась потрава (50%), вартості впольованої дичини та продажу мисливського спорядження тощо (50%). При цьому слід відзначити, що сама пропозиція про відшкодування потрави тваринами носить проблемний характер. Адже спочатку потрібно чітко визначитись, кому належать тварини, які здійснили потраву, і тоді вже визначати суб’єкта здійснення відшкодування.
8.Посилити адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил полювання.
9.Посилити персональну відповідальність користувача угідь за невиконання вимог законодавства.
10.Створити єдиний спеціалізований контролюючий орган за веденням мисливського господарства (в т.ч. на місцях, у районах) і усунення дублюючих функцій та повноважень інших контролюючих органів. Фінансування цього органу проводити за рахунок місцевих бюджетів.
11.Посилити ефективність правозастосування в мисливській галузі України правоохоронними та судовими органами країни, детально проаналізувавши та внісши зміни у відповідну практику їхньої діяльності. Створити окремі структури у рамках відповідних відомств, які здійснюватимуть нагляд та менеджментський супровід зазначеного питання.
12.Змінити систему виявлення та притягнення порушників правил полювання до відповідальності, стимулюючи мисливську охорону економічними методами (найбільш зацікавленими в охороні мисливської фауни повинні стати суб’єкти господарювання). З іншого боку, розміри позовів за заподіяну шкоду мисливському господарству незаконним добуванням мисливських тварин і штрафів за незаконне полювання повинні бути в кілька разів (мінімум у 3) більшими ринкової вартості офіційного полювання.
13.Розробити положення про рівність прав працівників мисливського господарства будь-якої форми власності щодо виявлення та фіксування (складання протоколів) порушень правил полювання на закріпленій за ними території угідь.
14.Розробити механізми конфіскації зброї та транспорту порушників шляхом внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України.
15.Розглянути необхідність створення окремої воєнізованої державної служби для боротьби з браконьєрством з наданням їй широких повноважень притаманним спеціальним підрозділам органів внутрішніх справ (на основі досвіду Польщі, Угорщини і т.п.).
16.Оптимізувати розміри та межі мисливських угідь відповідно до практики ведення мисливського господарства у країнах ЄС (природні межі, величина від 3 до 30 тис.га), що повинно певною мірою вирішити проблему низької доступності полювання для місцевого населення, що зумовлено малою чисельністю мисливських тварин, високою вартістю послуг і відсутністю належного рівня конкуренції у мисливському господарстві.
17.Підвищити роль місцевих громад у вирішенні питань з ведення мисливського господарства. Низові мисливські колективи повинні отримати статус юридичної особи з наданням їм у користування мисливських угідь (на основі досвіду Польщі, Словаччини, Угорщини).
18.Прийняти поправки у чинний ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» щодо передачі компетенції надання у користування мисливських угідь та ліміту добування відповідного рівня регіональним адміністраціям.
19.Врахувати зарубіжний досвід щодо участі місцевих громад у процесі надання у користування мисливських угідь, ліміту добування тощо на їхній території.
20.Провести децентралізацію галузі в частині надання адміністративних послуг через передачу функції надання адміністративних послуг від державних органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування.
21.Зупинити зловживання, які відбуваються під час видачі відстрільних карток на право добування хутрової та пернатої дичини шляхом законодавчого забезпечення:
- виготовлення відстрільних карток виключно територіальними органами мисливського господарства;
-запровадження дієвого механізму обліку відстрільних карток.
-спрямування коштів від мисливських господарств за бланки ліцензій, податків, зборів на рахунки місцевих бюджетів. Розроблення чіткого та прозорого порядку використання цих коштів на рівні місцевих бюджетів.
22.Удосконалити систему комунікації між користувачами мисливських угідь та мисливцями, забезпечивши відкритий доступ до контактних даних про мисливські господарства в Україні (довідник, інтернет-сайт) для координації роботи та обміну досвідом.
23.Забезпечити на законодавчому рівні сприяння організації вольєрного розведення мисливських видів дичини для отримання максимального економічного ефекту.
24.Спростити процедуру визначення термінів полювання, надавши користувачам мисливських угідь право встановлювати визначені Законом терміни полювання.
