Він бачив пекло і він крізь нього пройшов: Генералом уперше став військовий, який починав війну комбатом...Бойовий “Призер” Мойсюк. Генералом ЗСУ вперше став військовий, який починав війну комбатом.
Звання генерала Збройних сил України вперше отримав військовий, який починав війну з РФ командиром батальйону. Це 39-річний Євген Мойсюк, нині – заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Як передає “Новинарня“, Євген Мойсюк, позивний “Призер”, фігурує в указі президента про присвоєння військових звань від 5 грудня – до Дня збройних сил України.
Полковник Мойсюк став генерал-майором.
Про його підвищення у званні написав у “Фейсбуці” радник президента Юрій Бірюков:
“…Розкажіть мені про паркетних генералів. І про тилових генералів. І розкажіть мені про Женю Мойсюка, якому Петро Порошенко вручає погони генерал-майора…
Я знаю «Призера», на той момент комбрига 81-ї [окремої аеромобільної бригади ЗСУ], з яким спав в одному підвалі у Водяному. Це січень 2015-го, ДАП. Я знаю, сам знаю, як він сідав в мотолигу і гнав в термінал за пораненими.
Ага, ну розкажіть мені про паркетного”.
“Женя «Призер» Мойсюк перший генерал, який війну почав комбатом в 25-ці (Дніпропетровській повітряно-десантній бригаді – “Н”)“, – зазначив Бірюков.
За його словами, за останній чотири роки десятки полковників отримали генеральські погони.
“Плеяда нових. Оновлення генеральського корпусу”, – додав він.
Євген Мойсюк – досвідчений військовий,десантник, який пройшов миротворчі місії в Іраку та Косово. У розмові він не раз наголошує, що на війні будь-яке завдання, навіть надважке, потрібно виконувати.
Щоправда, при цьому треба бути відвертим зі своїми бійцями – вони мають розуміти, що їх чекає попереду.
Таких важких завдань Мойсюку і його бійцям доводилось виконувати чимало. Мойсюк не з тих, хто відсиджується – іноді він сам веде своїх бійців у бій.
Влітку 2014 року з ними пробивався по тилах бойовиків від Артемівська до Шахтарська, брав вогонь і сили бойовиків на себе – щоб колеги-десантники з 95-ї бригади дістались до наших підрозділів, заблокованих на кордоні з РФ, а з грудня 2014 року командував обороною ДАП.
Його бійці були останніми, хто тримав аеропорт.
Євген Мойсюк – володар двох орденів Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів.
Особиста історія Євгена доволі типова. Приклад іншого військового – старшого двоюрідного брата, який служив у ВДВ – після чого школяр чернівецької фізико-математичної школи вирішує стати саме захисником Вітчизни. Зрештою – вступ в омріяний навчальний заклад.
Євген потрапив до Одеського інституту сухопутних військ з другої спроби – перший раз 16-річного хлопця туди не взяли.
Після закінчення вишу почав службу у 25 бригаді, яка тоді базувалася в Болграді Одеської області.
«Для мене війна почалась, коли я був командиром батальйону в 25-й бригаді, отримав завдання вийти на прикриття державного кордону у березні 2014 року в Амвросіївку.
У пункті пропуску Успенка – це найкоротший шлях від російського кордону до Донецька –росіяни намагались ввести свої «миротворчі підрозділи». Ми отримали завдання не допустити, щоб зайшли чужі війська. Тоді я зрозумів, що таке інформаційна війна.
Уявіть: стоять в одну шеренгу 15-20 кореспондентів російських ЗМІ, а 4-5 клоунів намагаються створити враження в цих журналістів, що маса людей перешкоджає руху техніки, починають стрибати під гусениці.
Тобто група людей невелика, а створюється така картинка, що там весь Донецьк перед нами стоїть і не пускає.
Ми намагались діяти рішуче. Стали під Амвросіївкою, зайняли район оборони. До нас підходили різні «напівволонтери», «доброзичливці», «колишні афганці, чорнобильці». Хотіли прощупати, до чого ми готові.
Вони: «А от якщо росіяни введуть миротворців?» Кажу: «Хана всім миротворцям».
Думали, що це тільки я так кажу. Почали питати солдатів на КПП. Ті їм відповідали: «Хай заходять».
Можливо, це теж було стримуючим фактором.
Найголовійше для командира – ніколи в житті не обманювати. Якщо це завдання важке або надважке – про це повинні знати всі, до останнього солдата, розуміти, що їх очікує.
Інакше взагалі нічого не буде.
У нас найкращі, хоробрі солдати. Коли вони знають ступінь ризику, розуміють, як ми будемо діяти, вони сміливо та ініціативно виконують завдання».
Успіхів вам, пане генерале !
