Кидати палити треба різко й відразу, проте обов'язково на емоційному зламі. В кожного бували дні, коли пачкою не обійдешся, а хтось після другої ще й в третю залазив і дивитись в той день на цигарки вже не міг - це фізичне накопичення негативу. Є психологічне, коли вас хвилює здоров'я, ціни на "задоволення", чи інші фактори, котрі змусили замислитись. В моєму випадку було перше. Ось цей негатив є, так би мовити, стартовим двигуном вашого наміру. Допалюєте свою останню цигарку і ось ви вже людина з чистого листа. Емоційна хвиля, на котрій ви знаходитесь, дасть можливість безболісно протриматись без цигарок певний час. У мене це було від пів дня до трьох. Далі наступає період, коли твердість наміру і тверезість думок розвіюється. Це момент коли потрібно стиснути волю в кулак. Проте весь замисел в тому, що б не особливо й тиснути. Діло в тім, що не кожна ваша спроба приречена на успіх. Бажання висмалити духм'яну, може бути настільки сильним, що розумніше буде поступитись і поберегти нерви. Щоразу, коли зубами вгризався і тримався за спробу, виливалось у депресію, котра звісно ж, закінчувалась зривом. У мене було більше десятка потужних і невдалих спроб кинути палити. В якийсь момент я перестав вчіплюватись "мертвою хваткою" у чергову спробу. Відпускав як невдалу і продовжував палити до наступного емоційного поштовху. Певно в цій справі, як і в житті взагалі, присутня закономірність винагороди наполегливого. Так чи інакше, але чергова споба була напрочуд легкою і безболісною, навідміну від попередніх. І це та спроба, котру треба усвідомити як довгожданну і триматись за неї. Таку спробу важко зплутать з іншими, адже бажання палити хвилює помірно і час від часу. Зовсім не так як до цього. Це час коли сила волі дуже доречна, коли вона зіграє на руку без особливих напружувань. Важкий (легкий) період тривав від трьох до чотирьох місяців. Не палю вже п'ятий рік. Палив десять.