25.Розробити заходи щодо розвитку іноземного мисливського туризму, мінімізуючи кількість бюрократичних процедур щодо питання прийому іноземних мисливців:
- надати право користувачу мисливських угідь самостійно, без посередників, приймати мисливців з-за кордону;
- усунути корупційну залежність користувачів від всякого роду дозволів інших відомств (дозвільна система МВС, ветслужба);
- спростити митні процедури щодо експорту/імпорту легально добутих трофеїв і мисливської зброї (надмірні та необґрунтовані вимоги щодо переліку документів при розмитненні), але з урахуванням вимог відповідних Директив ЄС (№91/477/ЄС і № 853/2004).
- впорядкувати та вдосконалити системи ліцензування для закордонних мисливців в Україні: оформлення ліцензії на трофеї, оренда місцевої зброї тощо.
26.Підвищити освітньо-кваліфікаційний рівень працівників мисливського господарства шляхом запровадження курсів підвищення кваліфікації чи короткотермінових навчань для єгерів та мисливствознавців мисливських господарств на базі науково-навчальних установ відповідного профілю.
27.Сприяти на державному рівні розвитку малого і середнього підприємництва у мисливському господарстві (створення агенцій з організації полювань та процесуального супроводу клієнтів, надання послуг у закупівлі, зберіганні та продажі м’яса, мисливських трофеїв тощо) задля створення ринку продукції та послуг мисливського господарства.
28.Встановити на законодавчому рівні або за допомогою нормативно-правових документів узгодження термінів рубки лісів з особливостями періоду розмноження (лактації, реву тощо) мисливських і червонокнижних видів диких.
29.Забезпечити науковий супровід галузі мисливського господарства, фінансування якого забезпечити через створення спеціального фонду, який би поповнювався коштами користувачів мисливських угідь, державного та місцевих бюджетів. Здійснювати міжнародний обмін досвідом, особливо з державами - сусідами.
30.Сприяти збереженню біорізноманіття в екологічних системах, як одного з основних передумов збільшення чисельності популяцій мисливських тварин через видання відповідного розпорядження щодо створення і ведення кадастру тваринного світу на мисливських угіддях.
31.Переглянути та удосконалити національні нормативи щодо біотехнічних заходів.
32.Звернути увагу мисливським господарствам на важливість та необхідністьведення полювання із застосуванням біологічних засад керування популяціями мисливських тварин (селекційний відбір, формування оптимальної статевовікової структури з метою підвищення відсотка самців з високими трофейними якостями, особливості відстрілу тварин з оптимальними трофейними якостями) залежно від виду та рівня полювання. У зв’язку з цим, зобов’язати мисливські господарства проводити індивідуальні полювання на копитних тільки в присутності єгеря господарства та виконувати постріли тільки з його згоди.
33.Розробити систему ефективних заходів з профілактики захворювань мисливських тварин.
34.Оптимізувати систему статистичної звітності для проведення повного об’єктивного аналізу галузі:
-внести зміни в чинну статистичну форму, передбачивши групування користувачів мисливських угідь за формою власності, підпорядкуванням міністерствам, громадським мисливським організаціям тощо.
35.Дослідити вплив радіаційного забруднення на популяції мисливських видів тварин. Органам виконавчої влади забезпечити фінансування комплексу заходів з вивчення цього питання.
36.Уповноваженим органам державної влади вирішити проблему щодо заборони використання свинцевого дробу, запропонувавши зміни у відповідні Закони України.
37.Сприяти формуванню культури мисливства (підвищення культури полювання, виховання культурного мисливця, відродження етичних норм поведінки і ставлення до природи, запровадження системи підготовки мисливця), розвитку трофейної справи через організацію різного рівня тематичних фестивалів, виставок, зібрань тощо.
38.Оптимізувати організаційну структуру і роботу єгерської служби та мисливствознавців (підпорядкування, навантаження, рівень заробітної плати тощо).
39.Встановити жорстку відповідальність для господарюючих суб’єктів, виробнича діяльність яких може завдавати і завдає шкоди диким тваринам і середовищу їх існування, задля запобігання нанесення цієї шкоди. Встановити штрафи та обов'язкове відшкодування завданих збитків користувачам мисливських угідь.
40.Передбачити на законодавчому рівні можливість фінансування мисливського господарства з екологічних фондів, а також зі спеціальних фондів, що формуються з відрахувань з торгівлі мисливською зброєю, спорядженням тощо.
Дмитро Карабчук – експерт з питань лісів WWF-DCP,
координатор заходів програми “ENPIEastFLEGII” від WWF в Україні
Державне агенство лісових ресурсів України
координатор заходів програми “ENPIEastFLEGII” від WWF в Україні
Державне агенство лісових ресурсів України
